В'ячеслав Чорновіл - Україна Incognita
Андрій Безсмертний-Анзіміров

Есеїст, кінокритик. Проживає в США

В'ячеслав Чорновіл

24 грудня 1937 народився визначний борець за свободу України, один із провідних правозахисників і дисидентів в комуністичній імперії зла на ім'я СРСР В'ячеслав Максимович Чорновiл (1937-1999), український політик, публіцист, літературний критик, діяч руху опору проти зросійщення та національної дискримінації українського народу, політичний в'язень СРСР. Провідник українського національно-демократичного визвольного руху кінця 80-х — 90-х років. Один із ініціаторів проголошення Декларації про державний суверенітет України 16 липня 1990 р. та Акту проголошення Незалежності України 24 серпня 1991.

Народився в селі Єрки Катеринопільського району, тоді Київської області в сім'ї вчителів. Батько Максим Йосипович Чорновіл походив з давнього козацького роду, мати — Килина Харитонівна Терещенко належала до одного з відгалужень славного роду цукрозаводчиків і меценатів Терещенків. Один з них, цукрозаводчик Михайло Терещенко (1888-1956) був російський політичним діячем, головою Воєнно-Промислового Комітету в Києві, згодом міністром фінансів (березень - травень 1917 р.) і закордонних справ (травень - жовтень 1917 р.) Тимчасового Уряду після Лютневої революції.

1960 року закінчив Київський державний університет імені Тараса Шевченка з відзнакою. 1964 року склав кандидатський мінімум, пройшов за конкурсом до аспірантури Київського педінституту, але не був допущений до навчання через політичні переконання.
В'ячеслав Чорновіл був одним з найяскравіших організаторів та активістів цього руху, що в 60-ті —70-ті роки протистояв тоталітарному режимові, виступав за відродження України, її мови, культури, духовності, державного суверенітету. Брав активну участь у діяльності Київського клубу творчої молоді (КТМ). Започаткував в Україні національно-визвольний рух шістдесятників та дисидентів разом з І. Світличним, І. Дзюбою, Є. Сверстюком, В. Стусом, Ігором та Іриною Калинець, А. Горською, М. Плахотнюком, Л. Танюком, Г. Севруком та ін. Засновник та головний редактор підпільного українського часопису «Український вісник». Член Української Гельсінської групи (1979). Один із ініціаторів створення Української гельсінської спілки. Кілька разів ув'язнений за «антирадянську пропаґанду» (1967–1969, 1972–1979, 1980–1988). Перебував у мордовських таборах суворого режиму і на засланні. Сумарно пробув у неволі 17 років. У 1990-92 рр. — голова Львівської обласної ради. Народний депутат України з березня 1990 р.

Кандидат у Президенти України на виборах 1991 (2 місце, 7 420 727 голосів або 23,27%). З 1992 і до смерті - голова Народного Руху України. З жовтня 1991 - Гетьман українського козацтва. З 1995 року член української делегації в Парламентській Асамблеї Ради Європи.
Загинув 25 березня 1999 року разом з водієм Євгеном Павловим за нез'ясованих обставин в автокатастрофі на шосе під Борисполем. Чимала частина суспільства досі переконана, що Чорновола прибрали як небезпечного конкурента на майбутніх президентських виборах. Похований у Києві на Байковому кладовищі на центральній алеї. У похороні взяли участь сотні тисяч людей.

Вже наступного ранку після загибелі Чорновола тодішній міністр внутрішніх справ Юрій Кравченко, не чекаючи попередніх результатів слідства, заявив, що лідер НРУ і його водій загинули в результаті ДТП і що «версія замаху на В'ячеслава Чорновола як причина його загибелі навіть не розглядалася». У 2000 році один із тих, хто знаходилися в кабіні самоскида (Іван Шолом) - головний свідок - несподівано помер від серцевого нападу. Природно, що представники НРУ із самого початку називали загибель свого лідера політичним вбивством: в ході слідства на голові Чорновола були зафіксовані сліди від удару кастетом.

Справу про загибель В'ячеслава Чорновола було закрито вже в червні 1999. Після затримання заарештованого за звинуваченням у причетності до вбивства опозиційного журналіста Георгія Гонгадзе екс-начальника Департаменту зовнішнього спостереження МВС Олексія Пукача стало відомо, що той стежив за В.Чорноволом в день його загибелі. Розслідування кілька разів відновлювалася, проте версію про нещасний випадок спростувати так і не вдалося.

Те ж саме повторилося і з судом: у справі про вбивство пройшли судові слухання в 2012 і 2013 рр., Цього разу за звинуваченням В. М. Куделі в скоєнні злочину за фактом загибелі народного депутата В'ячеслава Черновола. Тим не менше 21 січня 2014 Бориспільський міжрайонний суд Київської області знову закрив справу про загибель В'ячеслава Чорновола, в черговий раз визнавши його нещасним випадком.

Соратники та рідні В.Чорновола досі вважають його смерть політичним вбивством. Фактично і до розпаду СРСР, і з самого моменту проголошення незалежності України В.Чорновол перебував під постійним «ковпаком» спецслужб, причому не тільки українських, а й московських. Як сьогодні відомо, керівник виборчого штабу В.Чорновола на президентських виборах-1991 Петро Лелик, був офіцером діючого резерву - ОДР ГРУ ГШ ЗС СРСР (і одночасно нібито «правою рукою» Чорновола). Леонід Михайленко, активний член «банди перевертнів» (вона ж «банда Гончарова» - «А»), а також сам ватажок банди Ігор Гончаров, який працював на КДБ і МВС Росії були вхожі в штаб РУХу і мали там безліч знайомих.

Москва завжди боялася руху за українську незалежність від російського тоталітаризму і систематично ліквідувала вождів і активістів цього руху: Симона Петлюру в 1926, Юрія Тютюнника в 1930, Євгена Коновальця 1938, Петра Олійника в 1946, Зіновія Тершаковців в 1948, Льва Ребета в 1957, Степана Бандеру в 1959 році. 

Сьогодні з достатнім ступенем переконаності можна стверджувати, що групи Пукача і Гончарова - фактично «ескадрони смерті», загони для позасудових розправ за вироком КДБ, активно «працювали» і по РУХу. Шансів вціліти у Чорновола було мало. 

Джерела і додаткові лінки:

Как убили Черновола? 

В’ячеслав Чорновіл: спогади про лідера нації

В’ячеслав ЧОРНОВІЛ: «Ми вміємо бути в опозиції»

Уроки Чорновола

2014-12-24 11:07:22
   


  • Інтелектуальна карта України|Історія і "Я"|Маршрут №1|Сімейний альбом України|Музеї онлайн|Інфографіка|NB!|TOP-книг|Інтелектуальний календар