Європейський аристократ з Дніпродзержинська - Україна Incognita
Україна Incognita » Історія і "Я" » Європейський аристократ з Дніпродзержинська

Європейський аристократ з Дніпродзержинська

Роман ЯЦІВ, кандидат мистецтвознавства. Ілюстрації надані автором

Не одна європейська столиця вклонялася його високому мистецькому таланту. Не встоювали перед ним ні відомі видавці, ні політичні провідники. Особливою силою масового впливу володіли його графічні мініатюри – емблеми, логотипи, видавничі та сувенірні марки, проекти грошових знаків. Створені ним кіноафіші ще в 1930-х роках заманювали тисячі глядачів до кінотеатрів Берліна, Праги та інших великих європейських міст на перегляди фільмів з культовими кінозірками Брігіттою Хальм і Власта Бур’яна. Він створив кращі естетичні «одежі» до видатних прижиттєвих книг Павла Тичини, Уласа Самчука, Олега Ольжича, Юрія Липи, Дмитра Чижевського, Олександра Блока, а основна частина атрибутики Українського Пласту, в тому числі славнозвісна трилиста лілея з тризубом остаточно закріпилася за цією масовою національно-патріотичною організацією по всьому світі. І навіть рушаючи в далеку мандрівку сучасними лайнерами, можна милуватися граційністю логотипу гіганта німецької авіапромисловості – фірми «Lufthansa», 1929 року графічно відредагованого його рукою на спеціальному конкурсі. Все це про одну й ту саму особистість, уродженця Кам’янського (тепер - Дніпродзержинськ) Роберта Антоновича Лісовського.  

 Його твори належать до «Золотого фонду» української мистецької культури, а самого автора згадують з приводу багатьох культурно-мистецьких явищ: символізму, футуризму, необароко, неовізантизму, ар деко. У сузір’ї видатних імен – П. Тичини, Л. Курбаса, Г. Нарбута, М. Бойчука, В. Кричевського, М. Вороного, П. Ковжуна, М. Семенка та інших постатей модернізму цей визначний художник, педагог і громадсько-культурний діяч формував високі критерії естетичної творчості з виразно артикульованою національною формою. 

Айстри. Акварель. Львiв, 1925

Народжений у Кам’янському, Катеринославської губернії, 29 грудня 1893 року, з перших років життя він більше тяжів до музики та гуманітарної сфери. Його дитинство минало в рясності емоційних вражень від Дніпра з його мальовничими заплавами та баштанів, що приваблювали щедрими дарами форм, смаків і пахощів. Після закінчення народної школи в Кам’янському, юний Р. Лісовський зробив свій вибір щодо спеціалізованої мистецької освіти. 1906 р. батьки віддали його на навчання до Миргородської художньо-промислової школи ім. М. Гоголя, яка на той час мала дуже позитивний резонанс у професійних колах. Лідером цього руху (за своїм спрямуванням – модерністичного) в мистецькій освіті був Опанас Сластьон, який особистим прикладом графіка та архітектора показував шлях до національно-зорієнтованого пошуку стилю. Тоді ж у Миргороді розпочав свою педагогічну діяльність молодий латвійський художник, людина зі сучасними поглядами на мистецтво Рудольф Пельше, який розвинув у Роберта велику прихильність до акварелі. Наступною сходинкою професійних устремлінь настійливого в прагненнях до якісних знань Роберта стало Київське художнє училище. Уперше його малярські та графічні праці були представлені на виставці у м. Ніжині, а також на показі групи молодих мистців «Перстень» у Києві (1913). Наступного, 1914 р. його твори вже експонувалися на великій виставці «Товариства киян», що само по собі засвідчувало зрілість представлених молодим автором мистецьких набутків. Але ще більш вагомим результатом цього етапу життя Р. Лісовського стало його зближення з іншими ровесниками. Роберт Лісовський, Василь Крижанівський і Павло Ковжун, які мали між собою найбільш довірливі взаємини, шукали в Києві інших середовищ молодих мистців та літераторів з метою формування широкої поступальної стратегії нового українського мистецтва для синхронізації її з європейським мистецьким процесом. У цей нестабільний час Роберт Лісовський, окрім продовження навчання в училищі, працював над замовленнями з графічного оформлення книг у київських видавництвах «Сяйво», пізніше «Ґрунт», «Вернигора», «Музагет», «Флямінго». Засвідчена і співпраця мистця з «Молодим театром» Леся Курбаса, а також з модерністичним угрупованням «Музаґет». 

