Декілька слів від “наклепника” - Україна Incognita
Україна Incognita » Сторінка авторів » Ініціатива «Першого Грудня» » Декілька слів від “наклепника”
Ініціатива Першого Грудня

Ініціативна група Першого Грудня, створена до 20-ї річниці Всеукраїнського референдуму

Декілька слів від “наклепника”

Семен Глузман щодо закону про наклеп

Розумію, що обмовляти недобре. Навіть дуже погано. Розумію, що народні депутати піклуються про моє, громадянина України, добре ім’я. Здогадуюся: їм, парламентській більшості, неприємно, що якісь аноніми ображають мене в електронних форумах, тому що я категорично не хочу визнати святість нашої царственної ув'язненої. Спасибі їм, депутатам, за турботу. Упевнений, саме заради мене вони прийняли вчора в першому читанні закон про наклеп. Вони, захищені всілякими імунітетами, наклепу не бояться.

А я ж був наклепником, специфічного антирадянського розливу. За що і відповів. З тих пір знаю: обмовляти негідно. І небезпечно. Особливо перед виборами, коли всі почуття претендентів на владу є вразливішими, ніж зазвичай, коли доводиться витрачати на нас, набридлих лохів, так нелегко вилучені з наших же кишень гроші, коли хочеться пережити прийдешні вибори і оголосити їх, нарешті, останніми. На прохання трудящих, зрозуміло, які прагнуть всі «виборчі» мільйони отримати у вигляді соціальних субсидій, пенсій і т.д. і т.п.

Добре пам'ятаю, як слідчий КДБ пояснював мені, що мільйони сталінських безвинних смертей – мій наклеп (на радянський суспільний і державний лад). Що наклеп – вторгнення радянських танків в 1968 році в Чехословаччину. І закриті процеси над письменниками-дисидентами теж наклеп. А вже використання психіатрії для розправи над інакомислячими – зовсім підлий наклеп. Найдемократичніший у світі радянський суд підтримав думку слідчого. Так я став повноцінним наклепником – особливо небезпечним державним злочинцем. Ні-ні, не політв'язнем, бо таких в СРСР не було.

Грайливе слово – наклеп. То він є, то його немає. Пройшли роки, розпався СРСР, і я отримав поштою непоказний сіренький папірець з прокуратури, який повідомив мені, що я вже не наклепник. Реабілітували мене. Таким був історичний контекст. На щастя, історичний контекст не залежить від настрою наших народних депутатів (про переконаннях тут і говорити не доводиться, таких вони не мають), тоталітарний ренесанс Україні не загрожує. Сьогодні я абсолютно спокійний за своє майбутнє. Тим більше, що обмовляти – не збираюся. Втім, завжди слід пам'ятати старий радянський анекдот, де журналістові видаляли гланди ... через задній прохід, оскільки бідолаха категорично боявся відкрити рот. А раптом відомий парламентський диригент-віртуоз Чечетов зуміє знову узаконити феномен наклепу в українському кримінальному праві? Тоді і всім вітчизняним оперуючим отоларингологам доведеться змінити хірургічну практику.

В улюбленого комуністичними ідеологами Карла Маркса була така цікава теза: «Закон, що карає за думку, не є законом, виданим державою для її громадян». І така: «Закони проти тенденції, закони, що не запроваджують об'єктивних норм, є терористичними законами».

Введення поняття «наклеп» в кримінальний закон у наших специфічних правосудних умовах є небезпечним. Не тільки для журналістів, а й для всіх нас, українських громадян, які мріють стати повноцінними європейцями. Навіть радянські юристи таку небезпеку бачили, тож вказали: «Поширення справжніх відомостей, які навіть є ганебними для когось, складу злочину не містить» (Юридичний енциклопедичний словник, 1987 рік). А як тут визначити, що істинне, а що – вигадки? Пропонований закон об'єктивних норм не створює, отже, він – терористичний (це за Марксом, я лише процитував!). Втім, пришлють мені інший сірий непоказний папірець, а там повідомлення: «Ви, лікарю Глузман – наклепник. Будьте ласкаві з'явитися з паспортом ... »

Давно все це було, дуже давно, в 1972 році. Невже знову?

Семен Глузман, учасник Ініціативної групи “Першого грудня”

2012-09-20 15:03:00
   


  • Інтелектуальна карта України|Історія і "Я"|Маршрут №1|Сімейний альбом України|Музеї онлайн|Інфографіка|NB!|TOP-книг|Інтелектуальний календар