Освіта в Україні: творення суспільного замовлення - Україна Incognita
Україна Incognita » Сторінка авторів » Ініціатива «Першого Грудня» » Освіта в Україні: творення суспільного замовлення
Ініціатива Першого Грудня

Ініціативна група Першого Грудня, створена до 20-ї річниці Всеукраїнського референдуму

Освіта в Україні: творення суспільного замовлення

Виховання та освіта – це першооснова для будь-яких змін у нашій країні, стійкості Української держави і її сталого поступу

Ми будуємо те, що уявляємо, - ця думка є однією з тез Української хартії вільної людини. Розширювати рамки спільних уявлень, шукати, берегти і розвивати людські таланти і, як принцип, заохочувати вияви творчої непересічності, незалежно від сфери діяльності, означає вириватися із замкненого кола стереотипів і змінювати майбутнє.

Виховання та освіта – це першооснова для будь-яких змін у нашій країні, стійкості Української держави і її сталого поступу.

Сьогодні ми перебуваємо  не лише в пострадянських, але й постмілітарних умовах. Ми позбулися військової організації життя колишньої імперії, але «казармений дух» відчувається досі. Він виявляється як в агресії стосунків між людьми, так і в освіті, яка не ставить за мету сформувати особистість, навчити мислити, прищепити бажання бути вільною людиною чи дати конкурентні знання.

Ми переповнені прикладами «успішної аморальності». А натомість втрачаємо з поля зору найважливіше - взаємини в українських сім’ях, в яких для будь-якої людини закладається основа сприйняття і розуміння світу і моралі. Острах перед цінностями, невміння їх додержуватися, а, як наслідок, байдужість суспільства і держави до справи нефальшивого й уважного плекання духовно здорових родин, де є взаємна повага, допомога і любов, є однією з найглибших причин нашої загальної внутрішньої відчуженості.

Нинішня система виховання і освіти в Україні не цінує ані сім’ї, ані людини, яка вчиться, і не прагне заохотити її до постійного інтелектуального розвитку чи підготувати до ринку праці. Така система не бажає бути нашим помічником, вона, як правило, діє, мов наглядач і спостерігач.

Система орієнтує вчителя, викладача і науковця не продукувати знання чи шукати нові підходи та орієнтири, а «відтворювати вже відтворене», додержуючись перевірених кліше. Більше того, викладача і вченого перевантажують рутиною, що обмежує творчі можливості.

По суті, наша освітня система досі залишається заформалізованою, бюрократичною і недоброзичливою як до людини, так і світу.

Найнебезпечнішим продуктом такої системи є людина без цінностей.

Її мораль – подвійні стандарти в особистому, суспільному і державному житті. Теперішній стан країни є значною мірою наслідком діяльності цього цинічного типу людини.

Сучасна система виховання і освіти дуже часто продукує фіктивні знання, користь від яких не відповідає закладеним зусиллям.

Головним захисником системи є чиновник від освіти з його консервативною, ієрархічною і корупційною ментальністю.

Заручником цієї системи є вчитель. Але через те, що давні хронічні проблеми ніколи всерйоз не лікувалися в Україні, частина наших педагогів – вчителів і викладачів середньої і вищої школи – стала активним носієм і мимовільним відтворювачем цієї системи.

Авторитет учителя і викладача в Україні – підірвано, в першу чергу, хронічною бідністю вчительства, і їхнє становище – не менш безпорадне, ніж у всього суспільства.

Наскрізною проблемою  системи є повсюдна корупція: ця хвороба із соціально-економічної перетворилася на стійку деградовану культуру взаємин педагогів, студентів і учнів, а також їхніх батьків.

Характерною ознакою нашої системи освіти є формалізм і формальність: це – наслідок загального суспільного фальшу.

У сфері освіти відсутня цілісна система національного виховання – від дитячого садка до університету. Така система не стосується політичних чи партійних ідеологій. Вона мала б вчити людину змалечку любити і шанувати Україну.

І, найважливіше, в нашій країні немає жодних здорових економічних та суспільних стимулів для самостійного розвитку освіти.

У такому становищі віддати  освіту на відкуп владі з її теперішнім світоглядом означає остаточно знищити перспективу змін, а, врешті, закласти міну сповільненої дії під саму державу і суспільство.

Залишити «школу школі», сподіваючись на внутрішні сили освітян, означає запропонувати хворому зайнятися самолікуванням, не змінивши жодних умов, що призвели до його хвороби.

Нам навряд чи допоможе реформа  освіти у тому вигляді, в якому  вона здійснюється нині. Не можна займатися камуфляжем традицій, які ведуть до руйнації людини і перетворення її на залежного і беззахисного покруча.

Україні потрібна нова, реально інтегрована в європейський, а отже, в глобальний простір система освіти, в центрі уваги якої було б завдання розвивати вільну і мислячу людину, що прагне володіти якісними знаннями, конкурентними у світі.

