Результати пошуку за тегами - Україна Incognita
Україна Incognita » Історія і "Я" » Результати пошуку за тегами

Результати пошуку за тегами

Автор: Надія ТИСЯЧНА, Іван КАПСАМУН, «День»  0
Тут є важливий момент, пов’язаний із самим референдумом, який дозволяє перекинути «місточок» у сьогоднішній день. Мене часто запитують, чому раптом такий вибух активності? Чому проголосувало 90,32 відсотка виборців? Треба сказати, що в нас було 3, 5 млн. комуністів в Україні, було військо; були такі регіони — такі, як Севастополь, які схилялися не до незалежності, як і весь Крим і Східні області, а проголосували таким чином, що не було — підкреслюю — жодного населеного пункту в Україні, який би проголосував за Акт незалежності менш ніж 50-ма відсотками. Промовиста цифра. І ви правильно сказали, що в цьому відобразились і Голодомор, і репресії, й приниження мови, культури, Церкви. Усе тут — як у фокусі. Але є ще одна річ. А чого ж голосували чиновники, партійці? А тому, що якщо народ був принижений, замучений голодоморами, то чиновники всі ці роки життя в Радянському Союзі були безправними
Автор: Марія ТОМАК, «День»  0
Політична кар’єра розпочалася 1900 року обранням до парламенту від округу Олдхем у Ланкаширі. У квітні 1908 року стає міністром торгівлі та промисловості. Він виступає за скорочення витрат, у тому числі військових. Зокрема, він був противником програми будівництва лінкорів, але «було знайдено рішення кумедне і характерне одночасно. Адміралтейство вимагало шість кораблів, економісти пропонували чотири, врешті-решт ми зійшлися на восьми». У лютому 1910 року віком 35 років Черчілль стає міністром внутрішніх справ, обійнявши одну з найвпливовіших у країні посад. Під час арешту банди на Сідней-стріт було вбито кілька поліцейських. Участь Черчілля в операції, незважаючи на його хоробрість, викликала негативну реакцію. Лорд Бальфур зауважив: «Він (Черчілль) і фотограф, обидва ризикували своїми дорогоцінними життями. Що робив фотограф, я розумію, але що (там) робив гідний джентльмен?».
Автор: Юрій РАЙХЕЛЬ  0
Автор: Олександр ПАЛІЙ, історик  1

