Результати пошуку за тегами - Україна Incognita
Україна Incognita » Історія і "Я" » Результати пошуку за тегами

Результати пошуку за тегами

Автор: Олена ЯХНО, «День»  0
Германо-польський пакт поклав початок виходу третього рейха із зовнішньополітичної ізоляції, в якій він перебував із моменту приходу фашистів до влади, а також укладання двосторонніх договорів Німеччини з іншими сусідніми державами, що було істотним ударом по пропозиціях про систему колективної безпеки. Ця угода не зобов’язувала нацистів визнавати західні кордони Польщі, вона зірвала підготовку Східного пакту про взаємодопомогу між СРСР, Литвою, Латвією, Естонією, Фінляндією та Польщею, яким планувалося створити бар’єр проти гітлерівської агресії у Східній Європі. Але до певного часу нацисти відкрито не пред’являли полякам своїх територіальних претензій. При підписанні пакту про ненапад Гітлер назвав Польщу «останньою барикадою цивілізації проти небезпеки більшовизму». 1935 року Г. Геринг під час приїзду до Польщі «на полювання» в розмові зі смертельно хворим Ю. Пілсудським «подав думку про спільний германо-польський похід на Росію, вказавши на вигоди, які ця акція дала б Польщі в Україні». 1936 року І. Ріббентроп заявив, що «Гітлер розігрує польську карту у своїй зовнішньополітичній грі». Коли в грудні 1938 року нацистська «п’ята колона» в Литві запропонувала план озброєного повстання з метою приєднання Клайпеди до Німеччини, ця акція була скасована
Автор: Віктор ГУСЄВ, доктор історичних наук, професор  0
Автор: Сергій ГРАБОВСЬКИЙ  0
Багато хто помилково вважає, що посада губернатора привнесена в Україну з російської управлінської традиції. Її свого часу запозичив Петро I чи то у Франції, чи то у Швеції. Достеменно відомо, що у Франції ця посада (gouverneur) була запроваджена у XVI столітті, коли король направляв у провінції свого представника, якому доручалося іменем короля управляти місцевими військами і бюрократією. У 1708 р. Російська держава вперше поділилися на вісім губерній, однією з яких була Київська з 56 повітами. Європейський взірець вдало прижився в Росії, як і на українських землях імперського періоду, неодноразово шліфувався російською дійсністю і проіснував до переломного 1917 р. Тепер він знову реанімувався, набув певного престижу. Тривалість цієї владної структури вимагає до неї прискіпливої увагу, аби зрозуміти, в чому полягала її сутність, які завдання нею виконувалися та наскільки її діяльність була ефективною. Вага посади губернатора для українського життєпростору значно зміцнилася внаслідок поширення законодавчого документу «Учреждения для управления губерний Российской империи» 1775 р., на основі якого ліквідовувалися залишки колишніх державних утворень.
Автор: Валентина ШАНДРА, доктор історичних наук  0
Автор: Віталій АБЛІЦОВ, публiцист  0
Рівно століття з чвертю тому, 14 березня 1883 року, у своїй лондонській квартирі тихо помер (близьким здалося, що він заснув) найбільш, мабуть, суперечливий мислитель ХIX століття, автор «Капіталу», «Маніфесту Комуністичної партії» та ще сотень наукових праць з філософії, політичної економії, соціології, історії, естетики (зауважимо, що дійсно повне зібрання його творів досі не видане ні українською, ні російською мовами...). Читач, очевидно, вже здогадався, що йдеться про Карла Маркса. Десятиліттями канонізована (хіба що ікони не писали!) й багаторазово проклята; об’єкт тоталітарного обожнювання й вкрай жорстокої критики, ця людина уже, принаймні, не належить до розряду тих, чиї ідеї здані до історико-музейного архіву. Маркс і не меншою мірою «марксисти» всіх різновидів і калібрів, від Плеханова до Сталіна, від Грамші й до Пол Пота (до речі, відомі різкі висловлювання Маркса, який неодноразово відмежовувався від своїх «соратників» і заявляв: «Якщо це марксизм, то я не марксист!»)
Автор: Василь БАРАНОВСЬКИЙ, доктор філософських наук, професор, академік Української Академії політичних наук, Олександр КАРПЕЦЬ  0
