На Полтавщині заборонили встановлення пам’ятника Василю Тютюннику - Україна Incognita
Україна Incognita » Сторінка авторів » Павло Подобєд » На Полтавщині заборонили встановлення пам’ятника Василю Тютюннику
Павло Подобєд

Координатор благодійної ініціативи «Героїка»

На Полтавщині заборонили встановлення пам’ятника Василю Тютюннику

Далеко не найзаможніше містечко, яке явно не потерпає від нашестя туристів, відмовляється прийняти в дар пам’ятник видатному землякові

Депутати містечка Хорол офіційно відмовили у встановленні монумента командувачу Дієвої армії УНР Василю Тютюннику. Заборону підтримала більшість депутатів міської ради.

Пропозиція вшанувати видатного хорольця надійшла від представників благодійної ініціативи «Героїка», яка запропонувала спорудити пам’ятник власним коштом. В разі позитивного рішення міськради погруддя мав би створити відомий український скульптор Ігор Гречаник. Твори цього майстра представлені в постійних колекціях престижних європейських галерей: Galerie Alexander Raebed в Цюріху, Galerie Michelle Boulet у Парижі, в Центрі фантастичного мистецтва в Данії, в галереї «Київська Принцеса» в Ніцці тощо.

Особисто я переконаний, що рішення депутатів було для нас дещо неочікуваним. Далеко не найзаможніше містечко, яке явно не потерпає від нашестя туристів, відмовляється прийняти в дар пам’ятник видатному землякові.

Свою позицію міська влада аргументувала просто: «Вихідцями міста є значна кількість визначних історичних постатей, які також заслуговують на увічнення пам’яті». Однак депутати не зазначили, хто саме входить до переліку «визначних історичних постатей Хорола». Також з офіційного рішення не зрозуміло, яким чином вшанування Тютюнника, перешкоджає вшануванню інших видатних земляків.

Історична довідка

Тютюнник Василь Никифорович (17.07.1890—19.12.1919) — командувач Дієвої армії УНР у 1919 р.



Походив з селян, народився на хуторі Куторжу (Куторжиха, нині — у складі м. Хорол) Хорольського повіту Полтавської губернії. Закінчив Хорольське 4-класне міське училище, Тифліське військове училище за 1-м розрядом (06.08.1912). В училищі у змаганнях виборов звання «Відмінний стрілець з гвинтівки» та «Відмінний стрілець з револьверу». Вийшов підпоручиком до 25-го Сибірського стрілецького генерала Кондратенка полку (Іркутськ), у складі якого брав участь у Першій світовій війні. З 15.10.1914 р. — в. о. начальника команди кінних розвідників. З 16.01.1915 р. — начальник команди, на цій посаді відбув всю Першу світову війну. 31.03.1915 р. дістав легку контузію під час обстрілу німцями с. Сантока. Останнє звання у російській армії — капітан (з 22.06.1917 р.).

29.09.1917 р. відбув на постійну роботу до складу Української ради 2-ї армії Західного фронту, голова цієї ради. З березня 1918 р. — помічник начальника розвідчої частини оперативного відділу Генерального штабу УНР, у подальшому — Армії Української Держави. З 15.11.1918 р. — начальник оперативного відділу штабу Дієвої армії УНР. З 31.12.1918 р. — 1-й помічник начальника штабу Дієвої армії УНР (на який у той час були покладені і завдання Генерального штабу). З 22.01.1919 р. — помічник начальника штабу Дієвої армії УНР. З 26.07.1919 р. — командувач Дієвої армії УНР. 08.09.1919 р. був усунутий з посади командарма і зарахований до резерву. 05.11.1919 р. з особистого наказу С. Петлюри знов повернувся на посаду командувача Армії УНР. 06.12.1919 р. хворим на тиф у важкому стані був перевезений на територію, зайняту польською армією. Помер від тифу у Рівному. Похований на Дубенському міському цвинтарі у м. Рівне.

Джерело: Тинченко Я. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921): Наукове видання. — К.: Темпора, 2007. — 536 с.

2012-08-24 14:34:53
   


  • Інтелектуальна карта України|Історія і "Я"|Маршрут №1|Сімейний альбом України|Музеї онлайн|Інфографіка|NB!|TOP-книг|Інтелектуальний календар