NB! - Україна Incognita

NB!

Ідею «повновладдя рад» М. Горбачов запропонував на ХІХ партконференції (червень—липень 1988 року). Ішлося про те, щоб залишити за КПРС «керівну і спрямовуючу» роль в суспільстві, але позбавити її директивних функцій і зосередити повноту влади в радах. «Керівна і спрямовуюча» роль партії мусила реалізуватися через обрання партійних функціонерів до рад та їхню подальшу роботу у виконкомах рад. Розрахунок був на те, що КПРС як монопольна політична сила витримає випробування вільними виборами, збагатиться керівними працівниками, висунутими не апаратом, а населенням, і посилить свій вплив на суспільство.
6 листопада — День визволення Києва. Сталін запевняв, що «Київ ніхто й ніколи не здасть ворогу». Проте в ніч з 18 на 19 вересня 1941 року, практично за 90 діб після нападу Німеччини на СРСР, втративши на підступах до міста понад 600 тисяч солдатів та офіцерів, Червона армія залишила місто. А вже наступного дня на його вулицях з’явилися солдати вермахту...
Кожна революція оригінальна по-своєму. Проте технологія революційних змін завжди мала одну спільну рису: сили, які визрівали всередині політичного ладу, руйнували його, щоб створити новий. Революція 1989 — 1991 рр., яка покінчила з диктатурою вождів КПРС і спричинила зникнення російсько-радянської імперії, відрізнялася від попередніх тим, що була революцією розпаду. Вона зруйнувала партію, в силовому полі якої перебувала ця імперія, але не створила ні нового соціально-економічного ладу, ні адекватного йому соціально-політичного устрою.
Сімдесят п’ять років тому, 28 жовтня 1944-го, останній німецький солдат — під ударами Червоної армії — змушений був залишити Україну. Цій епохальній події передувало безліч важких боїв та мільйонні жертви нашого народу. Навесні 1941 року мого діда, жителя одного з подільських сіл, відрядили на Рівненщину. Будувати залізничну колію. «Там і застала мене війна, — розповідав мені Григорій Якимович. — Бригадир наказав нам самотужки добиратись додому. Діставшись рідного села, відразу пішов до райвійськкомату. Але ні там, ні в райкомі партії вже нікого не було. І я повернувся додому, сподіваючись, що незабаром повернеться радянська влада. Натомість згодом у село увійшли союзники німців — румунські солдати...»
Чому політику Павла Скоропадського можна цілком обґрунтовано вважати діаметрально протилежною порівняно з тією, яка здійснювалася лівим керівництвом Центральної Ради та Генерального Секретаріату наприкінці 1917-го — до квітня 1918 року (відомо, що Гетьман перебрав владу 29 квітня)? Передусім тому, що кардинально іншою була політична філософія правління Гетьмана. А саме: одразу після приходу до влади Скоропадський у «Грамоті до українського народу» наголосив на винятковому значенні двох засадничих тез.
Земля — це життєвий простір українського і взагалі будь-якого народу. Незалежно від того, яка політична сила перебуває при владі в ту чи іншу добу. І від того, чи живе українець у сучасному мегаполісі, невеликому містечку чи в селі — адже асфальт не прогодує... В усі епохи — від давньої Русі-України починаючи, через польсько-литовську добу, часи Козацької держави, імперської Росії, визвольних змагань 1918—1921 років, панування радянського тоталітаризму і, безумовно, уже за незалежної України — гострі соціальні суперечності між інтересами великих та особливо великих земельних власників (феодалів, магнатів — часто іноземного походження, дворян-латифундистів), з одного боку, та основної маси середніх та дрібних земельних власників, з іншого, не раз — занадто часто! — вступали у фатальній, непримиренній конфлікт.
Відтоді, як була створена Українська Повстанська Армія, минуло 75 років. Але й досі її історія овіяна міфами, у полоні яких перебуває чимало наших співвітчизників: на ній спекулюють політики, звинувачуючи її у тісній співпраці з нацистами і злочинах проти мирного населення Західної України. Тема УПА активно обговорюється і в різних ток-шоу на російському зомбо-ТБ: коли їх учасники розмірковують з приводу «злочинів бандерівців», складається враження, що дискусію ведуть пацієнти психіатричної лікарні.
В історії могутньої Османської імперії, яка в період свого розквіту охоплювала масштабні землі, — від Центральної Азії до Марокко і від Відня до Ємену, — був період, який історики називають «жіночий султанат». З цим часом, що тривав понад століття, зазвичай пов’язують початок завершального періоду Османської імперії. Втім, багато істориків вважають, що жіноче правління стало не причиною, а наслідком загального занепаду турецької держави.
«Доля єврейського населення Києва була вирішена ще навесні 1941-го...». У цьому, опинившись на лаві підсудних, зізнався В. Ебелінг — заступник начальника поліції безпеки в окупованому Києві, безпосередньо причетний до «вирішення єврейського питання» у столиці України.
Казимир Малевич — це константа, це одна з вершин мистецтва, це свого роду абсолют. Сьогодні його картини продають на аукціонах за десятки мільйонів доларів, а «Чорний квадрат» вважають іконою графічного модернізму і оцінюють як найдорожчу картину планети. Малевич — людина-космос, якій, попри заборони, несприйняття, всепоглинаючу сірість комунізму і злидні, вдалося виробити власний, ні на кого не схожий «голос» і залунати ним на весь світ. Тому, звісно, один із найдивовижніших художників в історії не може належати одній країні, він належить світові. Але, як писав український філософ Володимир Єрмоленко: «Людська творчість ніколи не відбувається «з нічого», ex nihilo, вона завжди ліпить щось із того, що є над головою, навколо, під ногами, у легенях, перед очима». А у Малевича перед очима була саме Україна.

   
  • Останні коментарі

    Інтелектуальна карта України|Історія і "Я"|Маршрут №1|Сімейний альбом України|Музеї онлайн|Інфографіка|NB!|TOP-книг|Інтелектуальний календар