У невеличкому краєзнавчому музеї в містечку Горлиці, що розташоване неподалік лемківського села, в якому народився Богдан-Ігор Антонич (пам’ятаєте, «на ярмарку в Горлицях лемки червоне сонце продають»?), поета видно на портреті з квіткою весняного шафрану. Адже битви і війни мають свій кінець, герої відходять у пам’ять, а весна є кожного року, кожного року є молоді люди, які вітають життя і закохуються...
Признаюся, що частіше, аніж на Лемківщині, буваю в Перемишлі — звідки до її східних меж уже не так і далеко. А крім цього, і тут є лемки — як живі, так і мертві. Мертвий є хоча б колишній перемишльський єпископ Тома Полянський, родом із лемківського села Бортне, яке славилося майстернями кам’яних хрестів.