Вiлла Туалiсун. 1967, Сепiя

Якісні переміни, а саме увиразнення концептуальних рис у його графіці відбулися в стінах Української Державної Академії Мистецтв, куди Роберт записався на навчання одразу після її заснування. Усвідомлений вибір Р. Лісовського стосувався імені Георгія Нарбута – культового книжкового графіка, слава якого поширилася по всій недавній Російській імперії. Прагнучи навчатися саме в майстерні Г. Нарбута, Роберт Лісовський не нехтував можливостями запізнатися і з творчими ідеями інших професорів. Подружившись з молодшим братом Михайла Бойчука Тимошем, він відвідує заняття в класі іменитого мистця, зацікавившись його неовізантійською методологією в малярстві і графіці. В подальшому розвитку авторської концепції графіки Лісовського цей незначний епізод знайшов відбиток в окремих формально-образних особливостях, але не став домінуючим. Його темпераменту, його мистецькому світогляду відповідав інший національний неостиль, одним з фундаторів якого, поруч з Василем Кричевським, був саме Георгій Нарбут. Основна творча пам’ятка Р. Лісовського того динамічного періоду – проект обкладинки до поетичної збірки Павла Тичини «Соняшні кларнети», відкорегована самим Нарбутом. 

Малюнок обкладинки дитячого часопису

У зв’язку з загрозами московсько-більшовицького терору в Україні, після двох арештів йому вдається полишити Київ та податися у вимушену еміграцію. Спершу він опинився у Варшаві, де брав участь у розробці державних паперів Польщі. Значимим підсумком цього короткого періоду стало те, що виконаний ним ескіз монети двох злотих зданий у виробництво, і в грошовому обігу того часу використовувалася проектована ним срібна монета. Натомість автор після такого успіху все ж продовжував себе мислити у контексті українського мистецтва, і при першій нагоді, на початку 1923 року, переїздить до Львова.

Малюнок обкладинки книги. 1920-1922

 

У ширшому колі посвячених українськими культурними перспективами Р. Лісовський мав контакти з громадсько-політичним діячем, літературознавцем і культурологом, ідеологом українського націоналізму Д. Донцовим, потім зблизився з відомим поетом, публіцистом і діячем театру М. Вороним. Тоді ж відбулося знайомство Роберта зі знаним львівським лікарем, доктором медицини М. Панчишиним, від якого молодий мистець отримав замовлення на проектування стильових меблів і паперових шпалер (тапет) для вітальні в його помешканні. Паралельно для косівської кооперативи «Гуцульське Мистецтво» він виконав один з кращих своїх малюнків декоративного характеру, умовно названий «гуцульським мотивом», який став окрасою виробництва. Фактично цей твір мистця став новою якісною стадією розвитку ідей Г. Нарбута, який свого часу виховував своїх учнів на етнічній мистецькій спадщині. 

