Півтисячі чекістів на поета - Україна Incognita
Україна Incognita » Сторінка авторів » Сергій Михайленко » Півтисячі чекістів на поета
Сергій Михайленко

Історик

Півтисячі чекістів на поета

Історикам стали відомі подробиці про обставини загибелі відомого публіциста українського визвольного руху Михайла Дяченка - «Марка Боєслава»

Лише недавно історикам стали відомі подробиці про обставини загибелі відомого публіциста українського визвольного руху, одного із чільних керівників пропаганди воюючої України Михайла Дяченка – «Марка Боєслава».

Детальна інформація про спецоперацію «органів», під час якої загинув М. Дяченко, вміщена у спеціальному повідомленні начальника УМГБ по Станіславській області В. Шевченка № 979 від 6 березня 1952 р.

Ще за рік перед тим чекістам вдалося захопити живими або вбити 63 підпільники Карпатського крайового проводу ОУН, заарештувати або вивести «з повинною» ще 86 учасників ОУН та їх прихильників. Тим не менше, станом на 1 січня 1952 р. на обліку в УМГБ перебували 10 проводів ОУН і груп чисельністю до 60 осіб, серед них: Карпатський крайовий провід ОУН – 19 осіб, Солотвинський районний провід ОУН – 8, Надвірнянський районний провід ОУН – 8 та шість боївок чисельністю 26 осіб.

Щоб розшукати та ліквідувати чільних керівників підпілля в Карпатах Миколу Твердохліба та Михайла Дяченка станіславівське керівництво УМГБ в січні переформувало раніше створені 13 оперативних груп, укріпивши їх досвідченими кадрами. В результаті у цих групах було закріплено 64 оперативних працівника та 530 офіцерів і солдатів військ МГБ.

Муза, яка говорила, коли гриміли гармати

Вже на початку лютого спецслужба отримала дані про наявність в урочищі Хубена біля с.Дзвиняч капітально обладнаного бункеру, де переховувалися керівник СБ Солотвинського районного проводу ОУН «Мисько» та інші підпільники.

Заарештований за допомогу підпільникам Марковецький Михайло Михайлович на допиті в МГБ розповів, що восени 1951 р. за завданням «Миська» заготовлював продукти та транспортував їх в ліс між селами Жураки та Дзвиняч. Були також і інші відомості про можливість перебування підпільників в цих районах.

Зліва Михайло Дяченко, в центрі – Ярослав Богдан, справа – Омелян Кочій. Архів СБУ

На основі отриманих даних відділ 2-Н УМГБ розробив план спеціальної операції з розшуку підпільників. Операція була розпочата 18 лютого 1952 р., і тоді ж однією з оперативно-військових груп був виявлений бункер, з якого незадовго до появи військових втекли підпільники. Інша військова група неподалік помітила чотирьох втікаючих повстанців, і кинулася навздогін. Підпільники вибігли на шосе Станіслав-Надвірна, забрали коней у проїжджаючих селян, проїхали кілька кілометрів до с. Тарновиця-Лісова Ланчинського району, кинули коней та втекли до лісу.

На їх пошук додатково скерували оперативно-військову групу з службовим собакою, які безперервно йдучи за слідом о 23:00 наздогнали двох оунівців і у перестрілці вбили їх. В цей же час інші підпільники, скориставшись темнотою, залягли в лісі, підпустили військову групу на близьку відстань та відкрили по ній вогонь, поранивши двох солдатів, інструктора-собаковода та службового собаку. Чекісти розгубилися і втекли.

Втім, на наступний день операція продовжувалася, місцевість контролювалася ще більшими силами, і в безвиході об 11 ранку до Солотвинського райвідділу МГБ з’явився з повинною Шваюк Василь Іванович. Він розповів, що 18 лютого, перебуваючи в бункері ще з 3-ма підпільниками, помітили наближення військових МГБ, а тому вийшли з криївки і спробували дістатися до інших сіл. Але через переслідування вимушені були тікати до лісу, де прийняли бій, в якому загинули Свидрук Микола Іванович – «Вільшенко» та Насадюк Микола Іванович – «Кисляк». У вбитих чекісти вилучили 1 автомат, 2 гвинтівки, 1 пістолет, набої і документи, а з їх бункеру – радіоприймач та різні предмети господарського вжитку.

Після цього чекісти активізувалися ще більше, і 20 лютого 1952 р. в лісі біля с. Гвіздь вбили четвертого підпільника, який втік з бункеру, – Ганзюка Івана Павловича – «Пісню». У нього було вилучено автомат, гранату та набої.

Вбивши трьох з чотирьох повстанців, цілком очевидно стало, що десь неподалік міг переховуватися і М. Дяченко з охоронцями.

