Українці в США - Україна Incognita
Україна Incognita » NB! » Українці в США

Українці в США

Лариса Шипко. Переклад з іспанської Юрія Курната

Українська діаспора у Сполучених Штатах Америки належить до національної меншини з високим рівнем організації, освіти і культури. Тут діють різноманітні українські організації, зокрема освітні, соціальні та наукові. Серед них слід зауважити: Український Інститут Америки (культурно-освітній центр США, який в 1948 р. заснував підприємець, уродженець Тернополя Володимир Джус); Українська Вільна Академія Наук (науково-редакційний заклад, заснований в 1950 р., має свою бібліотеку і архів); Український Музичний Інститут в Америці (заснований в 1952 р. разом з 12 дочірніми філіалами освітньої, редакційної та творчої діяльності), Український Конгресовий Комітет Америки (заснований в 1940 р., серед його членів наліковується 70 різних організацій, має автономну Шкільну Раду, яка координує роботу українських суботніх шкіл: видає книги українською мовою, займається підготовкою вчителів, складає програми. Великим досягненням УККА стало  будівництво пам’ятника Тарасу Шевченку в Вашингтоні в 1964 р.); Наукове Товариство імені (Тараса) Шевченка (1950); Товариство Українських Інженерів Америки; Українське Лікарське Товариство Північної Америки; Українсько-Aмериканське Товариство адвокатів та ін.

Серед усіх цих інституцій варто відзначити Український Науковий Інститут Гарвардського Університету (УНІГУ, англ. HURI), заснований в 1973 р. у Кембріджі (Cambridge, штат Массачусетс) як автономну установу, разом iз заснованими в 1968 р. кафедрами мови, літератури та історії України в цьому ж університеті, а також з Українською Семінарією в складі Бібліотеки зазначеного університету, яка на сьогодні має стільки українських книг, скільки не має жодна з бібліотек в західному світі. Директором цього Інституту в 1973-1990 рр. був відомий вчений, сходонознавець та історик Омелян Пріцак, його заступником, а згодом і директором – історик Ігор Шевченко. Ці двоє вчених заснували журнал англійською мовою "Гарвардські українознавчі студії", а Омелян Пріцак став ініціатором створення Міжнародної Асоціації Українців. Неможливо перебільшити оцінку всієї його праці та її величезне значення для українців усього світу. Слід звернути увагу і на таку історичну подію – у 1957  р. Союз Українських Студентських Товариств Америки (СУСТА) запросив його очолити кафедру українознавства УНІГУ. У зв’язку з тисячоліттям хрещення Руси-України 1984 р. провідники УНІГУ вирішили реалізувати Гарвардський проект, важливою частиною якого планувалося видання «Гарвардської Бібліотеки Давнього Українського Письменства» у складі 150 томів. З 1987 р. публікується більше десяти фундаментальних томів видання. До реалізації проекту залучується також Інститут літератури Національної Академії наук України. До видавничої спілки входять й інші компетентні вчені світу та України; кожне видання здійснюється мовою оригіналу та в перекладі на англійську та українську мови. Серед книг: «Історія русів», «Слово о полку Ігоревім», «Києво-Печерський патерик», твори Юрія Дрогобича, Станіслава Оріховського, Павла Русина, Григорія Сковороди, Захарія Копистенського, Петра Могили.

Омелян Пріцак

Другий важливий проєкт, започаткований в 1984 р. з ініціативи професора Дмитра Штогрина та за підтримки доктора Богдана Рубчака і професора Ральфа Фішера – Українська науково-дослiдна програма Іллінойського університету (Урбана-Шампейн, штат Іллінойс). Основна функція програми – організація щорічних конференцій з української проблематики. Кількість конференцій, які відбуваються в Університеті штату Іллінойс в рамках літньої Лабораторії Центру досліджень по Росії, Східній Європі та Євразії, сягнула вже за круглу цифру – 25. Важливими інтересами цих конференцій і є проблеми цих регіонів. Тут зосереджувалась увага на актуальних питаннях українських політичних, культурних та економічних реалій, на житті в Україні та в діаспорі; досліджувались та заповнювались створені упродовж віків непідтверджені пробіли, викривлення та правомочності набуттів украінських талантів та української культури. З 1989 р. конференції перетворюються на спільний форум та міст між Ураїною континентальною інтелектуальною та "Україною розсіянною". Тут слід відзначити особистість Дмитра Штогрина, який прийшов в Університет штату Іллінойс в 1960 р. і займався реконструкцією слов'янського відділу  бібліотеки університету. За час його управління слов'янський та східно-європейський відділи зросли від десяти тисяч до близько 800 тисяч монографій та періодичних видань, а кількість  книг українською мовою збільшилась до 70 тис. томів і є однією з трьох найбільших колекцій за межами України. Для розробки та розповсюдження української літератури сім´я Штогринів заснувала спеціальний одноіменний фонд ("Фонд Вічності").

