Правда чи замовчування, або Чи потрібно визнавати УПА? - Україна Incognita
Україна Incognita » Сторінка авторів » Михайло Галущак » Правда чи замовчування, або Чи потрібно визнавати УПА?
Михайло Галущак

Громадський діяч
Студент кафедри Нової та новітньої історії України ЛНУ ім. І. Франка

Правда чи замовчування, або Чи потрібно визнавати УПА?

УПА, зі всіх військових формувань, куди входили українці – це єдина армія, яка від свого початку до кінця відкрито воювала лише за Україну. «Хто не знає свого минулого – той немає майбутнього», – це аксіома, яка не потребує доведення

Питання героїв в історії України на 20-уму році Незалежності й надалі зберігається під грифом «цілком таємно» чи, радше, «совершенно секретно»… Напередодні 14 жовтня – Дня створення УПА, - українське суспільство, в основному, розділяється на тих, хто «за» та – «проти». Завжди є ті, хто за хірургічним принципом розглядає усунення цієї проблеми шляхом вирізання з місяця жовтня 14-го числа. Але, мабуть, найголовніше завдання кожного громадянина України стосовно «визнання» чи «невизнання» УПА – сформулювати свою позицію і дати відповідь…

Отож: чому одні «за», інші – «проти»? Де межа між міфом та реальністю? І чи можна говорити про якість однозначності саме на цій сторінці історії? Спробуймо розібратись…

«Третього не дано?...»

Чи можна оминути історичні події, які нас роз’єднюють? Історики з ліберальною ідеологією пропонують хірургічний метод втручання, оминаючи процес лікування… Безперечно, цей підхід є абсурдним. Відомий український історик Ярослав Дашкевич свого часу писав, що «замовчування – це лише одна із форм брехні». У Святому Письмі ж написано: «Пізнайте правду і правда визволить вас». Зрозуміло, що сьогодні правда про Другу світову війну не є однозначною, звісно, тому, що живі ще люди, які є свідками цієї війни, і їхня доля, подекуди, суттєво відрізняється від прийнятої правди. Однак, лише постійний пошук істини в історії, навіть тоді, коли вона для нас є гіркою, є ключем до суспільного порозуміння.

Різні армії – єдина нація?

Що більше об’єднує українців: герої чи жертви? І чи потрібно відрікатись від одних заради інших? Сьогоднішній стан речей засвідчує наступне – найбільше українців об’єднує Голодомор 1932-33 р.; найбільше роз’єднують події Другої світової війни. Це зумовлене службою українців у різних арміях-учасницях та постійною політичною спекуляцією навколо цієї війни.

УПА, дивізія «Галичина» – ці військові формування, в основному, популярні на Заході України, оскільки, саме цей регіон був основним джерелом для їх наповнення. На схід за р. Збруч переважну більшість українців мобілізували в лави ж радянської армії. Масла у вогонь додає й те, що інколи ця війна несла для нас братовбивчий характер. Однак, ми не єдині, хто пройшов через це. До прикладу: у 1939 р. в окупованій Польщі, за ініціативою німців, була створена єврейська поліція, яка займалась забезпеченням порядку в єврейських гетто; у складі Вермахту було створено Російську Визвольну Армію генерала Власова, яка на початку 1945 р. нараховувала близько 200 тис. чол.; у нашого західного сусіда Польщі діяла Армія Крайова, аналог нашої УПА, та комуністична Армія Людова.

Наша історія – це пересічна історія Центрально-східної Європи. Ми нічим не кращі від наших сусідів і нічим не гірші. І все, що нам залишається для розв’язання нашого штучно-надуманого конфлікту навколо Другої світової війни – це поглянути на минуле очима минулого, а не сьогодення.

Чи потрібно визнавати УПА?

Питання яке склалось навколо «визнання» чи «невизнання» УПА воюючою стороною у Другій світовій війні не стільки історичного характеру, як політичного. Так, «на війні, як на війні» – у кожного, хто пережив цю війну, своя історія і інколи вона суттєво може відрізнятися від загальноприйнятої. Але, питання тут не у цьому. Питання у тому: яку Україну ми сьогодні маємо? наскільки ця Україна у питанні вибору своїх героїв керується інтересами українців, а не Її сусідів?

УПА, зі всіх військових формувань, куди входили українці – це єдина армія, яка від свого початку до кінця відкрито воювала лише за Україну. «Хто не знає свого минулого – той немає майбутнього», – це аксіома, яка не потребує доведення.

2011-12-28 15:21:00
   


  • Інтелектуальна карта України|Історія і "Я"|Маршрут №1|Сімейний альбом України|Музеї онлайн|Інфографіка|NB!|TOP-книг|Інтелектуальний календар