Малюнок обкладинки книги. Львiв

Праця над розробкою стилю ужиткових речей – килимів, тапетів, меблів, втім, не була для мистця центральною. Найбільше часу після переїзду до Львова він приділяв графіці та акварелі. Знаючи якість професійної школи і можливості свого колеги П. Ковжун старався подбати про вигідні для нього замовлення. Майже одночасно до Р. Лісовського звернулися видавці М. Таранько, І. Тиктор, Г. Гануляк, а також інші знані галичани, чільники громадсько-культурних інституцій. Львівський період творчості Роберта Лісовського виявився вкрай динамічним і багатим на ідеї перш-за-усе в сфері книжкової та газетно-журнальної графіки. Високий коефіцієнт новизни в його працях 1922-1927 років можна пояснити сприятливою психологічною атмосферою в середовищі його колег по Гуртку Діячів Українського Мистецтва (ГДУМ), взаємопідтримкою та, частково, спільністю основної мистецької доктрини: творення нової якості національного мистецтва. 

Малюнок обкладинки партитури. Львiв

Всю сукупність робіт, створених для українських видавництв Львова, можна диференціювати щодо кореневого, базового знаменника формального мислення Р. Лісовського, втілювача важливої для нього ідеї необароко. Одна група малюнків до обкладинок, графічних паспортів, віньєток, видавничих марок позначена виразністю цієї концепції, інша група праць (в більшій мірі робіт для книг видавництв «Ізмарагд», «Нова Культура», «Молочний Шлях», «Новий Час») виявляє дещо іншу лінію формально-аналітичного мислення автора, з помітними «слідами» його футуристичного минулого. Силою естетичного вияву в цих мотивах є живий експресивний малюнок, умовно-площинне рішення якого стало стадією розвитку пластичної мови графіки Р. Лісовського на тривалу перспективу. Немаловажною складовою цього шляху стала розробка концепції авторського шрифту. Безсумнівним шедевром жанру книжкової графіки в контексті українського модернізму в цілому стала його обкладинка до роману М. Ренара та А. Жана «Боротьба з трупом» (1927). Обкладинка книги В. Бобинського «Ніч кохання» (1923) – ще один з кращих і найбільш поетичних в пластичному еквіваленті праць автора за цей творчий період. 

Роберт Лісовський упродовж 1922-1927 років залишив велику кількість графічних праць різних жанрів, якими ствердив відданість настановам Георгія Нарбута. Фактично, вже у 1924 р. Роберт Лісовський став «своїм» у різних, в тому числі й аристократичних колах українського Львова. Його авторитет зростав з кожною новою роботою для видавництв. Мова графіки Лісовського, як і Ковжуна, Бутовича, Січинського поступово ставала свого роду «візуальною ідентифікацією» галицького українства, поряд з шанованими тут зусиллями О. Кульчицької, О. Куриласа, І. Іванця та ін. формувати рідний духовно-культурний та естетичний простір. Зі зростанням професійного і суспільно-громадського авторитету ширшали і кола друзів та знайомих Роберта. В одному з богемних середовищ, яке формувалося в домі пароха церкви Параскеви П’ятниці о. Івана Еммануїла Туркевича та Софії (з роду Кормошів), мистець познайомився їх донькою Стефанією – піаністкою та професійною композиторкою, яку невдовзі обрав за дружину. Їх весілля відбулося 4 серпня 1925 року. 

Перцi. 1963. Туш, акварель

Як невід’ємна ділянка мистецького світогляду акварель збалансувала емоційний стан Роберта Лісовського, диференціюючи багату палітру його чуттєвості. За 1922-1927 роки мистець доволі часто малював пейзажі і натюрморти, знаходячи час для живих реакцій на щоденне життя. 1927 р. у Львові у творчого подружжя Лісовських народилася донечка Зоя, яка за складом своїх рис стала квінтесенцією мистецьких обдаровань та аристократизму своїх батьків. Натомість професійна вдача спонукала його до продовження мистецької освіти. Така нагода з’явилася після призначення Р. Лісовському стипендії Українського Наукового Інституту в Берліні того ж 1927 року. Обрав для себе Вищу мистецьку школу (Hochschule fur Bildende Kunste), в якій провчився два роки. Документ про закінчення отримав 1929 р. за спеціалізаціями «декоративне мистецтво», «шрифт і техніки книжкової графіки», «книгодрукування», «друк на камені і міді», «рисунок». Паралельно прослухав студії з історії мистецтва у професора Українського Наукового Інституту, відомого візантиніста Володимира Сас-Залозецького, а також відвідував Державну академію музики в Шарлоттенбурзі, передмісті Берліна, розвиваючи свій талант у співі. 

