Результати пошуку за тегами - Україна Incognita
Україна Incognita » Історія і "Я" » Результати пошуку за тегами

Результати пошуку за тегами

Українець за самою суттю свого світогляду (але ж, між іншим, і майстер, ще з юних років зачарований найвищими надбаннями світової культури: ще навчаючись у приватній гімназії в Олешках, жадібно читав Шекспіра, Мольєра, Достоєвського, Толстого...), син селянина-незаможника із Чаплинки на Херсонщині, Куліш поєднував у своїй свідомості — водночас і гармонійно, і драматично-суперечливо — й ідеали культурного та національного відродження рідної землі, й високі ідеї соціальної справедливості. Він був переконаним комуністом (і відстоював владу Рад зі зброєю в руках, брав участь у боях проти денікінців, за власними спогадами, «формував Дніпровський селянський полк — згодом 517 радянський стрілецький полк 58 дивізії». У липні 1919 року Куліш вступив до КП(б)У). І в той же час щиро, до самозречення любив Україну — тому-то в характеристиці зустрічаємо слово «націоналіст»
Автор: Ігор СЮНДЮКОВ, «День»  0
Народилася Кармен-Альфонса-Фернанда-Естрелья-Наталена (ось таким довгим було справжнє ім’я майбутньої письменниці!) в Іспанії, поблизу міста Бургос, 3 березня 1888 року. По батьку вона — нащадок давнього польського роду Дунін-Борковських (батько Наталени, Адріан- Юрій Дунін-Борковський, успадкував від предків графський титул), по матері — дочка не менш шляхетного іспанського роду Лачерда. Мати Наталени, Марія-Клара де Кастро Лачерда, померла при пологах. Дівчинку спочатку виховувала рідна бабуся Теофіла з прадавнього литовсько-українського роду Домонтовичів, котра жила в своєму маєтку в селі Великі Борки на Волині, а згодом, після її смерті, маленьку Наталену відвіз до Іспанії брат матері, Еугеніо, офіцер королівської гвардії. Дитина провела дванадцять років у монастирі Нотр- Дам де Сіон у французьких Піренеях (згодом Наталена Королева стверджувала, що саме там сформувався її характер, саме там вона повною мірою зрозуміла, що таке добро, милосердя, краса...)
Автор: Ігор СЮНДЮКОВ, «День»  0
У 27-річному віці Наталя Кобринська (до заміжжя — Озаркевич) залишилася вдовою. Її чоловік Теофіл Кобринський, талановитий співак, музикант і фольклорист, помер рано, і для молодої жінки це стало подвійною трагедією, оскільки Теофіл був не тільки господарем дому, а й «щирим повірником» її думок. Тепер їй нічого не залишалося, як покинути Снятин, де минуло п’ять щасливих років подружнього житя, і повернутися в Болехів.
А перед тим життя Наталі довгий час видавалося безхмарним. Атмосфера в домівці отця Івана Озаркевича була вельми сприятливою для духовного розвитку дітей. У «Автобіографії» 1893 року Н. Кобринська писала, що значною мірою її сформували книги з батькової бібліотеки. Спочатку то було безсистемне читання. Польські повісті, які формували «салоново-романтичний смак», Шевченків «Кобзар» і повісті Квітки-Основ’яненка, Житія святих і сповнені фантастики та легенд «Листи з Кракова» філософа й мистецтвознавця Юзефа Кремера, — юна попівна читала «все підряд». Аж поки не настав час позитивістської літератури, яка, власне, й спричинила світоглядні зрушення. Першою в цьому, новому для себе, ряду Наталя Кобринська згадала працю Г. Т. Бокля «Історія цивілізації в Англії», яку їй дав прочитати знайомий священик.
Автор: Володимир ПАНЧЕНКО, професор Національного університету «Києво-Могилянська академія»  0
Задум операції «Сейм» виник ще в 1943 році, коли з території України не були відкинуті німецькі окупанти. Вже тоді радянська розвідка отримала відомості про те, що спостерігаються тенденції до зміцнення польського підпілля в Західній Українi й Західній Білорусі. Його представники нібито розпочали реєстрацію комуністів і керівних працівників. Крім того, на згаданих теренах, і в самій Польщі, була відновлена та активізувала свою діяльність Польська організація військова (ПОВ). До того ж, у радянської сторони з’явилась інформація про евентуальний альянс Організації українських націоналістів (бандерівців) — ОУН(Б) і ПОВ.
