Результати пошуку за тегами - Україна Incognita
Україна Incognita » Історія і "Я" » Результати пошуку за тегами

Результати пошуку за тегами

Символічним нам тепер здається вже те, що народився майбутній письменник (це сталося 9 листопада 1872 року в мальовничому подільському селі Крегулець) у тій самій хаті, де свого часу жив відомий в тих краях польський повстанець, учасник національно-визвольних змагань Богдан Яроцький. Так Польща, незламний дух її народу вже з перших днів життя увійшли (поки що символічно!) у життя хлопчика. Батько Богдана, сільський священик Сильвестр Лепкий, був людиною непересічною: переконаний український патріот, випускник Львівського університету (теологія та класична філологія), автор літературних творів, підписаних псевдонімом «Марко Мурава», він завжди ставився з глибокою, щирою повагою до польської історії, мови й культури і зумів передати таку високу пошану дітям — зокрема синам Богдану та Льву. Зазначимо, що вже на схилі років Лепкий-молодший, згадуючи батька, назве його «своїм «найсуворішим критиком».
Автор: Ігор СЮНДЮКОВ, «День»  0
Меморіальна дошка з профілем буйночубого Григора Тютюнника на одному з будинків Андріївського узвозу повідомляє перехожим і туристам, що цей «видатний український письменник» мешкав тут у 1963—1967 роках. Будинок на узвозі, його мешканці «ожили» пізніше на сторінках повісті Тютюнника «День мій суботній» (великою мірою автобіографічній). Що ж до середини 1960-х, то тоді літературна біографія письменника тільки починалася... Доля відміряла Григору Тютюннику для літературної праці рівно два десятиліття: в 1961 році московський журнал «Крестьянка» надрукував перше оповідання Тютюнника («В сумерках»), а в березні 1980 р. 48-річний письменник добровільно пішов із життя. 1960-ті рр. були для нього часом швидкого й успішного утвердження в українській літературі. Талант Григора рано був помічений і підтриманий його братом Григорієм Тютюнником, автором знаменитого роману «Вир». Старший брат мовби передавав естафету молодшому (воістину: «...и в гроб сходя, благословил», як писав Пушкін про Державіна, — Григорія Михайловича не стало якраз у рік дебюту Григора)
Автор: Володимир ПАНЧЕНКО, доктор філологічних наук  0
Улас Самчук — один із небагатьох українських письменників, творчість якого всерйоз зацікавила західних критиків. Усі вони вважали за честь писати про його романи, повісті, драматургію, називаючи його високопрофесійним письменником і підкреслюючи поєднання в одній особі великого прозаїка та уславленого журналіста. По- іншому й бути не могло, адже Улас Самчук завжди перебував у епіцентрі громадсько-політичного життя України та Європи. Ось як він сам писав про себе, коли йому виповнилося 40 років: «Народився під час війни, виріс під час війни, зрів під час війни. Одинадцять років війни та революції, п’ятнадцять років вигнання, чотирнадцять миру. Польська, німецька, мадярська в’язниці. Тричі нелегальний перехід кордону. Свідок повстання України, Польщі, Чехословаччини, Карпатської України, Протекторату, Генерального Губернаторства, Райхскомісаріату України, Другого Райху, Третього Райху...»
Автор: Сергій СТЕПАНИШИН, Рівне  0
До появи «Вогнем і мечем» Сенкевич мав у доробку тільки фейлетони, новели, кілька оповідань. І ось чи не перша іскринка, яка запалила творче світло його наснаги, пов’язується з драматичним сценарієм про «дикі поля» України ХVII ст. Той образ прищепився до письменника, коли він перебував за океаном, у Америці, де супроводжували його всілякі пригоди, вестерни, життя ковбоїв — неодмінно з крісом і на конях — у степах дикого Заходу. Опрацювання конкретної історичної канви спричинили щойно видані «Історичні нариси» львівського історика Людвіга Кубала (у 80-х роках ХIХ ст.), що містили відомості про Богдана Хмельницького. До того ж, окремі пригоди, ба навіть події з життя героїв, Сенкевич запозичив з повісті «Три мушкетери» Олександра Дюма. Письменник замислив на початку написати повість з жанровими особливостями «рицарського роману»
Автор: Микола ЗИМОМРЯ, доктор філологічних наук, професор Дрогобицького університету ім. І. Франка  0
Як митець так званої срібної доби він тяжів до кола російських символістів. Це було культурне покоління, яке не лише саме в собі гостро пережило екзістенційну і творчу тривогу, але й наснажило нею цілу історичну добу. Стало відчутно, що чогось катастрофічно бракує у зовні облаштованому житті. Відсутність же того невловимого «чогось» реально загрожувала усталеній соціальній конструкції. «Вдарив срібний дзвін» — за виразом Андрія Бєлого, а Олександр Блок вловив у атмосфері часу подих таємничого «вітру з духовної Атлантиди». У середовищі символістів виник міф про духовне лицарство «теургів». Мистецтво розглядалося не лише як художня форма, а як шлях до творчого преображення життя і суспільства. Промоторами і пасіонаріями тієї епохи були так звані духовно голодні — за образним висловом Миколи Бєрдяєва, перефразованим в наш час культурологом Людмилою Шапошніковою. «Голодних» не міг задовольнити духовний обрій, заданий офіційною православною ідеологією вкупі з раціоналізмом та прагматизмом. Вони, як пише Шапошнікова: «спрямовувалися в блакитну далечінь у пошуках Града Світлого та його правди».
Автор: Микола СКИБА, науковий співробітник Національного музею Тараса Шевченка  0
Автор: Леонід КУЦЕНКО, професор кафедри української літератури Кіровоградського педагогічного університету імені Володимира Винниченка  0
Коли на початку 1847 року царські жандарми влаштували розгром Кирило-Мефодіївського товариства (яке в заведеній ними справі проходило як «Украйно-Славянское общество»), то серед вилучених у молодих київських «братчиків» матеріалів виявилися й твори політемігранта Адама Міцкевича — заборонена в Росії поема «Дзяди» та «Книги польського народу і польського пілігримства».
Пілігрими в розумінні Міцкевича — це мандрівники мимоволі, польські емігранти, які після поразки польської «ребелії» 1830—1831 рр., жорстоко придушені Миколою I, розбрелися по світах. Проте вони, вірив поет, усе одно тримають курс на святу землю — вільну Польщу й рано чи пізно зуміють-таки досягти її.
«Душа польської нації — Польське пілігримство», — цими словами починаються пройняті ідеєю національної свободи (й навіть польського месіанізму!) Міцкевичеві «Книги...». Вони мали чималий вплив на національні мріяння кирило-мефодіївців.
Автор: Володимир ПАНЧЕНКО, доктор філологічних наук, віце- президент Національного університету «Києво-Могилянська академія»  0
Автор: Ігор СЮНДЮКОВ, «День»  0
Автор: Ігор СЮНДЮКОВ, «День»  0
Автор: Тарас ГУНЧАК, професор Раттгерського університету (США)  0
   
  • Анна Левчук

    Сергій Грабовський

    Андрій Безсмертний-Анзіміров


    Інтелектуальна карта України|Історія і "Я"|Маршрут №1|Сімейний альбом України|Музеї онлайн|Інфографіка|NB!|TOP-книг|Інтелектуальний календар