Маловідомі постаті: др. Юліян Вассиян - Україна Incognita
Україна Incognita » Сторінка авторів » Устя Стефанчук » Маловідомі постаті: др. Юліян Вассиян
Устя Стефанчук

Політолог, докторантка (Мюнхен-Львів), дослідниця та біограф Юліяна Вассияна

Маловідомі постаті: др. Юліян Вассиян

Нещодавно, їдучи в Київському метро я зауважила на екрані слова Юліяна Вассияна про націоналізм. чи бодай хтось один із заклопотаних людей довкола, занурених у власний світ, знає, хто це?!

«Серед  явищ, що при розгляді нашого українського життя-буття впадають нам і вічі, хто знає, чи не перше місце займає слабке у нас розуміння традиції. Українці не знають і не хочуть знати  які сили діяли в нашому минулому і які індивіди творили нашу історію».

Іван Мірчук «Напрямки української  культури»

 

Нещодавно, їдучи в Київському  метро я зауважила на екрані слова Юліяна Вассияна про націоналізм. Зараз навіть не згадаю, що саме було процитовано, оскільки мої думки почали рухатися у зовсім іншому напрямку: чи бодай хтось один із заклопотаних людей довкола, занурених  у власний світ, знає, хто це – Юліян Вассиян?! Підозрюю, що ні... А нічого дивного, я почала згадувати, що навіть в рамках спеціалізованих курсів (на кафедрі політології в Львівському університеті) «Історія політичної думки в Україні» або «Філософські теорії та ідеї в Україні» жодним чином не згадувалась постать Вассияна, може тому, що до ХХ ст. ми так і не дійшли, не встигли (але про це іншим разом).

Так  склалося, що при згадці словосполучення  «український націоналізм» виникає  стійка асоціація з Д. Донцовим, про що засвідчило невелике опитування серед моїх друзів-не спеціалістів, щоправда, маю небезпідставну підозру, що схоже опитування серед спеціалістів не дуже би відрізнялося у висновках. Пояснень цьому може бути декілька, наприклад, виходячи з характеристики особи самого Донцова – амбітного, експресивного, який судячи зі споминів сучасників вмів подати себе так, щоб про нього заговорили (цим, в жодному разі, не маю на меті очорнити або применшити його заслуги); з іншого боку, тема українського націоналізму і в сенсі руху, і в сенсі ідеології стала об’єктом наукового зацікавлення лише впродовж незначного часу, як для теми такого рівня складності та неоднозначності.

Перша сторінка виказу викладів (залікової книги) студента Вищого Педагогічного Інституту ім. Драгоманова Ю. Вассияна.

Др. Юліян Вассиян був унікальною постаттю у Новітній Історії України – проникливий публіцист, глибоко мислячий філософ, послідовний і відданий націоналіст був, попри це, неймовірно скромним та делікатним у спілкуванні, про що свідчать спогади В. Мартинця, З. Пеленського, З. Книша та інших. Нехай читач дарує мені  пафосність, але, чим більше читаю праць цього мислителя (а їх би вистачило, щоб видати десятитомник), чим більше співставляю, порівнюю, тим більше мене не покидає думка, що це може, чи не єдиний український філософ ХХ ст. ерудиція та логіка якого могли б достойно конкурувати із знаними мислителями світового рівня.

Читаючи Вассияна складається враження, що це не лише блискуча публіцистика, грунтовні наукові праці, це переживання, пропущені через себе до останнього слова. В його творах відчувається несфальшована любов та патріотизм, а проте, там не знайти зайвої ідеалізації історії, чи постатей, що її творили, навпаки – тільки тверезе і критичне сприйняття дійсності та фактів.

Життєпис Юліяна Вассияна, написаний при подачі документів до Інституту (1924 р.)

