Доля повстанця з Бережанщини - Україна Incognita
Україна Incognita » Сторінка авторів » Олександр Іщук » Доля повстанця з Бережанщини
Олександр Іщук

Кандидат історичних наук

Доля повстанця з Бережанщини

У вересні 1939 р., коли розпочалась німецько-польська війна, Б. Івашків став референтом з пропаганди повстанського штабу ОУН на Бережанщині.

Фото надані Державним галузевим архівом СБ України

Богдан Івашків народився у 1916 р. в с. Бишки Козівського району Тернопільської області в родині Миколи та Анастасії Івашків. З самого дитинства він виховувався в українському патріотичному дусі, добре знав традиції, звичаї, культуру та історію рідного народу.

Треба сказати, що село Бишки у першій половині ХХ століття відіграло важливу роль у боротьбі українців за відновлення державності. Більшість його населення активно підтримували український визвольний рух: спочатку підпільні ланки Української військової організації (УВО), потім — Організації українських націоналістів (ОУН) і Української повстанської армії (УПА). У 1920—1930-ті рр. в селі постійно діяли українські просвітницькі організації, що неабияк сприяло зростанню національної свідомості серед молоді. У 1943—1945 рр. тут певний час перебував штаб УПА і знаходились конспіративні квартири керівників підпілля Романа Шухевича, Василя Кука, Якова Весела, Дмитра Маївського, Миколи Арсенича та інших.

Осінь 1939 року. Зброя, захоплена Червоною армією у поляків

Б. Івашків зростав в атмосфері боротьби українців за свої права, які вони не могли належно захистити в Польській державі. Після початкової школи Б. Івашків вступив до гімназії в м. Бережани, яку успішно закінчив у 1936 р. На Бережанщині з 1920-х років активно діяли члени УВО, а згодом — ОУН. Не дивно, що Б. Івашків у гімназії вступив до ОУН, а в старших класах став керувати діяльністю організації. Його робота з молоддю підтримувалася керівниками місцевого підпілля, в 1937—1939 рр. він був членом повітового проводу ОУН.

Вересень 1939 року. Радянські війська вступають на територію Польщі, в Західну Україну

ОУН в Бережанському районі мала розгалужену мережу, і багато місцевих підпільників згодом обіймали високі організаційні посади. Родом з Бережанщини були члени Проводу ОУН Дмитро Мирон — «Орлик», Ярослав Старух — «Стяг», а також відомі підпільники Степан та Григорій Голяші. Варто зазначити, що Б. Івашків був першим організаційним зверхником учнів Бережанської гімназії Василя Галаси — «Орлана» і Осипа Дяківа — «Горнового» (в 1948—1950 рр. вони також стали членами Проводу ОУН).

Осінь 1939 року. Частини Червоної армії на вулицях Львова

У вересні 1939 р., коли розпочалась німецько-польська війна, Б. Івашків став референтом з пропаганди повстанського штабу ОУН на Бережанщині. В той час підпілля розглядало можливість організації масового збройного виступу проти поляків і встановлення української влади. Однак події склалися інакше. У зв’язку з захопленням українських земель Червоною армією та приєднання до УРСР повстання в запланованому масштабі не відбулося. Тим не менше, у фондах бібліотеки ім. О. Ольжича в Києві збереглися підсумкові звіти-таблиці ОУН про події вересня 1939 р., за якими дослідники О. Кучерук та А. Руккас підбили підсумки повстанської боротьби. Від початку війни між Німеччиною та Польщею і до 23.09. 1939 р. у бойових діях взяли участь 7729 українських повстанців (в тому числі близько 4 тисяч — на Бережанщині, 1946 — на Стрийщині, близько 600 — на Станіславщині тощо), організовані виступи відбулись в 20 повітах та 183 місцевостях, бої українських самооборонних відділів з польською поліцією та відступаючими відділами польської армії відбувались майже в кожному повіті Західної України. Під час цих боїв повстанці знищили 4 польські колонії, а у відповідь було спалено 5 українських сіл, щонайменше 150 хат. За цими ж підрахунками, втрати ОУН і українського населення склали 160 вбитих та 53 поранених, поляків загинуло 796, було поранено 37, взято в полон 3610 (з них на Бережанщині — 1842, на Золочівщині — 910, на Львівщині — 502 і т.п.). Повстанці захопили багато зброї і майна: 1 танк, 8 літаків, 7 гармат, 103 кулемети, 3757 гвинтівок, 3445 пістолетів, 256 автомобілів, 184 коней та велику кількість набоїв. Також було захоплено чимало офіційних документів і частину архівів польської поліції і розвідки.

Осінь 1939 року. Селяни вітають прихід солдатів Червоної армії

Як видно з наведених цифр, повстання на Бережанщині була чи не найбільшим за розмахом. Безсумнівно, Б. Івашків відіграв ключову роль в його організації.

