Звіринець удома - Україна Incognita
   

Звіринець удома

Родині харків’ян довелося дати притулок трьом левенятам
Марина ГОЛІНА, Харків

Останнім часом стало дуже модним (особливо серед заможних людей) тримати вдома екзотичних тварин. Хтось купує розкішних папуг, непосидючих мавп, а інші демонструють любов до холоднокровних крокодилів і змій. Однак мало хто наважується на утримання в домашніх умовах великих і активних хижаків. Господарі харківського приватного розплідника «Wind of dream» давно мріяли про досвід спілкування з великими представниками котячого сімейства. Щаслива нагода трапилася — й тепер удома в Єфремових живуть три африканські леви, які у своєму дитячому віці поки що більше схожі на чарівних кошенят.

Перебування в гостях у Тетяни й Сергія Єфремових — суцільне задоволення для людей, які люблять тварин. Від самого порога до мене кидаються та лащаться чорні, як ніч, щенята різеншнауцера. Можна тільки уявити, яку радість приносять господарям ці кумедні тварини — за розплідником числяться 20 собак породи цвергшнауцерів і різеншнауцерів. Повз ці веселі клубочки шерсті, в яких не одразу знаходиш очі, неможливо пройти з байдужістю. Нічого й казати, що, побачивши на просторій кухні вже надто великих пустотливих «кошенят», неможливо було стримати сміх, спостерігаючи їхні витівки. Побачивши незнайому людину, яка ввійшла в приміщення, всі троє левенят насторожено ворушать оксамитовими вушками, але незабаром звикають і починають цікавитися новим відвідувачем. Їхня названа «мати» — Тетяна Єфремова із задоволенням розповідає про своїх улюбленців, поки ті настирливо намагаються заскочити на дуже вузьке для їхніх великих тіл підвіконня та визирнути у віконце. Розповідь минає під невгамовний акомпанемент вимогливих криків-нявчань левенят, які бажали вийти на прогулянку у двір. Нарешті їм відчинили двері, і левенята, вискочивши на свіже повітря, одразу попрямували до вірного друга, безпородного щеняти Казбека, що не поступається їм своїми розмірами.

	  ЦІ МАЛЯТА ВЖЕ СЬОГОДНІ З’ЇДАЮТЬ ПО 1,5 КГ М’ЯСА НА ДЕНЬ Тетяна за фахом лікар, а Сергій — ветеринар, він колишній головний кінолог на Східно-регіональній митниці. Услід за собаками в домі, а потім у невеликому тоді ще розпліднику почали з’являтися птахи, мавпочки, і часу на догляд за ними вимагалося чимраз більше. Питання про пріоритети було поставлене ребром, Єфремови залишили роботу і років десять тому офіційно зареєстрували приватний розплідник, що займається не тільки розведенням породистих собак, а й експортом та імпортом екзотичних тварин, переважно з Південної Америки й Африки. Проблем із відкриттям не було: замовлень багато, сусіди до тварин ставляться добре, ветеринари не тільки довіряють господарям розплідника, а й рекомендують звертатися до них. І ось захоплення перетворилося на улюблену роботу, а в пташнику почали виспівувати та розмовляти різними мовами світу папуги жако, ара, амазони, фазани й інші птахи. Зараз клітки порожні — загроза пташиного грипу перешкоджає перетину птахів через кордон до України. Єфремови мають значні збитки, оскільки ще до оголошення карантину замовили та заплатили за птахів, що тепер перебувають за кордоном у тимчасових господарів, які вимагають гроші на їхнє утримання. Найчастіше замовляють птахів приватні особи. Є охочі створити домашній тераріум, і тоді з-за кордону до Харкова їдуть неотруйні змії, анаконди, удави, варани, каймани. Утримувати рептилій найважче в емоційному сенсі. Тетяна признається, що дуже жаліє віддавати на з’їдання анаконді живого кролика. Коли до розплідника звертаються з проханням привезти мавпочку, клієнтам спершу пояснюють, що чим розвиненіший примат, тим більшої матеріальної шкоди він може завдати житлу. Всіх потенційних покупців ретельно перевіряють й інструктують у питаннях утриманя тварин, їм надають рекомендації з облаштування вольєрів, оскільки тварини все-таки дикі і не можуть розгулювати на волі. Одного разу до подружньої пари звернулися з проханням дістати пуму, яка змогла б ходити на повідку, спати в ліжку з господарями та їздити в авто. Такі бажання зі сфери фантастики підтверджують той факт, що не всі люди розуміють, що з тваринами треба поводитися обережно та відповідально. Такою необов’язковою людиною виявився й один знайомий Єфремових — дресирувальник, який побажав придбати для задуманого ним циркового номера африканських левів, але в останню мить, коли півторамісячні тварини вже приїхали з Миколаївського зоопарку до Харкова, через незрозумілі причини відмовився від замовлення.