Махно

26.10.2011
Махно Нестор Іванович (1884—1934) — провідник самобутнього селянського анархістського руху в Україні з 1917 до 1921 років, відомого під назвою «Махновщина». Народився в місті Гуляй-Поле Катеринославської губернії. Готувався стати вчителем, 1905 року захопився анархістським рухом. 1907 року засланий на довічну каторгу за пограбування повітової скарбниці для партійних цілей. Після лютого 1917 р. повернувся з заслання, спочатку став головою волосного земельного комітету в Гуляй-Полі, весною 1918 р. створив «вільні батальйони революції», звідки почалась його військова кар’єра. Н. Махно не був ідеологом анархізму; цю функцію виконували В. Волін, П. Аршинов. Сам він виступав за свободу індивідуального селянського господарства, самоврядування місцевих громад, незалежних взагалі від будь-якого уряду. У 1919—1920 роках за Махном йшло 20 тисяч бійців, переважна більшість — селяни. Тактика Махна — союз зі слабшими силами в даний момент проти тих, від кого виходила найбільша загроза.
Автор: Петро ЛЕВІНЕЦЬ  0
Націонал-демократи у своїй більшості зайняли двоїсту позицію, за влучним висловом В’ячеслава Чорновола, конструктивної опозиції. Це була вже не опозиція, а щось аморфне. Більшість Української Республіканської партії сліпо й безапеляційно стала на підтримку Кравчука. І, по- перше, це якось відбило людей, які були налаштовані більш реалістично й радикально, які розуміли, що потрібна сильна опозиція. Але в результаті вони були відсунуті цим «політичним болотом» на узбіччя. По-друге, це передавалося й українцям, тому поступово втрачався оптимізм і підтримка націонал-демократів. Я згадую осінь 90- го року. Авжеж, зрозуміло було, що склалася ситуація така, що націонал-демократи не мали більшості у Верховній Раді, але нам багато вдавалося зробити тому, що була масова підтримка поза стінами парламенту. Але так завжди бути не могло, й, власне, тому я брав участь у студентській акції на Майдані, й головна мета, яку я намагався тоді відстоювати, — домогтися переобрання Верховної Ради і, передусім, місцевих рад.
Автор: Лариса ІВШИНА, Наталія РОМАШОВА, «День»  0
Листопад 1938 року. Світова громадськість продовжувала жваво обговорювати підсумки Мюнхенської угоди, висловлювати різні припущення про те, які кроки зробить нацистська Німеччина для забезпечення свого життєвого простору, якою буде реакція західної демократії на зовнішньополітичні кроки Третього рейху. Водночас у певних колах учасників вересневої операції дозрівала думка про розширення досягнутої на ній згоди. Ініціатива у проведенні таких переговорів належала лідерам Великої Британії. 26 листопада 1938 року міністр закордонних справ Німеччини Іоахім фон Ріббентроп отримав зі свого посольства в Лондоні повідомлення про те, що «англійська сторона хоче... наочно продовжити лінію Мюнхенської угоди і відкрити шлях до спільної англо-німецької угоди про визначення основних сфер впливу». Британці не заперечували, щоб Німеччина претендувала на Південно-Східну та Східну Європу
Автор: Віктор ГУСЄВ, кандидат історичних наук  0
У дослідженнях М.Грушевського про найдавніший український фольклор, старокнижні пам’ятки й ділове письменство одним з важливих компонентів була саме мова. Опираючись поряд з іншими й на мовні риси пам’яток, Михайло Грушевський відкинув теорію Погодіна про те, що в Києві за часів князя Володимира жили великороси, а не малороси, довів, що «Київський період перейшов не у Володимиро- Московський, а в Галицько-Волинський ХIII ст., потім Литовсько- польський ХIV — ХVI ст.». Це означало, що не втрачалися ланцюжки безперервності української мови, і форми старої мови поступово трансформувалися та органічно заступалися новими, що і в давні (княжі) часи, й у нові мова в нас була одна — українська. Спростовуючи теорії про те, що український народ — це «отрасль народа русского», зіпсована впливом Польщі, та що це ніби новий народ, який переселився в ХI— ХVI століттях в Україну, Михайло Грушевський писав, що сучасний українець — прямий нащадок тих людей, які жили на півдні Руси з Х століття
Автор: Любов МАЦЬКО, доктор філологічних наук, професор  0
Автор:  0
Неможливо заперечувати, що вибуху Другої світової сприяла недалекоглядна політика західних держав, зокрема США, Великобританії, Франції, низки інших країн, а також злочини сталінського керівництва СРСР, але все ж маємо не забувати історичних фактів, які свідчать, що ту війну, в жорна якої з самого початку потрапило українство, нав’язали людству німецькі та італійські фашисти, японські мілітаристи, які й є головними її винуватцями. Саме вони, а не країни майбутньої антигітлерівської коаліції, в тому числі Англія, Франція чи СРСР, розпочали ще в 1937—1938 роках агресивні воєнні дії проти інших держав (Австрія, Чехословаччина, Китай), які в 1939-му переросли у світову війну. Головною причиною цього воєнного катаклізму стала фашистська стратегія, спрямована на розширення так званого життєвого простору для європейських та азійських «арійців».
Автор: Володимир ШЕВЧЕНКО, доктор історичних наук, професор, заслужений працівник освіти України  0
   
  • Анна Левчук

    Сергій Грабовський

    Андрій Безсмертний-Анзіміров


    Інтелектуальна карта України|Історія і "Я"|Маршрут №1|Сімейний альбом України|Музеї онлайн|Інфографіка|NB!|TOP-книг|Інтелектуальний календар