Ця коротка  стаття – спроба вмістити життя  однієї непересічної людини в кілька сторінок. Життєпис, що його вдалося  скласти, здебільшого базований  на архівних матеріалах та споминах сучасників. Хотілося б відкрити постать Вассияна для якомога більшого числа українців, бо він справді того вартий, хоч з приводу цього нехай робить висновки кожен сам.

Ю. Вассиян народився 12 січня 1894 р. в с. Колоденце Жовківського повіту (с. Колоденці Кам’янка-Бузького р-ну Львівської обл.), в сім'ї вчителів народної школи. В родинних архівах були збережені документи, що засвідчували давнє походження роду Вассиянів, ймовірно вірменське, згадку про що знаходимо в статті Б. Гошовського1.

Закінчивши в 1905р. народну школу в с. Дзіболки того ж  Жовківського повіту, де вчителював батько – Іван Вассиян, Юліян переїздить до Львова і стає учнем Української академічної гімназії. Здав іспит зрілості (матуру) у червні 1914 р. і одноголосно визнаний зрілим «до студій на Університеті» за підписом директора гімназії І. Кокурудза та іспитової комісії. Цього ж року вписується на філософський факультет Львівського університету Яна Казимира, де одразу активно включився в громадське та студентське життя, проте, не довго довелося Ю. Вассиянові бути студентом. З початком Першої Світової Війни двадцятирічний Юліян разом із своїм старшим братом Володимиром (студентом Академії мистецтва у Кракові) приїздить до Стрия на Львівщині щоб вступити до Легіону Січових стрільців (УСС). Він пройшов весь шлях українського стільця -  перебування в мадярському полоні, участь у військових діях на теренах Наддніпрянської України, врешті, чотирикутник смерті та тиф. У 1916 р. після важкої хвороби, набутої в часі полону, помирає брат, вслід за ним і мати Ю. Вассияна2. В лавах ІІ-го корпусу УГА хорунжий Юліян Вассиян був іменований четарем (1.08.1919р.)3 Від червня 1920 до березня 1921 р. перебуває у польському таборі для полонених у Домб'ю.

Свідоцтво зрілості Ю. Вассияна видане в Українські академічній гімназії у Львові (1914 р.)

Після повернення  до Львова  у 1922 р. Ю. Вассиян розпочинає студії на філософському відділі (кафедра філософії пропедевтики (експериментальної психології) Українського Таємного Університету. В тому ж році подав документи до Альбертус Університет в Кенігсбергу, проте, з невідомих причин не їде туди на навчання, хоч є зарахованим до числа студентів4.

Впродовж  свого навчання в Таємному університеті Вассиян активно виявляє свою позицію з приводу важкого становища української освіти, що зазнає утисків від поляків на всіх рівнях. Відтак, студент Вассиян – псевдо «Лисовський» працює на посаді університетського референта в Українській Крайовій Студентській раді (виконавча структура «Професійної організації українського студентства – «ПРОФОРУС»), а з 1923 р. (від початку заснування) бере участь як представник студентства в Кураторії українських високих шкіл, яка об’єднала представників різних галицьких течій на партій. У зв’язку з цим у 1922 р. польська поліція проводить ревізію в помешканні Ю. Вассияна та інших активних членів студентського руху 5.

В липні 1924 р. Ю. Вассиян, як і багато інших студентів Таємного університету після його закриття нелегально переїхав за кордон, до Праги де став студентом історично-літературного відділу (літературний підвідділ) Українського вищого педагогічного інституту ім. М. Драгоманова (УВПІ) 6. Серед однорічників були, також, відомі поети Олесь Бабій (літературний відділ) та Олег Кандиба (історичний) – обидвоє, також, активні діячі ОУН 7. В Празі Ю. Вассиян занурюється в активне студентське життя – одразу по приїзді починає працювати в Управі Центрального Союзу Українського студентства (ЦЕСУС), на сторінках його друкованого органу – «Студентського вісника» в 1925 році виходить перша стаття Вассияна в рубриці «Батьки і діти».8  Тоді ж стає одним з лідерів (а в роках 1926-1928 – Головою) Групи Української Національної Молоді (ГУНМ), друкується у її новоствореному органі — журналі «Національна думка»9. В згаданому місячнику виходять праці філософського спрямування: «Рефлексії» (ч. 5) та «Пізнання життя» (ч. 10 1927 р.).