 

 Проект пластовоi марки. Лондон, 1961

БЕРЛІН

Перебуваючи в Берліні, націлений на якісні знання українець намагався фахові студії поєднувати з виконанням деяких замовлень від львівських видавців. З числа навчальних вправ збереглася репродукція його кіноафіші, присвяченої «зірці» німецького кіно Брігітти Хальм (Brigitte Helm). Ще одним епізодом цих двох років творчого стажування стала перемога в конкурсі на нову редакцію емблеми німецької авіакомпанії «Lufthansa» (1929). Виходячи з умов використання як базової ідеї графічної розробки 1919 року німецького мистця Отто Фірлі (Otto Firle) – летючого лелеки – Роберт Лісовський знайшов таку нову пластичну модифікацію відомого знаку-ідентифіката, яка надалі стала офіційною емблемою однієї з найбільших у світі авіаційних корпорацій. 

Берлін значно посилив професійний авторитет Роберта Лісовського. В Українському Науковому Інституті він кілька разів бачився з професором Дмитром Антоновичем – визначним мистецтвознавцем, громадсько-політичним діячем та організатором мистецького життя. На кінець 1920-х років у Празі вже успішно функціонувала заснована й очолювана ним Українська Студія Пластичного Мистецтва. Д. Антонович побачив у Лісовському перспективну кандидатуру для викладання в цьому закладі. 1929 р. його було запрошено на посаду професора графічного відділу УСПМ, на якій він пробув до 1946 року. 

ПРАГА

Кожна вістка з нового місця побуту Р. Лісовського показує, що він доволі швидко став органічною частиною національної мистецької родини української Праги. В перші ж місяці його прийняли в члени Українського Товариства Прихильників Книги, і він з’являється на численних засіданнях представників цього інтелектуального кола (серед членів УТПК були Антоновичі, Білецькі, В. Біднов, П. Богацький, І. Горбачевський, С. Сірополко, Є. Вировий та ін.). Євген Вировий, відомий видавець, 1931 р. був обраний Командантом Союзу Українських Пластунів Емігрантів, одразу залучивши Р. Лісовського до створення атрибутики Пласту. Тоді ж була видана ювілейна марка, з рисунком мистця, до ювілею організації. Надалі Лісовський став одним з найактивніших пластових діячів, а 2 грудня 1934 р. на Шостому з’їзді СУПЕ був обраний Командантом, пробувши на цьому становищі до 1939 року.

Зблизившись з пластовим рухом, а потім ставши і Командантом СУПЕ в Чехо-Словаччині, Роберт Лісовський реалізував свої національно-патріотичні переконання. Разом з тим ставши творцем «естетичного паспорта» організації, мистець досягнув максимальної довершеності в комплексній розбудові усіх графічних модифікацій символіки Українського Пласту. Базовий елемент (лілея з тризубом) був смисловим центром різних композицій, у залежності від жанру й функції відповідного зображення. Патріотична складова громадянської постави Лісовського в Празі закріпилася ще одним напрямком, а саме зближенням з колами Української Військової Організації, а пізніше з Організації Українських Націоналістів. Особисте знайомство з Є. Коновальцем позначилося на кількох нових працях мистця військової тематики. 

Тиси. 1960-i_ рр. Сепiя

Треба визнати, що від самого початку приїзду Р. Лісовського до Праги сам його авторитет спричинив свого роду ефект «офіційного художника» для широких кіл української еміграції. Не лише символічно, але й по самій суті формальних проблем стилю його графіка стала певною консолідуючою силою і для мистецьких, і для наукових, і для громадсько-політичних спільнот. Сам перелік оформлених ним видань (книг і періодики) значною мірою відображають зв’язки мистця з персоналіями та інституціями української Праги.

