Сімейний альбом України - Україна Incognita
Україна Incognita » Сімейний альбом України
   

Сімейний альбом України

Останні статті розділу
Рід Терещенків – козацький. Артемій Якович Терещенко, засновник династії, син чернігівського козака, під час війни з Наполеоном, вивчивши французьку мову, навчився тонкощам виробництва цукру. Молодий козак мріяв про виробницто цукру в Україні, що допомогло б подолати голод, але з війни повернувся, володіючи тільки конем. Довгі роки зароблялись гроші чумакуванням. Примітно ось що: перші гроші, що були зароблені сімє’ю, були витрачені не на виробництво, про яке мріяв Артемій, а на відновлення старої дерев’яної Трьоханастасіївської церкви у Глухові. Засновник династії, як і його діти, був глибоко віруючою людиною, день починався з молитви о четвертій годині ранку у церкві, до якої вів підземний хід з будинку. Важко працюючи, Артемій здійснив свою мрію – в Україні працювали цукрові заводи, надалі ця галузь вийшла на перше місце в Росії та у світі
Автор: Тетяна ДАНІШ, викладач Київського міського медичного коледжу  0
1929 року моя бабуся Уляна Андріївна Шейко залишилася одна з п'ятьма дітьми, найстаршому з нас було 11 років. Читати вона абсолютно не вміла. Заколола вона якось кабана, і в той же день прийшли активісти (не з Москви приїхали, ні, місцеві) і забрали все сало дочиста, «конфіскувавши у прибуток держави». Моя тридцятирічна бабуся відразу ж пішла до начальника міської міліції, і він дав наказ — повернути все сповна. Повернули! П'ятьох дітей вона зберегла, всі міцні, рослі, дужі. Взагалі, покоління було двожильним, працювали з ранку до ночi. Бабуся померла спокійно, практично не хворіючи, як і її мати, Ганна Романівна Загнойко — у віці 111 років. Моя прабабуся вже тим більше не мала уяви ні про яку писемність, уранці й увечері ставала на коліна в кутку перед іконою, тихо молилася. Вона підсвідомо глибоко відчувала, що в неї є кращий захисник — Бог
Автор: Борис СТАВИЦЬКИЙ, Харків  0
Автор: Микола ЖУЛИНСЬКИЙ, директор Інституту літератури ім. Т.Г.Шевченка НАН України, академік НАН України  0
Автор: Сергій ЛАЩЕНКО, Львів  0
Автор: Микола ХРІЄНКО, м. Сосновоборськ Красноярського краю Російської Федерації  0
Василь Чечвянський брав участь у Першій світовій війні. 1917 року перейшов на бік революційно настроєних солдатів. У громадянську війну — інтендант Першої Кінної армії. Потім очолював у Ростові-на-Дону санітарну службу Північно-Кавказького військового округу. 1924 року демобілізувався, зайнявся літературною роботою. Василь був дуже популярний і красивий. І це не минуло безслідно. Йому плеснула в обличчя кислотою одна без відповіді закохана у нього шизофренічка. Цей нещасний випадок коштував йому дорого. Ока. Довелося постійно носити на обличчі чорну пов’язку. «Після арешту Остапа Вишні у грудні 1933 року, — згадував син Василя Чечвянського Віктор Васильович Губенко, — батька перестали друкувати. Батьку не давали працювати. Він навіть не міг під своїм ім’ям опублікувати хоча б стрічечку. Все написане віддавав друзям, і ті, надрукувавши його фейлетон або статтю за своїм підписом, гонорари віддавали батьку»
Автор: Анатолій САНЖАРОВСЬКИЙ, член Спілки письменників Москви  0
Ще до вторгнення радянських військ до Західної України з кривавими наслідками сталінізму зіткнувся південний схід країни. Жителі Харківщини, Дніпропетровщини, Донеччини і Запоріжжя до 1939 року пережили вже штучний голод, розкуркулення і політичні репресії. Людей тисячами відправляли у сталінські табори і сибірське заслання.
