Результати пошуку за авторами - Україна Incognita
Україна Incognita » Історія і "Я" » Результати пошуку за авторами

Результати пошуку за авторами

«Влада розбещує, абсолютна влада розбещує абсолютно». Ця думка була висловлена ще в ХІХ столітті британським аристократом, переконаним лібералом, песимістом і майстром парадоксів лордом Джоном Актоном. Століття ХХ?сотні разів - і то жахливим способом! - підтверджувало справедливість його слів. Десятки мільйонів холоднокровно винищених людей (жінок, дітей, старих) для кривавих диктаторів новітнього часу, вождів найрізноманітніших ґатунків, тиранів і диктаторів усіх можливих політичних кольорів, усіх цих фюрерів, генсеків, «вождів світового пролетаріату», дуче, каудільйо, «пожиттєвих лідерів нації», «великих таємних радників», «головних регентів держави» (титули, звісно, варіювались у залежності від національної специфіки чи іншої країни) були тільки смішною, нікчемною перешкодою на шляху до найвищої, «величної» мети, котра становила єдиний сенс їхнього життя, а саме - до необмеженої влади.
Автор: Ігор СЮНДЮКОВ, «День»  0
Автор: Ігор СЮНДЮКОВ, «День»  0
Середньоосвічена людина чомусь глибоко упевнена, що вже про кого, але про Робесп’єра вона давно вже все знає із шкільного підручника історії. Вождь якобінців, полум’яний революціонер, вельми передовий для свого часу (це — радянські підручники); кровожерливий фанатик, тиран, що правив виключно за допомогою терору і був готовий в ім’я високої, благородної мети відправити на гільйотину десятки тисяч людей (таким є більш сучасний погляд).
Треба визнати, що чим більше дізнаєшся про лідера Французької революції, тим більше переконуєшся, що він давав достатньо мотивів саме для другої точки зору із двох крайніх, наведених тут. Але є й інший бік проблеми. Сучасні мислячі люди, аналізуючи «досягнення» тоталітарних режимів ХХ віку, що леденять душу, шукають джерела їхньої практики геноциду. Адже тільки пізнавши першопричини «ракової пухлини» деспотизму, можна запобігти її появі у майбутньому.
Автор: Ігор СЮНДЮКОВ, «День»  0
Для історика, як і для юриста, був, є й залишиться чинним фундаментальний принцип, котрий кожен справді об’єктивний дослідник має покласти в основу своїх студій над нашою незбагненною, суперечливою й такою непередбачуваною минувшиною: «Перш ніж осудити — вислухай!» Цього вимагають як міркування етичні (сподіваємося, справедливість — не порожній звук), так і нагальна потреба давати панорамну, багатокольорову, драматичну, «невідретушовану» картину вітчизняної історії.
Гетьман України (квітень — грудень 1918 року) Павло Скоропадський належить до тих відомих дійових осіб української політичної сцени ХХ століття, яким таки треба надати слово в цьому уявному «судовому розгляді» справ колишніх керівників нації. Відомо, що в радянській історіографії постать П. Скоропадського зображувалась майже винятково чорними барвами: «німецька маріонетка, яка трималась лише за допомогою кайзерівських військ»...
Автор: Ігор СЮНДЮКОВ, «День»  0
Як розгледіти у зовсім ще молодій людині ознаки незвичайного «дару Божого», печатку майбутньої особливої, виняткової долі? Адже той, хто завтра стане геніальним художником слова, творцем, який показав здивованому світові нові невичерпні грані людської душі; той, хто розповість нам щось дуже важливе про час, про гідне осміяння і про величне, нетлінне, Божественне і трагічне - про нас самих - він теж, як і будь-який зі смертних, пливе в каламутному морі людської метушні (вимушений, правильніше, зобов’язаний плисти!), він теж не може уникнути «прози житейської» і звичайних, пересічних людей - і дуже часто, на перший погляд, здається в усьому, аж до дрібниць, схожим на них... Отже, впізнати таку особистість, особливо коли йдеться про юне створіння, не так уже й легко.