Працюючи у Празі, Роберт Лісовський створив проекти для чергових романів У. Самчука – «Марія» і «Гори говорять», які були випущені львівським видавництвом. Вершинною його працею в цій категорії графіки стала обкладинка до книги О. Ольжича «Вежі» – сплав патріотичного почуття та високої мистецької сили. Ще в іншій групі творів (серійні томи Історії української літератури Д. Чижевського та М. Гнатишака, видавництво Ю. Тищенка-Сірого) графік мінімізував образотворчий компонент заради академічності самої конструкції книг (в категорії «Наукова бібліотека»). 

Підсумовуючи всю сукупність формальних ідей, закріплених графікою Роберта Лісовського у 1930-х – на початку 1940-х років, є підстави вбачати виразну тенденцію збагачення її стильових рис при збереженості необарокової концепції як базової при вирішенні переважної більшості прикладних форм: проектів обкладинок, шрифтових заставок, віньєток, емблем, логотипів, пластової атрибутики. Але існували ще дві групи творів, які мали дещо автономні формальні характеристики. Першою з них були твори, виконані мистцем на замовлення чехословацьких інституцій. Це, зокрема, велика кольорова афіша з рекламою фільму за участі популярного коміка Власта Бур’яна (Vlasta Burian) та проекти графічного оформлення упаковок сигарет «Sport», «Egypt» і «Memfis». 

Працюючи в Празі, Р. Лісовський зберігав дієві стосунки з Павлом Ковжуном та іншими лідерами українського мистецького життя у Львові. Ставши членом Асоціяції Незалежних Українських Мистців (АНУМ), він бере участь у її львівських виставках. 1935 р. його було запрошено в Комітет святкування 30-ліття Національного музею у Львові та 35-ліття Владичества Митрополита А. Шептицького. Етапними стали виставки сучасної української графіки, організовані Лісовським на доручення берлінського Українського Наукового Інституту спочатку в самому Берліні (1933) та Римі (1938). На першій з них, яка відбулася в Державній мистецькій бібліотеці Берліна у лютому 1933 р., сам куратор й автор проекту обкладинки каталогу показав 42 свої твори в різних експозиційних розділах. Того ж 1938 р. у Римі Р. Лісовський організував ще один захід, на цей раз Виставку українських географічних мап, з нагоди Всесвітнього з’їзду географів. 

Церква в Ясинi, 1934. Акварел

Воєнні роки, включно з найдраматичнішими подіями, перебув у Празі. Не припиняв викладати в УТПМ навіть в умовах німецької окупації, знаходячись постійно під загрозами покарань або загибелі від бомбардувань. Зважаючи на стан здоров’я, Український Допомоговий Комітет для біженців, за посередництвом IRO, в 1950-му році Р. Лісовський отримує дозвіл переїзду до Риму. В умовах дальшого проживання та праці в цьому місті він завдячував Владиці Іванові Бучку, покровителеві багатьох знаних українців в обставинах скитальства. Це покровительство, за його словами, «дало мені можливість прийти до себе здоров’ям, та спокійно працювати в мойому фаху – мистця».

ЛОНДОН

Після виснажливих і повних потрясінь воєнних років у Празі, а потім позбавлених надійного побутового ґрунту «Римських канікул» Лондон вніс у життя Роберта Лісовського бажані ознаки стабільності і навіть психологічного комфорту. Зрозуміло, що певний час пішов на адаптацію до мистецького середовища мегаполіса, в якому було багато незвіданого з огляду на його полікультурну специфіку. Але для достатньо європеїзованого за два попередні десятиліття мистця ця задача не була надто складною. Навпаки, з’явилися нові стимули для пізнання нового, як двигуна до розвитку нових творчих ідей. «Жив у великій кімнаті-ательє поруч з помешканням професора Вадима Щербаківського». 