Для цього тему освіти треба  насамперед повернути в поле зору суспільства і політикуму. Наша з вами мовчазна згода означатиме кінець будь-яким надіям зробити рідну державу інакшою, ніж вона є сьогодні.

Суспільство не має  права залишатися байдужим у справах освіти.

* * *

Головна мета нашої Ініціативної групи – не давати готові відповіді, а насамперед привернути увагу суспільства до тем, які для України є життєво важливими.

Уся Україна повинна  вчитися. Це – найзначиміша настанова для нас усіх, українських громадян, без найменшого винятку.

У дошкільній освіті державі потрібно вчитися, як плекати в дітей справжню любов до України, рідної землі, історії народу і власної родини, а батькам – виховувати в дітей життєрадісність, повагу до людей і до праці. В середній школі, окрім всебічної освіти, потрібно підтримувати оригінальність мислення та непересічність особистості кожного, дбати про таланти і водночас розвивати самодисципліну, гідність, правдивість і працелюбство. У вищій школі потрібно навчати, як мислити у глобальному конкурентному світі і правильно та результативно застосовувати знання і вміння.

Для національної освіти будь-яка владаяка мислить довгостроковими категоріямизобов’язана виконати щонайменше дві умови: матеріально забезпечити вчителів і викладачів для життя і творчої праці та зосереджувати кошти для належного технічного забезпечення шкіл та університетів.

Стратегічно важливою є справа, яка тісно пов’язана з освітою, - вивести з не менш важкого стану національну науку, яку зведено до принизливого становища як агресивним неуцтвом, так і жорсткими економічними реаліями, де в основі всіх інтересів – швидкі гроші.

Кроки, необхідні для того, щоб змінити становище, - можливі і реалістичні. Для змін не потрібно жодних чудес, а треба мати лише волю. Пропонуємо найважливіші напрями праці:

Перше. Ми впевнені, що активні представники українських освітян, широких кіл зацікавлених фахівців з інших сфер, а також громадські активістиздатні ініціативно об’єднати зусилля і сформувати концепцію сучасної національної системи виховання та освіти. Спільними силами ми можемо і повинні виробити суспільне замовлення на зміни.

На наш погляд, проблеми освіти повинні стати передумовою для появи єдиного громадського руху по всій країні. Закликаємо громадських активістів, студентство і викладачів та освітян, які усвідомлюють глибину проблем, самостійно розпочати об’єднання зусиль задля якісної реформи освіти і проти корупції у цій сфері. Досі суспільство залишалося мовчазним у цих справах і настав час сказати спільне слово.

Друге. З великою надією звертаємося до українських батьків і сподіваємося, що саме в батьківському середовищі може постати активне ядро руху турботи і змін у справах освіти. Українські батьки мали б найдужче боротися за якісну освіту в нашій державі, розуміючи її значення для перспективи рідних дітей. Це – та основа, яка може об’єднати нас усіх, незалежно від мови, достатку чи поглядів.

Третє. Закликаємо політичні сили, які поділяють наші погляди і оцінку стану справ, стати практичним рушієм змін у сфері освіти, зокрема через необхідні парламентські кампанії і законодавчі ініціативи.

Четверте. Запрошуємо громадськість і насамперед самих освітян підтримати реформаторські зусилля тих членів парламенту, які стримують політичний наступ, що здійснюється проти самої перспективи якісної національної освіти.

Зокрема, сьогодні реальної суспільної підтримки потребують реформи у сфері вищої освіти, де вкрай важливо не допустити чиновницького і корупційного закріпачення. Публічні звернення і виступи вчителів, викладачів, студентства і всіх небайдужих громадян повинні продемонструвати живу людську реакцію і здатність не миритися з нинішнім становищем.

П’яте. Суспільство потребує об’єднання інтелектуалів, які б представили цілісне бачення ґрунтовних і продуктивних змін, необхідних українській освіті.

Закликаємо українських підприємців виявити готовність підтримати громадські освітні ініціативи і проекти. Зокрема, представники зацікавлених ділових кіл могли б об’єднати зусилля, щоб створити незалежний фінансовий фонд для потреб освіти і, насамперед, для навчання студентів за кордоном з умовою повернення та роботи в Україні.

Перелік цих та інших завдань не є вичерпним. Хочемо сподіватися, що запропоновані нами міркування дадуть поштовх різним середовищам до конкретних дій, а висловлені думки візьмуть на озброєння політичні, бізнесові і громадські сили, які зацікавлені у справжніх змінах в Україні.

Ініціативна група висловлює моральну солідарність з усіма українськими освітянаминауковцями, вчителями і викладачами, які працюють по честі і совісті в теперішніх складних умовах.

Віримо в активні і здорові сили українського студентства.

Маємо разом сформувати реальне суспільне замовлення на якісну освіту.

Наша спільна воля здатна змінити країну.

2013-06-04 18:11:00
   


  • Інтелектуальна карта України|Історія і "Я"|Маршрут №1|Сімейний альбом України|Музеї онлайн|Інфографіка|NB!|TOP-книг|Інтелектуальний календар