У «ДИТЯЧОМУ САДКУ» РОДИНИ ЄФРЕМОВИХ ЛЕВЕНЯТА І ЦУЦЕНЯТА ЖИВУТЬ ДРУЖНО Нікі, Найту та Нафі виповнилося три місяці, вони дуже грайливі дитинчата, і за той час, що прожили в Харкові, виросли з 5 до 12—15 кілограмів. Господарі розплідника, попри проблему із замовником, ніяк не натішаться своїми вихованцями і вважають, що єдина складність із їхнім утриманням це те, що їжа для левенят дорога для сімейного бюджету (кожен із них з’їдає зараз по 1,5 кілограмів м’яса на день), а ще вони потребують постійної уваги. Щоранку, після сну в опалюваному вольєрі, левенята радісно прямують до Тетяни та Сергія, лащаться до них, просяться на руки. Зараз зима, а тому малюкам не дозволяють довго гуляти у дворі, і якщо Єфремови вдома, то левенята перебувають разом із ними. Серед улюблених занять — грати з м’ячиком, гризти шкіряне крісло в кухні та проводи від комп’ютера, дивитися телевізор. Хитріша та кмітливіша, ніж брати, Нафа, при появі в кімнаті Сергія, проситься до нього на руки, оскільки знає, що зверху зручніше дивитися у вікно. Коли маленьким хижакам уперше дали м’ясо на кістці, Нафа першою зрозуміла, що для зручності трапези можна використати людські руки, які утримуватимуть кістку, поки вона обгризатиме з неї м’ясо. Попри уявну схожість, кожне з левенят пізнаване за кольором і характером. Найт (у перекладі з англійської — «чорний») має найбільше темних дитячих цяточок, він найбільш товариський і вже побував на харківському телебаченні. Нікі — найспокійніший із левенят і дуже любить поспати. Цікаве спостереження — левенята віддають перевагу жінкам перед чоловіками, до яких вони ставляться трохи насторожено та довго звикають. Силу небайдужості Найта до жіночої статі я відчула на собі, коли, присівши навпочіпки і спробувавши сфотографувати у дворі граючих Казбека та Нікі, раптом відчула, як досить ціпкі лапи опустилися мені на плечі. Попри свій дитячий вік, малюки все ж сильні хижаки, і зрозуміло, що вже скоро стануть великими, і тоді вже синцями та саднами не обійтися. До року чи півтора левенята — вже підлітки — доростуть до розмірів дорослих левів і важитимуть приблизно 200 кілограмів. Після другого їхнього дня народження левенята поступово ставатимуть агресивнішими, й утримувати їх можна буде тільки у вольєрі під наглядом фахівця. У принципі, великі хижаки можуть жити й у приватних володіннях, оскільки догляд за ними не дорожчий за догляд за дорогою машиною. Одне таке левеня зараз коштує близько 1300 доларів. Головна умова — необхідно забезпечити тварині належний догляд та дотримуватися всіх запобіжних заходів, до яких не можна ставитися легковажно, щоб не повторилася трагедія, яка сталася в сім’ї Берберових. У 1980-х роках у бакинській сім’ї талановитого архітектора Льва Львовича Берберова з’явилося левеня Кінг, якого всіляко опікали та виростили у великого домашнього лева. Кінг прославився в кінематографі, знявшись у фільмі «Пригоди італійців у Росії», однак його кар’єра припинилася, коли його помилково застрелив міліціонер, вирішивши, що тварина агресивна. Берберов помер через півроку після свого улюбленця, так і не дописавши книжки про свій експеримент із одомашненням диких тварин. Незабаром дружина Берберова Ніна з дітьми Ромою та Євою знову взяли в будинок левеня. А потім домашній лев на смерть розірвав Рому та серйозно поранив матір. Лева пристрелили міліціонери.

Поки що левенята з їхніми круглими вушками, цяточками на боках, величезними довірливими очима мають досить зворушливий вигляд. Коли несеш їх у руках, лапи, як у кішок, коли їх береш під пахви, смішно розгойдуються з боку в бік. Але дуже багато вільності по відношенню до себе ці маленькі царські персони не дозволяють і швидко демонструють свавільний характер, якщо їм щось не подобається. Коли Тетяна проводить мене до вольєру, щоб показати інших вихованців, малюки прямують услід за нами. Насилу вдається вдвох випхнути в двері трьох настирливих левенят. Усередині приміщення для тварин в одній із кліток перелякано забігав маленький кенгуру валабі, а в іншій, навпроти, мангусти з цікавістю повернули мордочки в напрямку до гостей. А у дворі рикаючим клубком котяться по землі левеня та щеня. Побачивши, що я попрямувала до левенят, Казбек вибігає наперед і починає попереджувально гавкати. «Ревнує», — пояснює Тетяна Єфремова. Шкода, звісно, але незабаром господарям розплідника та їхнім домашнім тваринам, які вже зріднилися з левенятами, доведеться розпрощатися з малюками. Зараз Єфремови вибирають, яка з пропозицій, що надходять стосовно левенят, більш вигідна. Можливо, їх обміняють на інших цікавих тварин.

ДО РЕЧІ

Сьогодні не існує жодних обмежень із приводу утримання хижих тварин у домашніх умовах. Але на розгляді Верховної Ради є законопроект, кілька разів уже прийнятий парламентом, але ветований через деякі неузгодженості Президентом, — «Про захист тварин від жорстокого поводження». Згідно зі статтею 5 цього законопроекту, який, напевно, найближчим часом усе ж таки ухвалять, забороняється утримання та розведення хижих і отруйних тварин, а також тварин, небезпечних для людей і інших тварин, крім як у зоопарках, заповідниках і відповідних наукових закладах. Цей пункт не викликав у Президента заперечень, тож утримання вдома сімейства левів незабаром стане незаконним.

Статтю рсоійською мовою читайте в газеті "День"

Теги: Харків
2006-01-17 10:48:00
   

  • Інтелектуальна карта України|Історія і "Я"|Маршрут №1|Сімейний альбом України|Музеї онлайн|Інфографіка|NB!|TOP-книг|Інтелектуальний календар