Результати пошуку за тегами - Україна Incognita
Україна Incognita » Історія і "Я" » Результати пошуку за тегами

Результати пошуку за тегами

Він походив не з «національно свідомої» Західної України, але його обвинуватили у «націоналізмі». Він очолював важливі промислові підприємства і не прагнув робити політичну кар’єру. Проте у 45 років почав працювати другим, а у 49 — першим секретарем обкому партії, а потім очолив Компартію України. Наприкінці 1971 року «органи» повідомили Шелестові, що на нього як на «ставленика Москви» готують замах двоє студентів. Розповідаючи про це у спогадах, Шелест зауважує: «Неприємно все це вислуховувати, тим більше, що насправді деякі наші питання потребують докорінного перегляду. І я дійсно проводжу лінію Москви. А як же може бути інакше?». Проте серед істориків і політологів утвердилася думка, що Шелест сприяв деяким господарським реформам з метою більшої автономізації України чи «контрольованого українського автономізму», сприяв обмеженій «українізації».
Шелест підтримав обговорювану на найвищому рівні тодішнього партійного керівництва ідею спорудження погруддя Сталіну біля кремлівської стіни.
Автор: Юрій ШАПОВАЛ, професор, доктор історичних наук  0
Бій під Крутами відбувся 29 січня 1918 р. під час збройного конфлікту між Українською Народною Республікою та радянською Росією. Метою неоголошеної війни, яку вела радянська Росія проти УНР, була «радянізація» України, тобто встановлення в ній влади більшовицької партії. Загони революційних військ з Росії на початку грудня 1917 р. вторглися на територію УНР. Під їх прикриттям нечисленні місцеві більшовики за вказівкою з Петрограду нашвидкуруч провели у Харкові т.зв. I всеукраїнський з’їзд рад, проголосили радянську владу та створили маріонетковий уряд — Народний Секретаріат. Все це робилося для прикриття прямої агресії радянської Росії проти УНР. «Боротьбою з контрреволюцією на півдні Росії» керував радянський нарком В.Антонов-Овсієнко. Протягом місяця більшовики встановили радянську владу на Лівобережжі — у Харківській, Катеринославській і Полтавській губерніях. На черзі був Київ.
Це була дивна, т. зв. ешелонна війна, яка велася головним чином уздовж залізничних колій.
Автор: Олена БОЙКО, провідний науковий співробітник Інституту історії України НАН України, кандидат історичних наук  0
Автор: Володимир ШЕВЧЕНКО, доктор історичних наук, професор, заслужений працівник освіти України  0
Автор: Святослав ЛИПОВЕЦЬКИЙ, публіцист  0
Автор: Юрій РАЙХЕЛЬ  0
У суспільній дискусії останніх років яскраво представлена проблема діяльності ОУН-УПА, яка розглядається крізь призму боротьби з радянською системою у 1940—50-х роках. Утім, правильніше та логічніше було б вести мову про УВО-ОУН (Українську військову організацію та Організацію українських націоналістів), які перебувають між собою в стані організаційної спадковості. А для повноти висвітлення проблеми хронологічні рамки дискусії варто було б перенести на 20 років назад, охопивши 20—30 ті роки минулого століття.
І хоч на Львівському судовому процесі над керівниками ОУН у 1936 році Степан Бандера заявив, що «ні програмова, ні якщо йде про кількість членів у поодиноких ділянках організаційної праці, бойова акція не є єдиною, не є першою, але рівнорядною з іншими ділянками», сьогоднішній наш матеріал присвячений декільком (із 65) найгучнішим атентатам УВО-ОУН. Замахом 25 вересня 1921 року на лідера Польщі Юзефа Пілсудського та львівського воєводу Казимира Грабовського розпочалася бойова діяльність Української військової організації. УВО була створена в Празі у 1920 році колишніми офіцерами Українських січових стрільців та Української Галицької армії.
Автор: Святослав ЛИПОВЕЦЬКИЙ, журналіст  0
Автор: Віталій АБЛIЦОВ, журналіст  0
Автор: Олександр КАРПЕЦЬ, журналіст  0
Автор: Олександр КАРПЕЦЬ  0
Автор: Ігор СЮНДЮКОВ, «День»  0
   
  • Інтелектуальна карта України|Історія і "Я"|Маршрут №1|Сімейний альбом України|Музеї онлайн|Інфографіка|NB!|TOP-книг|Інтелектуальний календар