У Лондоні Р. Лісовський ще більше віддається громадським справам і як організатор, і як мистець. Це добре відстежується, перш-за-усе, на тематиці його графічних робіт для українських видавництв Лондона. Журнали «Визвольний Шлях», «За єдність Нації», «Сурмач», «часопис «Українська Думка», альманахи, марки і календарі СУБ-у, видання Української Видавничої Спілки, Спілки Української Молоді, Українського Пласту, а також книги церковної тематики зайняли питому частку його доробку як графіка в 1950-1970-х роках. Саме в них видатний мистець з неслабіючим творчим пафосом продовжив розвивати стильові ідеї свого великого вчителя Г. Нарбута, але вже у власній концептуальній редакції.  

Базово необарокові рішення в обкладинках і малих формах прикладної графіки Лісовського розрізняються за укладом композиційних складових. У цій особливості типології зберігся зв’язок між завершальним і раннім періодами творчості мистця. З численних зразків проектів обкладинок книг і журналів розрізняються праці з менш або більш насиченою (чи то «пишною») необароковою стилістикою. Крім обкладинок з виразною неостильовою програмою графіки Роберт Лісовський створив цілий ряд проектів обкладинок, в яких їх національна специфіка зведена лише до окремих рис або деталей. 

Прикладній графіці в широкому діапазоні форм Роберт Лісовський віддавав питому частину свого часу в лондонський період творчості. Жодні формально-аналітичні студії мови його творів різних типологічних груп, втім, не зможуть реконструювати того емоційного «натиску» та мотивації, під якими творилися його шедеври цього завершального періоду життя. Але серця мистця в ці роки не можна відчути без ще однієї складової його життя у мистецтві – станкового малюнку. Тематичні групи рисунків, виконаних Лісовським різними техніками (акварель, туш, ґваш, сепія, комбінована техніка) розкривають найтонші вібрації душі автора. Переносячи увагу з формально-виконавських на поетично-смислову проблематику станкової графіки та акварелей Роберта Лісовського, можна виявити певну лінію екзистенційних станів, в яких з’являлися його тематичні цикли 1950-1970-х років, а через них – і розвинене за десятиліття ліричне світосприйняття. І в мотивах «чистої природи», зображеннях дерев у парках, мотивах з різних кварталів Лондона (в тому числі вид з вікна художника), колекції своєрідних етюдів з Провансу, а також у «репортажах» з лісів Швайцарії та ін. постає Автор з проникливим, тонким, чуттєвим поглядом на середовище, Мистець з особливою здатністю радіти спійманому «руху життя» в найбільш звичайних пейзажних мотивах. 

Ця лірико-інтимна іпостась Роберта Лісовського розкрилася ще в одній тематичній групі його рисунків – у мотивах квітів, соняшників та будяків. Як об’єкт уваги ці елементи природи художник сприймав з повною серйозністю, вбачаючи у них можливість перехопити якусь важливу інформацію про Універсум. 

Ще проживаючи у Лондоні, Роберт Лісовський багато часу проводив у мандрівках. Донька Зоя, яка з чоловіком та дітьми проживала у Женеві, на початку 1970-х років запросила батька на постійне проживання до Швайцарії. В цій ідилії, в атмосфері особливого родинного єднання і провів свої останні роки життя видатний мистець, педагог і патріот, легенда національного модернізму Роберт Лісовський. З його відходом у Вічність 28 грудня 1982 р. завершувалася одна з найяскравіших сторінок культурної історії України XX століття. Нащадкам залишився великий приклад посвяти Нації і Мистецтву, спряжений у високу, аристократичну форму вияву.

Теги:
2014-08-12 10:33:05
   

  • Інтелектуальна карта України|Історія і "Я"|Маршрут №1|Сімейний альбом України|Музеї онлайн|Інфографіка|NB!|TOP-книг|Інтелектуальний календар