Як і багато студентів-українців в Празі Ю. Вассиян паралельно вчиться в Карловому університеті, де поглиблює свої знання з філософії та слов’янської філології. У 1928р. Ю. Вассиян захистив докторську дисертацію чеською мовою на тему: «Поєднання розуміння філософії в її відношенні до наук про основи поетики і метафізики». Робота отримала дуже схвальні відгуки, зокрема від таких знаних науковців – професорів Карлового Університету, як професор соціології Бретіслав Фоустка (1862-1947), та знаний чеський філософ, проф. Францішек Крейчі (1858-1934)10. Позитивний відгук від професорів світового рівня є свідченням високої якості дисертації. Обидва професори рекомендують дисертаційну працю Ю. Вассияна до схвалення, та відзначають непересічне знання докторанта в ділянці класичної філософії та предмету дослідження, зокрема11. Цим Вассиян забезпечив собі можливість не лише викладання в одному із найбільш престижних ВУЗів Евопи – Карловому університеті, але й можливість майбутньої наукової кар’єри. Проте, вибираючи між професійною реалізацією, добробутом та громадською працею на користь української справи – вибирає останнє.

Тим часом, з початку 1927 р. в українських еміграційних колах необхідність об’єднання усіх суспільно-політичних сил націоналістичного спрямування в одну дієву формацію (основою такого об’єднання мали стати ГУНМ (Прага) та Легія українських націоналістів (Подєбради) стала ще більш нагальною. Так, в червні того ж року формується проект статуту Союзу Організацій українських націоналістів, проте, все ж, остаточне злиття покладено на майбутній Конгрес, який не лише мав покликати до життя нову організацію, але, також, остаточно ідеологічно оформити та поширити український націоналізм і випрацювати шляхи розбудови майбутньої національної держави у всіх ділянках.

У 1927 р. др. Ю. Вассиян, вже будучи помітною постаттю у націоналістичному середовищі бере участь в І-ій Конференції українських націоналістів у Берліні (3-7 листопада). Вперше одна із підставових статей Ю. Вассияна «До головних засад націоналізму» вийшла друком у другому номері за 1928 р. «Розбудови Нації» (офіціоз Проводу ОУН). Статтю дуже влучно охарактеризував автор біографії  Вассияна, що на сьогодні є однією із найбільш докладних – др. Тома Лапичак: «В ній розроблені і вичерпно схоплені основні проблеми націоналізму і уважне їх перестудіювання покаже, що не багато вже можна і на ділі вже не багато додано до тих перших його формулювань. Все, що потім написано, являється, можна сказати, тільки коментарями і поясненнями до виложених там основних думок. Стаття послужила в значній мірі основою для розробки ідеологічної проблематики в підготовці Першого Конгресу Українських Націоналістів»12.

Прохання про продовження терміну здачі іспитів 1928 р.)

На посаду редактора «Розбудови Нації»  першочергово (після ув’язнення В. Мартинця, який редагував перше число видання) обмірковувалась кандидатура Ю. Вассияна (ще раніше Дмитра Донцова), котрий, вочевидь, відмовився, аргументуючи це бажанням сконцентрувати увагу на філософії та завершенні праці над докторатом, тож справу було доручено Петрові Кожевниківу (член ЛУН)13. Все ж, майже всі статті перед поданням до друку переходили вичитку полковника Є. Коновальця, та, власне, Ю. Вассияна14, що є незаперечним свідченням авторитету Вассияна в націоналістичному середовищі.