Дослідник В. Мороз вважає, що результати організованого ОУН у вересні 1939 р. повстання лежали в кількох площинах. Українці продемонстрували на весь світ бажання бути суб’єктом міжнародних відносин, вести самостійну політику, повернути свою державність. До того ж повстанські відділи, організовані ОУН, зуміли захистити українське населення від грабунку та терору здеморалізованих поразками поляків.

Також повстання показало досить високий рівень національної свідомості населення і його готовність до збройної боротьби. Крім того, підпілля заховало чимало зброї та боєприпасів, які згодом знадобились в боротьбі проти німецької та радянської влади.

Незважаючи на це, наявних сил ОУН у вересні 1939 р. було замало, щоб протистояти Червоній армії та добре навченим співробітникам НКВС. До того ж, не всі підтримували повстання: частина населення Західної України вітала прихід радянської влади, повіривши красивим лозунгам і сподіваючись на покращення життя. Зважаючи на такі обставини, від масового збройного повстання проти радянської влади вирішено було відмовитись, і з кінця вересня 1939 р. підпільники ОУН розпочали приховану боротьбу проти радянської влади.

Невдовзі після приходу радянської влади, в Західній Україні почалися масові арешти людей, що видавалися підозрілими новій владі. Ці події відкрили очі більшості населення, яке стало активніше підтримувати і переховувати українських підпільників. ОУН організувала у відповідь низку відплатних акцій проти місцевих керівників радянської влади. Зважаючи на це, одним з ключових завдань НКВС стало виявлення та знищення українського підпілля, розпочалися масові арешти та переслідування.

Осінь 1939 року. Військова техніка, захоплена Червоною армією у поляків

Б. Івашків у цей час виконував важливі завдання провідників ОУН, які стосувалися не лише Бережанщини, а всієї Галичини. Восени 1939 р. він був утримувачем крайового пункту зв’язку, а з жовтня 1939 р. і до лютого 1940 р. — організаційним референтом крайової екзекутиви ОУН, намагаючись побудувати роботу підпілля так, щоб уникнути арештів і провалів.

Поштова марка, випущена 1939 р. у СРСР у зв’язку з приєднанням українських та білоруських територій до Радянського Союзу

Однак потужній репресивно-каральній машині НКВС, яка мала великий досвід боротьби з антирадянськими виступами, вдалося порівняно швидко виявити та затримати значну кількість підпільників ОУН. Останні на допитах, де часто застосовувались тортури, вимушені були свідчити проти своїх друзів. Очевидно, хтось з затриманих розповів і про Б. Івашківа.

Військовий парад Червоної армії у Львові. 7 листопада 1939 р.

Радянські агітаційні методи: використати населення, примусити прийти на мітинг, показати, що воно щасливе та задоволене. Відзначення 22-ї річниці Жовтневої революції в одному із сіл Західної України

16 лютого 1940 р. Б. Івашків був заарештований співробітниками НКВС у Львові. Утримувався та допитувався у львівських тюрмах. 29 жовтня 1940 р. він був засуджений до розстрілу та страчений 10 лютого 1941 р. (скоріше за все, у тюрмі «на Лонцького» у Львові). Місце поховання Б. Івашківа невідоме.

У підпіллі ОУН Б. Івашків використовував псевдоніми «Боз», «Довбуш», «Топір» та інші.

Б. Івашків більшу частину свого короткого життя (а прожив він лише 24 роки) присвятив боротьбі за відновлення незалежності Української держави. Він міг би обрати інший життєвий шлях: жити мирним життям, працювати в селі, вчитися далі, однак вибрав шлях безкомпромісної боротьби. Йому, як і багатьом іншим підпільникам УВО, ОУН і УПА не вдалося дожити до здійснення своєї мети. Але їх внесок у боротьбу українців за свою державу є важливим і значним.

Військовий парад з нагоди приєднання Західної України до УРСР. Київ. Листопад 1939 р. 

Література про Б. Івашківа:

Мірчук П. Нарис історії ОУН. 1920—1939 роки. Видання третє, доповнене / Відп. ред. В. Мороз. — К.: Українська видавнича спілка, 2007. — 1006 с. (на с. 690 — біографічна довідка про Б. Івашківа).

Мороз В. Діяльність ОУН напередодні і на початку Другої світової війни // Мірчук П. Нарис історії ОУН. 1920—1939 роки. Видання третє, доповнене / Відп. ред. В. Мороз. — К.: Українська видавнича спілка, 2007. — С. 590–599.

Галаса В. Наше життя і боротьба. Спогади. — Львів: Вид-во «Мс», 2002.

Шагай І. Село Бишки. — Лондон, 2000 (про історію села).

2013-06-09 00:15:00
   


  • Інтелектуальна карта України|Історія і "Я"|Маршрут №1|Сімейний альбом України|Музеї онлайн|Інфографіка|NB!|TOP-книг|Інтелектуальний календар