Катя + Клім = любовь - Україна Incognita
Кирило Галушко

Історик, етносоціолог.
Голова Всеукраїнського наукового гуманітарного товариства

Катя + Клім = любовь

Ну не першою щось корисне на майбутній Луганщині зробила імператриця, не першою. І вважати її засновницею Луганська є відвертим перебільшенням

Я, знаєте, особисто нічого не маю проти Катерини ІІ, оскільки робила вона те, що й слід робити російському володарю: уніфікувала життя імперії, упокорюючи сепаратистські окраїни, домовлялась з їхніми елітами, купуючи їхню лояльність в обмін на привілеї, розбудовувала інфраструктуру та економіку держави. Усе як і треба було. Але кому треба? -  російській державі, інтереси якої як за часів самої Софії Фредеріки, так і сьогодні, далеко не завжди збігалися з інтересами українців. Звісно, з формальної точки зору вона приклалася до заснування тої гірничої індустрії, на якій згодом піднялося місто Луганськ, але… Ну не першою щось корисне на майбутній Луганщині зробила імператриця, не першою. І вважати її засновницею Луганська є відвертим перебільшенням. Адже заклали завод біля селища Кам’яний Брід (тобто там вже були люди), були там до цього запорозькі паланки, і про Луганськ як щось більше, аніж завод, ми знаємо з 1821 року. Тобто тут вже, мабуть, треба вшановувати Олександра І? Дивують мене, натомість,  вкрай оригінальні «історичні уявлення» ініціатора вшанування і борця за «чистоту історії» пана Арсена Клінчаєва. Чи не суперечить його власна дивакувата теза, що  «нашому краю 6 тис. років» (щось мені гадається, що твердь земна на місті сучасної Луганщини має набагато триваліше минуле) тій його думці, що Катерина тут була «першою»?

То, може, краще вшанувати носіїв степових культур бронзової доби, - хоча й вони також не були «першими луганчанами»?  Може краще, перш, ніж почати палко поборювати «спотворену помаранчевою владою» історію, самому хоч якусь книжку прочитати про історію рідного краю? І там таке неочікуване відкриється… Але ми ж знаємо правдиву мотивацію глорифікації Катерини – що в Одесі, що в Луганську: довести, що до входження до складу Росії у нас не було історії. Не було на місці Одеси Хаджибея, а на місті Севастополя - Ахтіара. Наша історія почалася лише з приходом «старшого брата».  Навіть Львів у пана Клінчаєва заснував «русский князь» і розумієш це так, як він це розуміє: «російський». А звідкіля ж ці «западенці» зявилися? З неба впали?

Але загалом мені, як людині не байдужої до колекціонування чужої дурості, зізнаюся,дуже сподобався такий підхід до історії. Він нагадує світосприйняття дитини до 5 років, коли усе минуле змішується докупи: динозаври і юність нині живих власних бабусь. Поверхневе знайомство з минулим Луганщини підказало мені, що люди у цьому краї, «якому 6 тис. років», з’явилися у ранньому палеоліті, який закінчився приблизно 120 тисяч років тому. І з цієї позиції пан Клінчаєв виглядає відвертим «помаранчевим фальсифікатором», оскільки вкоротив людську історію рідного краю десь на 112 тисяч років мінімум. Ай-яй-яй! Я, аби догодити такому дитячому сприйняттю (як говорили за радянських часів: «Солдат дитину не образить»/ солдат ребенка не обидит), я б запропонував нову цікаву версію походження Луганська «для клінчаєвих».

Треба згадати, що це гарне місто є, мабуть, вітчизняним сумним рекордсменом з перейменувань, оскільки «Луганськом» воно є у третій раз, а у проміжках встигло двічі побувати «Ворошиловградом». Це - не рахуючи назв «Луганський Завод» і «Камінний Брід». Доленосні перейменування уже очевидного Луганська відбувалися у 1935, 1958, 1970, 1990 роках. А от до 1797 року Луганський Завод називався «Катеринославом» (не плутати з Дніпропетровськом, який також таким був, допоки Катерина ІІ не «передала справи» радянському діячеві Петровському). Не дивно, що у деяких шанувальників історії рідного краю на кшталт пана Клінчаєва усе в голові заплуталося… Тут і інтелектуально набагато більш підготовлена людина б вирішила, що краще пам’ятати про здобутки цілком гідної футбольної команди «Заря», аніж замислюватися, як врешті зветься твоє місто, і куди корінням сягає ця «називальна шизофренія».

Але, аби позбутися тих складних питань вибору: «хто?» і «коли?», я б запропонував просто зробити подвійний пам’ятник Катерині ІІ Ангальт-Цербстській та Кліменту Єфремовичу Ворошилову. Оскільки у «радітєлєй» за правдиву минувшину Луганщини немає різниці, - 114 тисяч років «туди чи сюди», - краще поєднати у величезному монументі дві особи, які дійсно не мали якогось суттєвого відношення до становлення сучасного Луганська: «Катю і Кліма» у потужному креативному містобудівному поцілункові. А от справжній «креативщик» шотландець Чарльз Гескойн, який розбудовував Луганський Завод, як не прикро самозваним краєзнавцям, вже увінчаний бюстом у місті Луганську. То як же тепер поєднати ідеологічне замовлення з правдивою, «непомаранчевою» історією? Ой, як важко…

2011-10-31 13:56:00
   


  • Інтелектуальна карта України|Історія і "Я"|Маршрут №1|Сімейний альбом України|Музеї онлайн|Інфографіка|NB!|TOP-книг|Інтелектуальний календар