Все це, на думку керівників радянської спецслужби, створювало небезпечну обстановку, могло негативно вплинути на ситуацію після вигнання нацистів. 6 листопада 1943 року з’явилося орієнтування, підписане наркомом держбезпеки УРСР Сергієм Савченком і надіслане до місцевих органів НКДБ.
Автор: Юрій ШАПОВАЛ, професор, доктор історичних наук  0
Автор: Ігор СЮНДЮКОВ, «День»  0
Ця унікальна людина протягом багатьох десятиліть будувала «мости» між цивілізаціями й культурами — між рідною українською та багатющою культурою народів Сходу (арабів, тюрків, персів, жителiв Індії). Водночас цей видатний учений ХХ століття зробив неоціненний внесок в українську філологічну науку — адже саме він є автором таких основоположних праць, як «Украинская грамматика» в двох томах (1907—1908 рр.), «Филология и погодинская гипотеза» (1898—1899), «Древнекиевский говор» (1906), «Українська мова, звідкіля вона взялася і як розвивалася» (1922), «Нариси з історії української мови» (1924); саме він очолював Правописну комісію Всеукраїнської академії наук, яка створила перші офіційні «Найголовніші правила українського правопису» (1919—1920 рр.)... А ще він — історик, філософ, письменник, блискучий перекладач, поліглот (знав принаймні 16 живих та класичних мов), визначний організатор науки, незмінний секретар Всеукраїнської академії наук у 1918—1928 роках. І це далеко не вичерпний перелік
Автор: Ігор СЮНДЮКОВ, «День»  0
Саме в умовах метаморфози, що відбулася з Пушкіним, одержав він замовлення на «Поему про Мазепу» (так спочатку називалася «Полтава»). Героїко-романтичну тему, котра хвилювала багатьох видатних учених і письменників Європи — серед них імена Джорджа Байрона (Англія), Вольтера і Віктора Гюго (Франція), Кіндрата Рилєєва (Росія), Юліуша Словацького (Польща), — Олександр Сергійович вирішив відобразити в гірших шовіністичних традиціях. І це не дивно: перед ним стояло завдання сказати своє вагоме слово у доведення «історичної неминучості» поглинання України («отчины» за версією московських царів) Росією і очорнити, обезславити того, хто посмів виступити проти. Таке «слово» популярного поета багато значило...
З поставленим завданням Пушкін впорався блискуче; більше того, виконуючи царське замовлення, він перевершив самого себе — і за темпами написання твору, і за емоціональним натхненням, і за зневажанням історичною правдою і ще багато в чому.
Автор: Семен ЦВІЛЮК, доктор історичних наук, професор кафедри історії державності України та культурології Одеського юридичного інституту Національного університету внутрішніх справ  2
Добре відоме ім'я скульптора, кінорежисера Івана Кавалерідзе. У 1941 році знімав фільм про Олексу Довбуша. Ось уривки з його спогадів про події 1941 року, які вміщені в книжці «Иван Кавалеридзе», «Мистецтво», Київ, 1988: «Багато років я зберігаю посвідчення про відрядження, яке через обставини змусило мене пройти через всі кола пекла. Воно гласило: «Видано режисеру Кавалерідзе І.П. в тому, що він відряджується Київською кіностудією художніх фільмів в м. Львів, Станіслав і їх області в справах знімання фільму «Пісня про Довбуша», терміном до 2/VII 1941 р.».
«Вісім знімальних днів пройшли погано, гарної погоди не було, шкутильгав транспорт, не зібрати масовку. Робота не клеїлась. Мучило передчуття фатальних подій. На дев'ятий день почалась війна...». «Зв'язок із Києвом перерваний. Місцеве начальство запропонувало нам відправити військовозобов'язаних в найближчий військкомат, а решті пробиратись до Києва. В групі залишилось двадцять сім осіб. Валізи, клунки, реквізит. Загрузили все в вантажівку і пікап. Рушили»
Автор: Гарій МАКАРЕНКО, м. Житомир  0
Автор: Олександр КАРПЕЦЬ, журналіст  0
Автор: Матеріали про життя й творчість Василя Стуса впорядкував Ігор СЮНДЮКОВ, «День»  1
   
  • Інтелектуальна карта України|Історія і "Я"|Маршрут №1|Сімейний альбом України|Музеї онлайн|Інфографіка|NB!|TOP-книг|Інтелектуальний календар