Конгрес відбувся 28 січня – 3 лютого 1929 р. у Відні, Президію обрано у наступному складі: Голова – Микола Сціборський, заступники – Микола Капустянський та Ю. Вассиян. Наради відбувалися в окремих комісіях, Ю. Вассиян став головою Ідеологічної комісії (до неї, також, належали Д. Андрієвський, Степан Ленкавський, Дмитро Демчук та С. Охримович), праця якої тривала на Конгресі найдовше. Ю. Вассиян та С. Ленкавський відстоювали ідеалістичну концепцію українського націоналізму (в руслі писань Д. Донцова), на відміну від Д. Андрієвського та Д. Демчука. Саме тут мислитель виступив із доповіддю «Ідеологічні основи українського націоналізму»15. Зазначена доповідь, згодом, лягла в основу ідеологічних резолюцій – «Загальних означень» Конгресу16. Серед інших тез, зокрема, обґрунтування ідеї української нації – найвищого рівня організації людської спільноти, як вихідного і першочергового прямування українського народу, що його може бути досягнено лише шляхом національної революції і зусиль кожного над собою.

На Конгресі Ю. Вассияна призначили членом ПУН та керівником його ідеологічної референтури. Тоді з'явилася його брошура «Програма виховання в ОУН» (подана в «Розбудові нації» як офіційне звідомлення Ідеологічної референтури ПУН)17 та План праці Проводу українських націоналістів (частковий передрук  якого знаходимо в «Розбудові нації» за 1930 р.)18. Членом ПУН він залишається, аж до своєї смерті.

Після львівської конференції ОУН в травні 1930 р. Ю. Вассиян переїхав до Перемишля, де уповноважений Проводом стає головним редактором місячника "Український голос» (1929-1932 рр.) 2 листопада 1931 р. у Бродах під час відвідин батька польська поліція арештувала Ю. Вассияна як підозрюваного у справі «конгресівців» — учасників І Конгресу ОУН. На львівському судовому процесі у вересні 1932 р. Ю. Вассиян разом з групою провідних діячів ОУН — О. Бойдуником, О. Бабієм, С. Ленкавським, З. Пеленським — був засуджений до 4-ох років ув’язнення. Особливе зацікавлення суду викликав Ю. Вассиян ще й як автор статей в «Розбудові нації» для виявлення в них антипольського підтексту спеціально було запрошено знавця теорії філософії. Ю. Вассиян відбував покарання спершу у львівських «Бригідках», згодом, у  дрогобицькій тюрмі, де відзначався, за спогадами З. Книша, великою сумлінністю в дотримуванні приписів в'язничної поведінки, відповідальністю в конспірації, щирістю до товаришів. Описуючи у своїх споминах тюремний побут, З. Книш відкриває ширший контекст розуміння постаті Ю. Вассияна, який «відмовлявся від найдрібніших привілеїв і дуже дбав про те, щоб у нічому не нарушити наших внутрішніх порядків, не дати найменшої підстави вважати себе ліпшим од найпростішого сільського хлопця, що разом з ним за ту саму національну ідею попався до тюрми».19 Одразу після звільнення (1935р.) Вассияна знову арештували і відправили до концентраційного табору в Березі Картузькій, де він перебував до окупації Польщі німецькими військами20.

