Результати пошуку за авторами - Україна Incognita
Україна Incognita » Історія і "Я" » Результати пошуку за авторами

Результати пошуку за авторами

Символічним нам тепер здається вже те, що народився майбутній письменник (це сталося 9 листопада 1872 року в мальовничому подільському селі Крегулець) у тій самій хаті, де свого часу жив відомий в тих краях польський повстанець, учасник національно-визвольних змагань Богдан Яроцький. Так Польща, незламний дух її народу вже з перших днів життя увійшли (поки що символічно!) у життя хлопчика. Батько Богдана, сільський священик Сильвестр Лепкий, був людиною непересічною: переконаний український патріот, випускник Львівського університету (теологія та класична філологія), автор літературних творів, підписаних псевдонімом «Марко Мурава», він завжди ставився з глибокою, щирою повагою до польської історії, мови й культури і зумів передати таку високу пошану дітям — зокрема синам Богдану та Льву. Зазначимо, що вже на схилі років Лепкий-молодший, згадуючи батька, назве його «своїм «найсуворішим критиком».
Автор: Ігор СЮНДЮКОВ, «День»  0
У ХIХ столітті жив і працював видатний російський філософ, публіцист і політолог (його можна, без сумніву, вважати саме політологом, хоча сам термін тоді не вживали) Петро Якович Чаадаєв (1794—1856). Саме його праці можуть надати чималу «інформацію до роздумів» вдумливому читачу, що вивчає цікавлячу нас тему: як співвідносяться Захід та «євразійська» цивілізація? Доля Чаадаєва драматична. Друг Пушкіна (навіть більше — багато в чому його вчитель), виходець із дворян, бойовий офіцер-гвардієць, герой війни 1812 року, у своїх «Философических письмах» (1836) він висловив стільки правдивих, безсторонніх думок про Росію, її «особливий шлях», про доктрину «самодержавства, православ’я, народності» (яка в модифікованому вигляді відроджується в Росії сьогодні!), що за особистою вказівкою імператора Миколи I його оголосили божевільним. Прочитавши перший із «листів», цар волів накреслити резолюцію: «Содержание оной статьи есть смесь дерзостной бессмыслицы, достойной умалишенного; сие могло быть написано лишь в постигшем сочинителя расстройстве ума, которое одно могло быть причиною создания подобных нелепостей».
Автор: Ігор СЮНДЮКОВ, «День»  0
Автор: Ігор СЮНДЮКОВ, «День»  0
Автор: Ігор СЮНДЮКОВ, «День»  0
Автор: Ігор СЮНДЮКОВ, «День»  0
Автор: Ігор СЮНДЮКОВ, «День»  3
Важка хвороба, внаслідок якої починаючи з квітня 1908 року і аж по смерті у травні 1916-го Франко, міг, і то з великими зусиллями, писати тільки лівою рукою друкованими літерами; матеріальні нестатки; відраза до частини галицького міщанського оточення, «патріотів» на словах — амбіційних егоїстів на ділі; складні стосунки з Михайлом Грушевським, на співпрацю з яким покладалися такі надії; смерть сина Андрія, вірного помічника (1913 р.); зростаюче відчуття самотності... І все ж таки і в ті роки поет залишався вірним своєму гордому девізові: «Працювать, працювать, працювати, в праці сконать» . Ось неповний перелік зробленого ним: «Нарис історії українсько-руської літератури до 1890», «Причинки до історії України-Руси» (1912), збірка «Давнє й нове» (1911)... І переклади — з арабської, французької, давньоісландської, давньогрецької, латини, німецької, давньоєврейської... Сила волі, динамізм — фантастичні!
Автор: Ігор СЮНДЮКОВ, «День»  0
Десь у паперах австрійського генштабу (а це було відомство суворе і винятково пунктуальне!) аж до 1918 року, цілком можливо, зберігалося донесення котрогось із полкового начальства або ж таємних агентів, відправлене з галицьких «отруєних полів» жахливої доби Першої світової. І в цьому донесенні було сказано, що на світанку 24 вересня 1915 року єфрейтор 91-го піхотного полку Ярослав Гашек разом із денщиком свого ротного командира поручика Лукаша, Франтішеком Страшліпкою, «за обставин вельми підозрілих» здався в полон ворогові — російським частинам. І сталося це під селищем Хорупани, неподалік від міста Дубно, що на Волині. А ще цікавіше те, що кожен читач безсмертної епопеї «Пригоди бравого вояка Швейка» впізнає цього поручика Лукаша. Отже, зустріч з Україною (не з квітами, не з хлібом-сіллю, а в окопах) стала переломною в житті майбутнього класика світової сатири. Потрапивши в російський полон, Гашек разом із великою колоною чеських та австрійських «горе-вояків» пройшов пішки важким шляхом осіннього бездоріжжя від Дубна до Києва
Автор: Ігор СЮНДЮКОВ, «День»  0
Автор: Ігор СЮНДЮКОВ, «День»  0
Час Юрія настав у році 1659. Країну вже знищував смертельний вогонь Руїни. Більша частина лівобережного козацтва, піддавшись демагогії Москви, налякана, швидко втрачала будь-які національні орієнтири (заможна ж старшина, як і раніше, дбала передусім про владу й майно). І саме тоді згадали про «Юрася-гетьманича», бо якраз він здавався проросійськи налаштованим полковникам (таким, як Василь Золотаренко, Яким Сомко, Тиміш Цюцюра) найбільш зручним знаряддям в їхніх руках.
На козацькій раді в Гетьманівці на Київщині (осінь 1659 року) відбувся, по суті, ретельно підготовлений переворот. Гетьмана Івана Виговського було позбавлено влади (переважно голосами лівобережного козацтва: тривожний сигнал майбутнього розколу країни!), натомість Богданів син Юрій був проголошений гетьманом. Політичний вибір 18-річному «правителю» належало робити у винятково жорстких умовах: поруч стояло численне російське військо воєводи Трубецького.
Автор: Ігор СЮНДЮКОВ, «День»  0
   
  • Анна Левчук

    Сергій Грабовський

    Андрій Безсмертний-Анзіміров


    Інтелектуальна карта України|Історія і "Я"|Маршрут №1|Сімейний альбом України|Музеї онлайн|Інфографіка|NB!|TOP-книг|Інтелектуальний календар