Тим більше заслуговують на увагу ті свідчення, ті мемуарні твори, у яких ми можемо досить виразно бачити ту загадкову «Іскру Таланту», яка потім освітлюватиме весь життєвий шлях Обранця, всупереч усім його помилкам, метанням...
Автор: Ігор СЮНДЮКОВ, «День»  0
Автор: Ігор СЮНДЮКОВ, «День»  0
61 рік тому, 19 березня 1951 року, пішов iз життя один з найбільш глибоких та оригінальних українських істориків ХХ століття, визначний політичний діяч доби Центральної Ради та Гетьманату Дмитро Іванович Дорошенко. Ця багатогранна та талановита людина залишила глибокий слід у політичному та духовному житті України часів національно-визвольних змагань і, без сумніву, заслуговує на вдячну пам’ять нащадків.
Виходець із старовинного чернiгiвського козацького роду, Дмитро Іванович все життя пишався предками, особливо двома знаменитими гетьманами-звитяжцями — Михайлом та Петром Дорошенками. Поняття «зв’язок століть» ніколи не було для нього сухою абстракцією, а безперечним особистим моральним обов’язком. Народився Дмитро Дорошенко 7 квітня 1882 р. у Вільні. Вищу освіту він здобув в університетах Києва, Петербурга та Варшави.
Автор: Ігор СЮНДЮКОВ  0
Автор: Сергій ГРАБОВСЬКИЙ  0
У 1859 —1861 роках граф Отто фон Бісмарк, тоді ще не знаменитий німецький канцлер, а кар’єрний прусський дипломат, був послом короля Фрідріха-Вільгельма IV у Петербурзі. Чувши про гострий, саркастично відточений розум прусського посла, з ним охоче спілкувалися представники петербурзького вищого світу. Благо, тему для розмов не потрібно було надто довго шукати: величезна імперія Олександра II стояла на порозі давно «перезрілих» (не «назрілих»!) економічних, соціальних і політичних реформ, найглибших за своєю суттю. І думаючій частині суспільства, у тому числі й багатьом переконаним консерваторам, уже було очевидно, що з реформами давно слід визначатися: не могла вважатися в середині ХIХ століття хоч скількись сучасною кріпосницька країна, де кілька десятків тисяч великих землевласників, дворян, розпоряджалися майном, а то й самим життям десятків мільйонів кріпаків — російських, українських, білоруських, грузинських, молдавських... які становили 80% населення Імперії. Так далі жити не можна — це дуже багато хто розумів.
Автор: Ігор СЮНДЮКОВ, «День», ілюстрації надані автором  0
1962 рік. Грудень. 24-річний Стус викладає українську мову на Донбасі. Яку дивовижний «сейсмограф» його душі сприймається лист, написаний саме тоді до класика української радянської поезії Андрія Самійловича Малишка (якраз Малишко допоміг першій публікації Поета в українській періодиці - у «Літературній газеті» 1959 року, написавши прихильне напутнє слово). Отже, читаємо у листі: «Інколи, зосереджуючись на однотонних враженнях від навколишнього, шукаючи кінцевих результатів дуже стрімкого процесу денаціоналізації значної частини українців, відчуваєш, що це - божевілля, що це - трагедія, якої лише інколи не почуваєш в силу притаманної нам (як національної риси) байдужості і, може, трохи релігійної віри в те, що все йде на краще. І тоді згадуєш одного поета, здається, Расула Гамзатова, котрий в рамках ортодоксальних все ж прохопився зі своїм затаєним: коли його мова зникне завтра, він волів би померти сьогодні.
Автор: Ігор СЮНДЮКОВ, «День»  0
   
  • Анна Левчук

    Сергій Грабовський

    Андрій Безсмертний-Анзіміров


    Інтелектуальна карта України|Історія і "Я"|Маршрут №1|Сімейний альбом України|Музеї онлайн|Інфографіка|NB!|TOP-книг|Інтелектуальний календар