«Український мегаполіс». 3 тисячі років до нашої ери - Україна Incognita
Україна Incognita » Маршрут №1 » «Український мегаполіс». 3 тисячі років до нашої ери

«Український мегаполіс». 3 тисячі років до нашої ери

Учасники літньої школи журналістики «Дня» доторкнулись до живого Трипільського світу
Анна ЖУРБА, Ніна ПОЛІЩУК, Тарас САМЧУК, Олена СКИРТА, Літня школа журналістики «Дня», фото Костянтина ГРИШИНА, «День»

Цими вихідними літня школа журналістики «Дня» розвивала інтелектуальний туризм. Цьогорічний «Маршрут №1» проліг шляхами історичної Черкащини.

Редакція газети вдруге звертає увагу на цю місцевість, але якщо минулого року маршрут був присвячений темі національно-визвольних змагань: Суботів, Чигирин, Холодний Яр, то цього разу учасники ювілейної літньої школи мали нагоду заглибитися у прадавню історію. Ключовою точкою маршруту було село Легедзине, де знаходиться єдиний в Україні заповідник «Трипільська культура».

Шлях до пункту призначення пролягав через мальовничі краєвиди Київської та Черкаської областей, а також по-своєму унікальні об’єкти – Буцький каньйон та Палац Шувалових у Тальному. А заповідник «Трипільська культура» особливий, зокрема, тим, що знаходиться у серці землі, під якою лежать одні з найбільших у Європі поселень трипільців. Учасникам літньої школи пощастило – вони відвідали археологічні розкопки трипільського житла із поселення Тальянки – одного з найбільших серед вже відкритих археологами, площа якого охоплює 450 гектарів, а кількість населення у період розквіту дорівнювала населенню сучасного районного центру. До місця розкопок школа їхала полями, де, за словами наукового співробітника музею, археолога Сергія, трипільці ще у ІІІ тисячолітті до н. е. займалися землеробством.

До речі, дослідник Вікентій Хвойка, який першим систематизував відкриті трипільські поселення в одну культуру, був переконаний, що ці люди жили у землянках. Насправді ж, сучасні українські дослідники експериментальним шляхом довели, що це не так. Серед експонатів заповідника у селі Легедзине - модель трипільської хати (до речі, однієї з не багатьох знайдених в Україні), яку виготовили самі ж прадавні люди.

Оселя трипільців складалася, на думку дослідників, з двох поверхів: перший – для худоби, на другому мешкали люди. Всередині були піч та окреме місце для релігійних обрядів (вівтар), а також зона для приготування та зберігання їжі.

Традиційно щороку у Легедзине відбувається особлива толока – жителі та гості села спільно будують трипільську хату, як це робили 5 тисяч років тому. У дійстві взяли участь Сашко Лірник і гурт «Тінь Сонця». Також на толоку завітав відомий український режисер Михайло Іллєнко.

Незабутнє враження справив директор музею Владислав Чабанюк. Чесно кажучи, не завжди доводиться зустріти директора, який настільки сильно переймається своєю справою. Попри недостатнє фінансування музею (із його фондами працюють всього 4 наукові співробітники, а будівництво приміщення, в якому знаходиться експозиція, досі незавершене), об’єм роботи, який виконує колектив, вражає. Адже це не лише розкопки та реставраційна робота з експонатами… Власними зусиллями у заповіднику знімають документальні фільми про трипільську культуру, а нещодавно завершили зйомки художнього фільму «Казка про чорного козака», прем’єра якого запланована на вересень цього року.

Водночас складається враження, що на території села перетнулися два паралельні світи. Поруч з унікальним заповідником «Трипільська культура» існує та частина села Легедзине, яка досі не позбавилася тоталітарної спадщини. На деяких будинках висять пам’ятні таблички «побудований на честь 60-річчя радянської влади»; неподалік від музею стоїть пам’ятник Великій Вітчизняній Війні цілком у дусі соцреалізму; а крамнички у центрі села не мають касових апаратів та решту дають цукерками (і це неподалік від місця, де творилася одна з найрозвиненіших у свій час культур!).