Реєстр студентів 1го курсу ВПІ ім. Драгоманова 1924\25 н.р

 Восени 1939 р. Провід ОУН, усвідомлюючи загрозу для Вассияна з боку радянської влади, зорганізував його безпечне перевезення разом з усіма його рукописами за кордон. Опинившись в Кракові Вассиян працює як перекладач німецької мови в Українському центральному комітеті (до 1941 р.)21. Вибух німецько-радянської війни знову повернув його на рідні землі, цього разу востаннє, невдовзі помирає батько. Всі ці роки Ю. Вассиян активно готував теоретичні й пропагандивні матеріали для ПУН під керівництвом Андрія Мельника. Мислитель дуже болісно сприйняв розлам у націоналістичному середовищі, і хоч світоглядно відчував себе ближчим до мельниківського крила, все ж завжди був противником поділу і намагався примирити опонентів. Та бачучи усю безнадійність своїх починань Ю. Вассиян все сильніше заглиблювався в ділянку чистої філософії та психології, про що свідчать його праці пізніших років. У січні 1944 р. його арештувало вже Гестапо і він опинився в концентраційному таборі в м. Брец (разом із давніми товаришами О. Бойдуником, М. Бажанським, М. Бігуном, К. Мельником, В. Левицьким та В. Мартинцем) біля Берліна. Восени 1944 р. після виходу з тюрми перебував короткий час на лікуванні, згодом потрапляє до повоєнної Баварії, відтак опинився в таборах в Ауґсбурзі та Ділінгені, де працює як гімназійний вчитель.

На початку 1950 р. переїздить до Сполучених штатів осідає в Чікаго. Тут залишається Крайовим провідником ОУН аж до своєї смерті. Свій переїзд до США Вассиян вважав помилкою всього свого життя про що писав у листах до друзів22. Поза тим, будучи в США Ю. Вассиян продовжує писати, основні його статті цього періоду виходять в часописі «Самостійна Україна». З видавництвом «Самостійної України» пов’язує мислителя тривала співпраця, фактично, він у великій мірі спричинився до його розбудови, а в 1958 р. саме тут побачила світ перша збірка праць Ю. Вассияна  «Суспільно-філософічні нариси»23.

3 жовтня 1953 р., невдовзі після свого переїзду до США, др. Ю. Вассин помирає внаслідок серцевого нападу і знаходить вічний притулок на парафіяльному цвинтарі св. Миколая в Чикаго.

В життєписі  Вассияна є момент, який змушує мене замислитися над багатьма речима. А саме, як так сталося, що всіма шанований науковець, ідеолог ОУН доживав віку скитальцем в чужих помешканнях, працював на тимчасових роботах в якості підсобного працівника, тоді, коли поряд численна українська громада, в руках якої зосереджені немалі важелі та ресурси. З одного боку, можна це пояснювати повоєнною кризою проте, з іншого боку, чи не є це ознакою чогось значно загрозливішого та страшнішого, а саме людської байдужості?  В одній із свої праць Ю. Вассиян залишив фразу, яка стала квінтесенцією усієї його філософії  - «дорога до Бога веде крізь батьківщину» 24. Продовжуючи його думку можна сказати, що любов до батьківщини можлива, відтак, лише шляхом любові до ближнього. Тільки тоді українська нація матиме майбутнє, коли на зміну чварам, заздрості та збайдужінню прийде любов і доброзичливість один до одного, адже, це не парадоксально, часто найважче полюбити того ближнього, що найближче.


1Гошовський Б. Мислитель, ідеолог, публіцист (вступна стаття)/ Вассиян Юліян. Твори Т.1: Степовий сфінкс (суспільно-філософічні нариси). -  Торонто: «Євшан зілля», 1972. – С. 23. Див також:  Грушевський М. «Історія України- Руси». – Т.5. – К.: Наукова думка, 1994. – С. 413

2 Лапичак Т. Юліян Вассиян// Самостійна Україна. – 1954. – Ч. 10. – Жовтень. – С. 6

3 Українська галицька армія: маті реали до історії. Т.2.  – Вінніпег, 1960. – С.330

4 ЦДАВО України. – Ф.3979. – Опис.1. – Спр. 359. – Арк.3.

5  Арештування між студентством// Наш шлях (Львів). – 1922. – Ч. 4. -  Вересень. – С.15.

6   ЦДАВО України. – Ф. 3972. – Опис 1. – Спр. 359. – Арк.  7.