Як зазначено в оперативному зведенні № 53 за 22 лютого 1952 р., в цей день в урочищі Хубена біля села Дзвиняч Станіславської (нині – Івано-Франківської) області під час проведення планової чекістсько-військової операції з розшуку учасників ОУН, одна із військових груп Управління МҐБ о 13.30 вийшла на бункер, з відкритого люку якого підпільники вели спостереження за місцевістю. Військову групу очолював командир 3 команди 1 дивізіону 17 загону військ МГБ мол. сержант Єгоров, а всією операцією керували відряджений з МГБ СССР полковник Кузнєцов, заступник начальника 2 відділу УМГБ по Станіславській області капітан Чєлноков, начальник Солотвинського райвідділу МГБ майор Бондаренко та військовий керівник, заступник командира 15 загону військ МГБ майор Макаров.

Підпільники пізно помітили військовослужбовців, які підходили до бункеру, і, не маючи можливості втекти, відкрили вогонь, поранивши в руку одного з солдатів – рядового Струкова. Чекісти одразу оточили заблокували з усіх боків бункер. Оунівці вчинили спротив, викинули з бункеру кілька гранат, спалили та порвали чимало документів, а потім, не бажаючи здаватися живими, застрелились.

З бункеру були витягнуті тіла семи вбитих підпільників ОУН, у одному з яких був впізнаний відомий поет Михайло Дяченко – «Марко Боєслав»…

За даними МҐБ УРСР, підтвердженими заарештованими Петром Мельником – «Хмарою», Петром Іванишиним – «Башею» та іншими 22 лютого 1952 р. в бункері разом з М. Дяченком загинули: керівник Солотвинського районного проводу ОУН Онуфряк Онуфрій Васильович – «Орест», він же «Деркач», 1927 року народження, уродженець с. Зелене Надвірнянського району Станіславської області, підпільник з 1944 року.

Янишевський (Янішевський) Михайло Іванович – «Вихор», він же «Яструб», він же «Мисько», 1927 року народження, уродженець с. Жураки Солотвинського району Станіславської області, підпільник з 1944 року.
Драгомерецький (або Дрогомирецький) Михайло Федорович – «Захар», 1930 року народження, уродженець села Боднарів Калушського району Станіславської області, учасник охорони М. Дяченка.

Фесюк Михайло Петрович – «Чумак», 1928 року народження, уродженець села Жураки Солотвинського району Станіславської області, підпільник з 1949 року.

Свидрук Марта Іванівна – «Марійка», 1928 року народження, уродженка міста Надвірна Станіславської області, сестра учасника СБ Солотвинського районного проводу ОУН Свидрука Мирона Івановича – «Вільшенка», який був вбитий 19 лютого 1952 р.

«Сміливий», уродженець села Підпечери Станіславського району Станіславської області, учасник охорони М. Дяченка.

У підпільників було вилучено 11 одиниць зброї, 564 набої, 2 радіоприймача, організаційні документи та інше майно.

Головний чекіст Станіславівської області А. Костенко в підсумку зазначив, що за час проведення операції з 18 по 22 лютого в Солотвинському районі було виявлено, вбито та захоплено 11 підпільників ОУН. За даними УМГБ, цими підпільниками лише в 1950-1951 рр. було вчинено щонайменше 11 акцій, під час яких було вбито та поранено 15 осіб, в т.ч. 1 співробітник МГБ, 2 співробітника міліції, 2 військовослужбовці Червоної армії, 3 місцевих активіста, 2 солдати військ МГБ та 4 бійці груп охорони громадського порядку.

Щодо М. Дяченка А. Костенко відзначив, що «Марко Боєслав» проявив себе як активний організатор підпілля на території Карпатського краю, написав велику кількість антирадянських творів, яка видавалася в підпіллі та поширювалася великими накладами. Тому його знищення вважалося великим успіхом.

Міністр держбезпеки УССР М. Ковальчук особисто рапортував про вбивство М. Дяченка і його охоронців листом № 678/к від 13 березня 1952 р. Першому секретарю ЦК КП(б)У Л. Мельникову та генерал-лейтенанту Рясному у МГБ СССР, додавши також список творів М. Дяченка.

Але як би не старались чекісти, а значна частина творів М. Дяченка поширилась серед людей, і дійшла до наших днів. Вціліла творча спадщина М. Дяченка (а це вірші, оповідання, щоденник, робочі записи і т. п.) переконливо доводить, що він був одним з цікавих українських літераторів першої половини ХХ століття. Причому з тих, які сьогодні ще залишаються недооціненими.

2012-05-14 13:39:27
   


  • Інтелектуальна карта України|Історія і "Я"|Маршрут №1|Сімейний альбом України|Музеї онлайн|Інфографіка|NB!|TOP-книг|Інтелектуальний календар