Натомість заповідне Легедзине – часто terraincognitaнавіть для жителів Черкащини, не кажучи вже про решту України. Значення трипільської культури як світового явища досі не осмислене ані самими українцями, ані на світовому рівні. А з історичної точки зору вона – унікальна. Адже ще до появи шумерської та єгипетської цивілізації, які добре відомі всьому світові, у серці Європи упродовж тисячоліття (!) існувала надзвичайно розвинена культурна система.

Буцький каньйон, що розташований в урочищі річки Гірський Тікич, – унікальне місце з точки зору ландшафту. Вчені до кінця не пояснили, як «вийшли» на поверхню землі у суцільному степу гранітні брили, що оточили береги річки

Наступною зупинкою став «Мисливський замок» – один з не багатьох зразків Французького Ренесансу в архітектурі України. Однак, сьогодні це не стільки пам’ятка архітектури, як приклад того, що нація не вміє берегти свої культурні надбання

Приблизно кожні 50 років трипільці змінювали місце поселення. Своє помешкання вони спалювали, перед цим руйнуючи піч, яка вважалася серцем хати. Це був своєрідний ритуал

Музейні працівники говорять, що за допомогою глечиків, знайдених на розкопках, справжні археологи можуть відтворити досі невідомий світ

Адже, як припускають вчені, трипільці увіковічнювали навколишній світ та циклічність життя на стінках свого посуду

Унікально, що на скам’янілих під час обряду спалення хати предметах та фрагментах стін до сьогоднішнього дня збереглися відбитки людських пальців, а також сліди лап тварин

Антропоморфна пластика у трипільців мала сакральне значення. Найчастіше археологи знаходять фігурки жінок, що свідчить про культ матері, яка символізувала родючість та оновлення життя

Дослідники припускають, що завдяки знайденим статуеткам можна реконструювати зовнішній вигляд трипільців. На противагу їм інші науковці вважають, що «обличчя» фігурок сховані за ритуальними масками

Під час щорічної толоки в Легедзине кожен охочий може відчути себе членом прадавньої общини. Як дорослі, так і діти з непідробним ентузіазмом спільно будували традиційне трипільське житло

Сучасні археологічні дослідження вказують на те, що стіни трипільських хат були прикрашені різнокольоровим орнаментальним розписом, який відтворили учасники толоки

На толоці у Легедзине від малого до старого всі могли взяти участь у ліпленні глечика. Особливо це припало до душі наймолодшим

Директор музею Владислав Чабанюк не лише керував толокою, а й особистим прикладом надихав присутніх до активнішої праці

Історію трипільців в Україні можна умовно поділити на три періоди, які відрізнялися між собою територією розселення, особливостями кераміки та специфікою побудови жител. В останній період трипільська культура поширилася на майже все Правобережжя від Полісся до Степу

Майстерність розпису трипільської кераміки досі вражає науковців та екскурсантів. Деякі екземпляри не втратили точності ліній та яскравості кольорів, навіть пролежавши у землі п’ять тисяч років

Нещодавня знахідка українських археологів – фігурка бика з детальним зображенням упряжі припинила багатолітні дискусії стосовно способу обробітку землі. Тепер є наочний доказ того, що трипільці в землеробстві використовували тяглову худобу і примітивний плуг

На території трипільських поселень була знайдена єдина в Європі настільна гра стародавнього періоду, яка засвідчує високий рівень розвитку абстрактного мислення тогочасних людей. На подібні артефакти дослідники раніше натрапляли в місцях зародження перших цивілізацій – Месопотамії та Єгипті. Знайдені там гральні дошки нині зберігаються у Лондоні та Санкт-Петербурзі

Трипільська кераміка відрізнялася не лише розписом та кольоровою гамою, а й формою та розміром. Деякі знайдені екземпляри досягають у висоту більше метра

Під так зване родинне дерево або павучка можна піднести долоні і загадати бажання. Якщо цей павучок закрутиться за годинною стрілкою, то бажання здійсниться

На місці розкопок було напрочуд спекотно, тому кожен вправлявся у майстерності створення затінку власноруч

Після ліплення хати, учасники толоки відпочивали, читаючи газету «День»

Фото напам’ять

2012-07-31 10:55:00
   

  • Інтелектуальна карта України|Історія і "Я"|Маршрут №1|Сімейний альбом України|Музеї онлайн|Інфографіка|NB!|TOP-книг|Інтелектуальний календар