7 Список студентів-стипендіатів Українського Вищого Педагогічного Інституту ім. М. Драгоманова/ Slovanská knihovna (Praha) / Ukrajins’kyj Vysokyj Pedahohičnyj Instytut im. M.Drahomanova (T-DRAH)/ Základni dokumenty 1-118 /Personalie studenti № 112, 1927/1928.

8 Вассиян Ю. «Батьки і діти» (Анкета «Студентсього вісника»)// Студентськиій вісник (Прага). – 1925. – ч.6. – Червень. – С.21-27.

9 З життя Групи УНМ: Звіт// Національна Думка ( Прага) – 1925. – ч.5. – Грудень. – С. 41- 44

10 Czech philosophy in the XX th century. Czech philosophical studies II. Edited by Lubomir Novy, Jiri Gabriel, Jaroslav Hroch. – Washington D.C.: The Council for Research in Values and Philosophy. – 1994, р. 35-38.

11   Рецензія на дисертаційну працю Ю. Вассияна (Posudky disertacní práce prof. Brĕtislaw Foustka) / Архів Карлового Університету в Празі /Фонд Філософського факультету/ інвентарне число 1274, картон ч. 109 ( чес. мовою); Рецензія на дисертаційну працю (Posudky disertacní prácе prof. František Krejči) / Архів Карлового Університету в Празі /Фонд Філософського факультету/ інвентарне число 1275, картон ч. 109 (чес. мовою)

12 Лапичак Т. Юліян Вассиян// Самостійна Україна. – 1954. – Ч. 10. – Жовтень. – С. 6.

13 Бойків Олекса. Моя співпраця з полковником./Євген Коновалець  та його доба. Зб.стат. – Мюнхен: Видання Фундації ім. Євгена Коновальця, 1974. - С.625

14 Мандрик М. Український націоналізм: становлення в міжвоєнну добу/ Передм. В. Вериги. – К.: Видавництво ім. Олени Теліги, 2006. – С.264

15 Вассиян Ю. Ідеологічні основи українського націоналізму// Розбудова Нації (Прага). – 1929. – Ч. 3-4. – Березень-квітень. – С.65-77.

16 Постанови Конгресу Українських Націоналістів// Розбудова Нації  (Прага). – 1929. – Ч. 3-4. – Березень-квітень. –  С. 131-134.

17 Програма виховання в Організації Українських Націоналістів». Офіційна частина// Розбудова Нації (Прага). – Ч.10-11. –Жовтень-листопад. -  С.349-352;  Ч. 12. – Грудень. - С. 402-407

18 Архів ОУН у м. Києві. –Ф.1. – Опис 1. – Спр. 141. – Арк. 311-329.

19 Книш З. Так перо пише. (Вибрані статті). – Торонто: «Срібна Сурма», 1965. – С. 69.

20 Лапичак Т. Юліян Вассиян// Самостійна Україна. – 1954. – Ч. 10. – Жовтень. – С.7.; Гошовський Б. Мислитель, ідеолог, публіцист (вступна стаття)/ Вассиян Юліян. Твори Т.1: Степовий сфінкс (суспільно-філософічні нариси). -  Торонто: «Євшан зілля», 1972. – С. 22

21 Лапичак Т. Юліян Вассиян// Самостійна Україна. – 1954. – Ч. 10. – Жовтень. – С.7.

22 Архів ОУН у м. Києві. – Лист Ю. Вассияна та О. Бойдуника від 1 березня 1950р. – фонд Й. Бойдуника.

23 Вассиян Ю. Суспільно-філософічніі нариси.  – Чікаго: Видавництво «Самостійної України», 1958. – С.92.

24 Вассиян Ю. Бог і Нація //Самостійна Україна. – ч.10. – Жовтень. – 1957. – С.5.


2013-07-19 00:45:00
   


  • Інтелектуальна карта України|Історія і "Я"|Маршрут №1|Сімейний альбом України|Музеї онлайн|Інфографіка|NB!|TOP-книг|Інтелектуальний календар