Одна з таких безневинних жертв радянського тоталітаризму — Арсеній Захарович Маляр, 1915 року народження. Цей простий чорнороб-металург із Запоріжжя постраждав від двох найодіозніших політичних режимів — нацистського і комуністичного. Лише якимось дивом йому пощастило вижити після знущань сталінсько-гітлерівських катів, і сьогодні історія його поневірянь зберігається в музеї одного з вітчизняних промгігантів — дітищ червоної індустріалізації. По суті, жертвою сталінізму Арсеній Маляр став ще в сімнадцятирічному віці, коли голодного 1933 року був вимушений влаштуватися на важку роботу: ручне завантаження печі металургійного комбінату. «Це були складні, голодні роки. За повної відсутності механізації працювали за допомогою кувалди, лопати й лому» — згадує Арсеній Захарович
Автор: Андрій ГАЙДАЙ, Запоріжжя  0
Музична біографія села Станіслава, що на Херсонщині, невіддільна від імені талановитого музиканта і педагога Олександра Павловича Кравця. Нещодавно він відзначив вагому дату: півстоліття як несе у Прилиманні почесну місію провідника музичного мистецтва, очолюючи всі ці роки духовий оркестр. А ще 43 роки працює викладачем місцевої музичної школи – із дня її заснування.
Вважаю, що слово «духовий» – значно ширше своєї музично-жанрової ознаки: у духовому оркестрі обов’язково акумулюється «музичний дух» населеного пункту, що дав оркестрові життя. Так і в творчому колективі О.П. Кравця: його піднесене, майстерне звучання плідно наснажується давніми музичними традиціями села. Незважаючи на тотальний наступ на наші душі «конвейерної» музики, Кравець зі своїми вихованцями не здає позицій творців «живого звучання», послідовно пропагує багатогранне національне музичне мистецтво
Автор: Олександр ГОЛОБОРОДЬКО, с. Станіслав, Білозерський р-н, Херсонська обл.  0
У 2008 р. Україна вшанувала 100-річний ювілей знаного у світі нашого земляка — Архипа Михайловича Люльки (23.03.1908 — 01.06.1984). Уже принаймні втретє кияни побували на його маленькій, але неймовірно чарівній батьківщині — в селі Саварки Богуславського району Київщини. Вперше на 95-річчя від дня народження, вдруге — під час відкриття йому пам’ятника. І от нещодавно втретє завітали до прославленого села. Тут були представники й від Російської Федерації: радник посла РФ в Україні, заступник міністра оборони РФ, генеральний директор «Сатурна» та інші.
Приємно вразило те, що це село має доволі пристойний музей історії Саварки, де належне місце відведено в експозиції двом відомим постатям — математикові Михайлу Кравчуку (1892—1942) та авіаконструктору А. Люльці. Розташований музей неподалік від школи, з’єднує їх вузька, хвиляста та довга асфальтована стежка. Таке ж було й життя Архипа.
Автор: Сергій ХОВРИЧ, кандидат історичних наук, доцент Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут»  0
Об’їхавши й обходивши всі цікаві для мене місця у Воркуті й навколо неї, доки була хороша погода для фотозйомки, я тільки після цього зателефонував голові Воркутинської громадської організації «Україна» Валерію Стасюку. Почувши, що я вже кілька днів у Воркуті, Валерій Дмитрович навіть трохи розсердився: «Ми ж вам тут не чужі люди...» Про те, що набір журналістського матеріалу — це імпровізація, ніби в джазі, я промовчав... Невдовзі ми сиділи за столом в «Українській хаті». Це — гарне сучасне приміщення з кількох кімнат у Центрі національних культур Воркути, що складається з «подвір’я» (стіни в цій просторій кімнаті розмальовані чудовими українськими пейзажами), передпокою, світлиці, кабінету-канцелярії та кухні. Розгорнувши географічну карту Російської Федерації, почав розповідати нашому землякові про свій завершальний маршрут від Чукотки до Кольського півострова
Автор: Микола ХРІЄНКО  0
   
  • Анна Левчук

    Сергій Грабовський

    Андрій Безсмертний-Анзіміров


    Інтелектуальна карта України|Історія і "Я"|Маршрут №1|Сімейний альбом України|Музеї онлайн|Інфографіка|NB!|TOP-книг|Інтелектуальний календар