Француз, який не тільки українізувався, а й був центром українства, - це художник Микола Ґе - Україна Incognita
Україна Incognita » Сторінка авторів » Ганна Черкаська » Француз, який не тільки українізувався, а й був центром українства, - це художник Микола Ґе
Ганна Черкаська

м. Запоріжжя


Француз, який не тільки українізувався, а й був центром українства, - це художник Микола Ґе

Історія роду художника Миколи Ґе по батьківській лінії бере початок у Франції. Його прадід емігрував у Росію, поселився в Москві, заснував фабрику. Дід художника - Осип Ґе, одружився з красунею-українкою Дарією Коростовцевою. Мати Миколи Ґе у дівоцтві мала прізвище Садовська. Коли Миколі було всього три місяці, вона померла, тож трьох хлопців виховала бабуся Дарка. Одружившись удруге, батько переїхав з родиною до Києва, згодом купив маєток у селі Попелюхи Могилівського повіту, де й пройшло дитинство Миколи. Навчався десятирічний Микола Ґе у Києві. «Учителі були світлими точками нашого життя», - згадував художник. Особливо любив М. Костомарова: «Він змусив ледь не все місто полюбити історію. Коли він забігав до класу, все завмирало, як у церкві». Після закінчення гімназії, М. Ґе, слідом за старшим братом, вступив на математичний факультет Київського університету, згодом – він став студентом Петербурзького університету. Провчившись два роки, юнак замислився над своїм майбутнім фахом, адже його натурі раціоналізм математичної науки не приносив задоволення. У житті Миколи усе більше місця почало займати мистецтво – щотижневі відвідини Ермітажу, театру, й особливо, – захоплення музикою. Випадкова зустріч зі старим знайомим по гімназії Парменом Забілою (який на той час навчався в Академії мистецтв ) перевернула життя юнака: М. Ґе залишив університет і вступив до Академії мистецтв. Якось Пармен показав листи своєї сестри Ганни другові - той теж почав писати в Монастирище. Микола закохався в дівчину через листування, тож навіть не бачивши її, в листі попросив стати його дружиною. Вона відповіла згодою. Коли закохані зустрілися, то юнак зрозумів, що дівчина відповідає його уявленням про жіночий ідеал. На шляху до Петербурга він заїхав у Монастирище, де Микола й Ганна сказали одне одному головні слова. В одному з листів до нареченої він написав: «Дякую Богові, що я художник». 

У жовтні 1856 р. М. Ґе і А. Забіла повінчалися в селі Монастирище. Навесні 1857 р. молоді вирушили за кордон. Дорогою до Італії подружжя відвідало Саксонську Швейцарію, Мюнхен, Париж. На початку серпня вони вже були в Італії, оселившись спочатку у Римі, а згодом – у Флоренції. Робота повністю поглинула митця – вражений красою італійської природи, він створив безліч пейзажів. Син Володимира Даля, який застав сімейство Ґе у Флоренції, писав, що Микола Миколайович мало займався живописом. Добродушний, дуже ніжний у ставленні до малих своїх синів, Миколи й Петра, які народилися в Італії, Ґе жив «гарібальдійськими», а ще більше «герценівськими» настроями. У них щовечора збирався гурт українців, які багато співали, згадували рідний край. Хазяїн любив дискутувати, і не помічав, що часто суперечить сам собі. Молодий Даль не втримався від лукавства: «Дружина його - славна пані, і я впевнений, що вона часто ставить його нещасну голову на місце». Влітку 1861 року Ґе, їдучи до родичів на Україну, відкрив для себе Галичину. 

І ось – «Таємна вечеря», над якою працював два роки... (коли в Ліворно Микола Миколайович працював над картиною, Ганна Петрівна позувала йому - її риси легко впізнати в обличчі... апостола Іоанна!). У вересні 1863 р., художник привіз картину на виставку в Імператорську Академію і з цього моменту, власне, й починається його мистецька слава. Олександр II розпорядився купити картину для музею Академії і сплатив за неї 10 тисяч рублів сріблом. Ґе удостоїли звання професора. Петербурзька квартира художника стала салоном, у якому по четвергах збиралися літератори, художники, науковці. Багато хто з них «пройшов» через майстерню господаря: портрети І. Тургенєва, М. Салтикова-Щедріна, М. Некрасова, М. Костомарова - важлива частина живописної спадщини Ґе. Він - активний учасник Товариства пересувних виставок (член правління і навіть скарбник!). Нове захоплення Ґе - історична тема, інтерес до якої підігрівала дружба з Миколою Івановичем Костомаровим. 

Микола Ґе відмовився від професорської посади, купив хутір біля станції Плиски в Чернігівській губернії, збудував дім, і невдовзі разом із родиною залишив Петербург. Ґе взявся за фізичну роботу, швидко опанував ремесло пічника, охоче займався пасікою, у харчуванні перейшов на вегетаріанство. Тут і з’явилася серія українських пейзажів, портретів селян. Тоді ж Ґе став гласним зібрання Чернігівського земства. 

За п’ять років Ґе написав двадцять портретів на замовлення. Це були такі відомі люди, як М. А. та П. І. Терещенки, київський лікар Ф. Ф. Мерінг, Я. В. Тарновський... Останній український гетьман Павло Скоропадський згадував, що художник Ґе був частим гостем його діда Івана в Тростянці. Коли він жив у гостьовому флігелі, він «переписав усю нашу сім’ю». 

Сьогодні на хуторі Миколи Ґе залишилося лише дві самотні могили. Ганна Петрівна померла на три роки раніше за чоловіка і поховали її в саду. В останні дні весни 1894-го не стало й Миколи Миколайовича. Помер він раптово: гостював у Ніжині, в молодшого сина; додому повернувся пізно увечері, скликав рідню, щоб сісти за стіл... А далі, сталося те, про що в одному з листів Микола Миколайович написав так: «Пора додому, тобто помирати». 

Наприкінці життя Микола Ґе написав автопортрет-підсумок, у якому відбилося його напружене духовне життя: схожий на біблійного пророка Микола Ґе залишився наодинці з вічністю...

2013-06-13 10:49:46
   


  • Інтелектуальна карта України|Історія і "Я"|Маршрут №1|Сімейний альбом України|Музеї онлайн|Інфографіка|NB!|TOP-книг|Інтелектуальний календар