А подія була справді епохальною: волею однієї людини, не революціонера чи хоча б демократа, а самодержавця й імператора у світлий день Великодня 1848 року — 160 років тому, мільйонна громада «бидла і мовчазної безправної худоби» водночас була проголошена з 15 травня повноцінним народом. Хлопи ставали людьми. Патент — указ цісаря Австро-Угорської імперії Фердинанда I «Про знесення всякої роботизни й інших підданих повинностей у Галичині та Володимирщині» в п.1 скасував усі повинності, звані звичайно панщиною, безумовно і з компенсацією за кошт казни. Тривалий процес вивільнення галицького селянства від принизливої та остогидлої панщини завершився. Шлях до знесення панщини, як перед тим — ліквідація кріпацтва, був нелегким, але дивним чином пов’язаним не стільки з «революційною боротьбою й демократичною інтелігенцією», скільки з династією Габсбургів
Автор: Юрій ГУБЕНІ, доктор економічних наук, професор, незалежний експерт з аграрної політики  0
1957 року в Мюнхені було видано «Конспективний нарис історії КП(б)У», що належав перу Всеволода Голуба. Коментуючи рішення червневого пленуму ЦК КП(б)У 1953 року, на якому першим секретарем було обрано Кириченка, автор, зокрема, зауважив: «...На чолі КП(б)У вперше за всю її історію став українець, Олексій Ілларіонович Кириченко, маловідомий одеський більшовик, що висунувся на провідні партійні посади щойно після Другої світової війни. Є деякі підстави стверджувати, що О.Кириченко ніби походить з села, з Одещини, з Первомайського або Кривоозерського районів, що він відзначився на партійній роботі в Одесі під час її оборони від німців у 1941 році. Після війни був секретарем Одеського обкому партії, поки не став другим секретарем ЦК КП(б)У».
Ось такий «конспективний», з деякими неточностями, виклад біографії тодішнього лідера Компартії України можна вважати своєрідним «знаком долі»: маловідома ще за життя Кириченка, його політична біографія та сама його постать виявилися майже забутими протягом багатьох десятиріч після раптового фіналу його кар’єри.
Автор: Юрій ШАПОВАЛ, професор, доктор історичних наук  0
ОУН постала у надзвичайно складних історичних і політичних реаліях. Поразка у 1922 році Української Народної Республіки (УНР), окупація більшовицькою Росією України, як результат — відхід частини українських земель до Польщі, Чехословаччини й Румунії, фактично означали втрату перспективи вибороти самостійну Україну. Українська політична еліта на початку 20-х років минулого сторіччя опинилася у стані глибокої політичної кризи й розчарування, яке посилювалося браком нових світоглядно-ідеологічних орієнтирів.
Основні політичні та інтелектуальні сили нації зосередилися на еміграції. Їхнiй кістяк становив загартований у боях за УНР військовий елемент, вояки і старшини Української армії. На території Польщі й Чехословаччини почали утворюватися українські культурні й політичні центри, які підтримували зв’язок з поневоленою Україною та шукали оптимальні розв’язки пекучих національних проблем.
Автор: Богдан ЧЕРВАК  0
Михайло Старицький звернувся до постаті Івана Мазепи зовсім не випадково: дилогією «Молодость Мазепы» та «Руина» він продовжував реалізовувати задуману ним серію історико-пригодницьких романів про національно-визвольну боротьбу українського народу проти іноземних поневолювачів. Цю серію, зрештою, склали трилогія «Богдан Хмельницький», дилогія про Івана Мазепу, а також романи «Останні орли» (гайдамацький рух, Коліївщина) і «Разбойник Кармелюк». Якщо ж додати до цих романів кілька повістей («Первые коршуны», «Облога Буші», «Червоный дьявол», «Заклятий скарб»), окремі з яких описують київські події ХVI— XVII ст., то побачимо, що в поле художнього зору М. Старицького потрапило майже три століття української історії, багатої на трагічні й героїчні сторінки. Абсолютна більшість згаданих вище творів М. Старицького була написана російською мовою. Причини доволі банальні: цензурні заборони на українське слово, відсутність україномовної періодики, яка б узялася друкувати масштабні епічні полотна, зрештою — можливість заробітку на прожиття
Автор: Володимир ПОЛІЩУК, професор, Черкаси  0
   
  • Інтелектуальна карта України|Історія і "Я"|Маршрут №1|Сімейний альбом України|Музеї онлайн|Інфографіка|NB!|TOP-книг|Інтелектуальний календар