Володимира Бандера-Давидюк - Україна Incognita
Андрій Безсмертний-Анзіміров

Есеїст, кінокритик. Проживає в США

Володимира Бандера-Давидюк

10 березня 1913 народилася українська громадсько-культурна діячка, учасниця національно-визвольного руху, донька священика Андрія Бандери, сестра Степана Бандери Володимира Андрiївна Бандера-Давидюк (1913-2001). Була четвертою дитиною. По смерті матері Володимиру виховувала її тітка, рідна сестра матері Катерина Антонович. У травні-вересні 1919 перебувала на Тернопільщині. Навчалася в Стрийській гімназії. Закінчила семирічку. В 1932 закінчила польську гімназію «Люкс» у м. Стрий. У 1933 вийшла заміж за священика Давидюка Теодора Івановича. Виховувала шістьох дітей.

23 березня 1946 заарештована у Бориславі разом із чоловіком, священиком Теодором Давидюком, який очолював Калуський повітовий провід ОУН. Засуджена 7 вересня 1946 на 10 років виправно-трудових таборів і 5 років позбавлення прав з конфіскацією майна. В 1953 році її теж привозили до Москви, де вимагали привселюдного зречення брата – Степана. Вона цього не зробила. У час, поки подружжя відбувало кару на далекій Півночі, діти опинилися в сиротинцях. До України Володимира повернулася в 1956 році до дочки Мирослави у с.Козаківку Долинського району і проживала там до 1995 року.

У житті Володимири відбилося важке життя всієї української нації під п'ятою московських бузувірів і катів, готових винищити всі народи, яких вони люто бояться - а тому настільки ж люто ненавидять. Коммунофашистська Москва жорстоко переслідувала священство і вірян в самій Росії і серед інших народів. Але греко-католиків України вона спробувала взагалі винищити, заборонити, задушити. Зробити вигляд, що їх немає. А в результаті? А в результаті сьогодні ми маємо багатомільйонну вільну і живу греко-католицьку церкву України, тоді як в слухняною і загнаної в чекістський загін для худоби Московської Патріархії майже ніхто не сповідує власне релігії, але використовує російське православ'я замість марксизму-ленінізму, як опіум для обману народу, як ідеологію ненависті, насильства, нехтування всіх прав людини. Як і раніше – як знаряддя агресії проти України та інших народів. Російська православна церква Московської Патріархії стала злочинною організацією, що пропагує російський фашизм і російський нацизм.

Випробування, через які пройшла Володимира і мільйони інших українських жінок, настільки страшні, що все це нелегко собі уявити. Через подібні випробування пройшов і сам російський народ - але вони нічому його не навчили, він не зробив з них ніяких висновків. Всі власне російські жертви російської Москви загинули назавжди, загинули шкода, страшно, безглуздо і безрезультатно. Як свині. Наситивши своєю кров'ю в буквальному сенсі всю російську землю. Тоді як кров загиблих українок і українців стукає сьогодні в серця синів і дочок української нації, які ніколи не забудуть кошмарні уроки Голодомору та Великого Терору, організованих Москвою.

Україна тепер ніколи не буде з Росією ні в чому і ніде. Москва назавжди втрачає Грузію і Україну, втратить і все інше. А з урахуванням того, що нинішні росіяни втратили спадкоємність з дореволюційними, бо всіх їх постріляли, перерізали і вигнали, вони тепер народ без культури, без віри, без Бога, без совісті і без честі. Залишиться Москві поклонятися самій собі і зігріватися своїми боєголовками. Росіяни навіть не розуміють, який крутий і незворотний переворот у ставленні до Росії, російською та всьому російському відбувається у світі.

Те життя, яке прожила Володимира Бандера - це життя святої подвижниці, що терпить страждання за свій народ і за свою землю. І дожила до незалежної України, що здається майже неймовірним. Українська молодь ніколи не повинна забувати про це. Вона зобов'язана зберегти свою країну незалежною, щасливою і квітучою. Заради Володимири і всіх постраждалих та загиблих. І заради майбутнього власних дітей. Це не красиві слова. Це реальність.

2015-03-10 13:43:00
   


  • Інтелектуальна карта України|Історія і "Я"|Маршрут №1|Сімейний альбом України|Музеї онлайн|Інфографіка|NB!|TOP-книг|Інтелектуальний календар