Українське суспільство і Голокост - Україна Incognita
Україна Incognita » Сторінка авторів » Олександр Купрієнко » Українське суспільство і Голокост
Олександр Купрієнко

Магістр філософії

Українське суспільство і Голокост

Цьогорічний день пам’яті жертв Голокосту присвячений замордованим дітям. На жаль, ми ніколи не дізнаємося який внесок могли б зробити ці діти у розвиток нашої цивілізації

Текст написаний у співавторстві з Олесею ЯРЕМЧУК

27 січня 1945 року від нацистів було звільнено «табір смерті» Аушвіц-Біркенау, де за часи війни загинуло більше, ніж півтора мільйона євреїв. Зараз у цей день світ вшановує пам'ять загиблим під час Голокосту. Й Україна не залишається осторонь, позаяк величезну кількість українських євреїв, які вважали Галичину, Наддніпрянщину та інші землі своєю батьківщиною, було виселено і закатовано в нацистських концтаборах.

Цьогорічний же день пам’яті жертв Голокосту присвячений замордованим дітям - хлопчикам і дівчатам, які пережили невимовні жахи людиноненависницького режиму. Багатьох нацисти зробили сиротами, багато хто з них помер від хвороб і травм. На жаль, ми ніколи не дізнаємося який внесок могли б зробити ці діти у розвиток нашої цивілізації.

«Мільйони людей було знищено і закатовано у нацистських таборах. Аушвіц-Біркенау став символом терору і насилля, розв’язаного націонал-соціалістичною Німеччиною. Звичайно ж, німецьке населення теж вшановує пам’ять жертв Голокосту з відчуттям каяття і скорботи», - висловлює свої міркування голова консульско-правового відділу Посольства Федеративної Республіки Німеччина Курт ШТЬОКЛЬ-ШТІЛЬФРІД. Варто додати, що 27 січня у німецькому Бундестазі відбулася конференція, присвячена пам’яті жертв трагічних подій 70-літньої давнини, на якій з урочистою промовою виступив відомий літературний критик Марсель Райх-Раніцький - один з небагатьох, кому вдалося вижити у Варшавському гетто. Як же виглядає сучасна ситуація у Німеччині, через більш як півстоліття після звільнення в’язнів Аушвіцу? «Нещодавно відбулося опитування громадської думки з нагоди Міжнародного дня пам’яті жертв Голокосту. З’ясувалося, що майже всі німці усвідомлюють значення слова «Аушвіц» - 90% респондентів знали, що Аушвіц-Біркенау був концентраційним табором смерті. Серед респондентів віком понад 30 років про це було відомо більше, ніж 95%, серед молодших опитаних існували й деякі прогалини в знаннях – лише 80% з них знали про Аушвіц. Згідно з результатами опитування, можна говорити про тенденцію у питанні про те, чи слід ставити крапку у дискусії про минуле. У 1994 році 53% опитаних вважали, що варто нарешті закінчити обговорення трагічного минулого. Нині ж 56% висловлюються проти цього, а серед респондентів віком від 18 до 25 років більше 60% дотримуються такої думки. Висновок, який я можу зробити з цього, такий – молоде покоління Німеччини справді прагне до критичного осмислення минулого. Тому дуже важливо влаштовувати дискусії і обговорення сторінок історії серед молодих людей», - розповів Курт Штьокль-Штільфрід.

Фото Миколи ТИМЧЕНКА, "День"

Тому такі трагедії як Голокост, чи Голодомор потребують не лише ґрунтовного дослідження або визнання, але й збереження пам’яті про події світового масштабу.

В Україні досі існує характерна для посттоталітарного суспільства риса – з приходом до влади нового президента переписувати шкільні підручники і замовчувати злочини деспотичних режимів. Окрім того, багато політиків, зрештою, не лише українських, намагаються маніпулювати поняттями і Голодомору, і Голокосту. Досить неоднозначно, але влучно висловив з цього приводу свою думку київський історик Віталій НАХМАНОВИЧ: «Деяким євреям притаманна гіпертрофована пам’ять про Голокост. Чому, скажімо, вони опікуються тим, аби неєвреї визнавали і пам’ятали про ті страшні події? Робиться це для того, щоб будь-який закид по відношенню до Ізраїля звести до теми Голокосту. Це спекулятивна й цинічна схема, але вона, очевидно, працює. Крім того, два роки тому, згідно проведених соціологами опитувань, 40% населення Німеччини вважали, що євреї намагаються нав’язати світові пам’ять про Голокост. Для того, щоб уникнути конфліктів, потрібно змінити підходи до вивчення цього явища».

«Ми бачимо, що й сьогодні ті процеси, які у 1930-х роках привели до влади нацистів, не зникли. Це має слугувати закликом до дії для усіх. Адже те, що відбулося тоді, може повторитися й зараз. Ба більше, я думаю, що це обов’язково відбудеться, якщо цьому не протистояти», - прокоментував свою позицію щодо Голокосту Влад ЛЕРНЕР, перший секретар Посольства Ізраїля в Україні. Питання щодо того, чи вважає пан Лернер, що й досі існує загроза національно і етнічно вмотивованої політики, спрямованої проти євреїв, залишилося, на жаль, без відповіді.

Фото Бориса КОРПУСЕНКА

Підштовхує до суперечок те, що Ізраїль досі не визнає Голодомор 1932-33 років геноцидом. Але на це є цілком конкретна причина. Генеральна Асамблея ООН на засіданні 9 грудня 1948 року так визначила поняття геноциду: «Геноцид - це дії, здійснювані з наміром знищити, цілком чи частково, яку-небуть національну, етнічну, расову, чи релігійну групу як таку». На цьому засіданні представники СРСР активно лобіювали свої інтереси, наполягаючи на тому, що соціальні, економічні та політичні групи не можуть бути визнані як жертви геноциду. Голодомор 1932-33 рр. позиціонувався як «політика розкуркулення», тому нібито ні про які переслідування за національною ознакою не може бути й мови.

Незважаючи на це, ми повинні бути солідарні у засудженні обох режимів, які по своїй суті були людиноненависницькі, - і радянського, і нацистського. Лише розказавши всю правду про тоталітарне минуле обох народів, вшанувавши пам’ять про невинно убієнних, ми зможемо провадити політику пам'яті, якої, на думку гаранта української Конституції в Україні «ще немає».

2012-01-31 19:12:00
   


  • Інтелектуальна карта України|Історія і "Я"|Маршрут №1|Сімейний альбом України|Музеї онлайн|Інфографіка|NB!|TOP-книг|Інтелектуальний календар