Джеймс Мейс

Одним із проєктів, ініційованим та забезпеченим українською спільнотою в США і Канаді, був проєкт дослідження Голодомору 1932-1933 років на Україні. До 50-річчя цієї трагедії українського народу, в Конгресі США була створена "Комісія з голоду в Україні», яка зобов´язує вчених співробітників Гарварду дослідити цю проблему та надати висновки Конгресу. Доля обрала для цієї ролі здібного молодого вченого співробітника Джеймса Мейса, який так вболівав за трагедію українського народу, що вже за короткий час виклав результати досліджень (близько 10 книг!) перед конгресменами. Думка вченого була однозначною – голод в Україні був заздалегідь запланований і є геноцидом проти українців. Така впевненість вченого не сподобалась багатьом вірнопідданим політикам, тож незабаром він вже був без роботи. Він став українцем за духом і до кінця свого блискучого, але дуже короткого життя, вже на Україні незалежній (парадокс!) боровся за визнання Голодомору як геноциду проти українців.

Окрім цих українських знаменитостей, у кожній галузі науки були й інші українські вчені, які залишили важливий слід у науці.

У галузі природничих і технічних наук:

Степан Тимошенко (1878-1972; уродженець нинішньої Чернігівської області) – засновник теорії опору матеріалів.

Ігор Сікорський (1889-1972; народився в Києві) – всесвітньовизнаний «батько» вертольотів.

Отто Струве (1897-1963; походженням з Харкова) – першовідкривач міжастральної субстанції в фізиці зоряних атмосфер.

Юрій (Джордж) Кістяковський (1900-1982; народився в Києві) – співучасник процесу виробництва ядерної зброї.

Олександр Смакула (1900-1982; уродженець Галичини) – здобув всесвітню славу за дослідження в області антирефлексійного покриття лінз.

Георгій Гамов (1904-1964; народився в Одесі) – піонер у галузі квантової теорії і космології, отримав світове визнання за розробку теорії Великого Вибуху (походження Всесвіту).

Микола (Нік) Голоняк (народився в 1928 р., син іммігрантів з словацької Лемківщини) – пошанований різноманітними державними та академічними нагородами за досягнення в промисловому розвитку США.

Гайді-Марія (Гайдема́рі) Стефанишин-Пайпер (народилася в 1963 р., дочка іммігрантів з Галичини) – перша українська жінка-космонавт НАСА, яка побувала у космосі в 2006 р.

Михайло Яримович (1933 року народежння, вихідець з українського Підляшшя) – астронавт, один із керівників НАСА, президент Міжнародної Академії Астронавтики (яка об´єднує більше тисячі видатних наукових співробітників з усіх куточків світу), президент підрозділу наукових досліджень НАТО, іноземний член Національної Академії наук України, активний учасник українського громадського життя в США, зокрема, керівник студентської секції Товариства Українських Інженерів Америки.

Георгій Гамота (народився 1939 р. у Львові) – науковий та громадський діяч, директор з наукових досліджень в Пентагоні, директор Інституту науки і технології в Мічиганському університеті, автор багатьох наукових досліджень, найбільш відомим з яких є п’ятитомник «Наука, технологія та конверсія в Україні».

У сфері мистецтва:

Яків Гніздовський (1915-1985; вихідець з Тернопіля) – відомий художник, графік, кераміст, мистецтвознавець.

Олександр Архипенко (1887-1964; народився в Києві) – світової слави художник, скульптор, винахідник і експериментатор (сконструював, зокрема,  особливий механізм – архипентуру).

Едуард Козак (ЕКО) (1902-1992; вихідець села Гірне, Львівська область) – відомий «американський» художник і карикатурист.

Василь Авраменко (1895-1981; село Стеблів, Черкаської області) – хореограф, актор. У Північній Америці його називають «батьком українського танцю».

Павло Плішка (народився 1941 р. в родині вихідців з України) – оперний співак зі світовим ім'ям.

Володимир Палагнюк (знаний в США як Джек Паланс) (1919-2006; син українських емігрантів) – кіноактор, володар «Оскару» (1991).

У сфері політики і економіки:

Терпелюк Петро – дипломат, посол США в Люксембурзі, спеціаліст в галузі економіки міжнародних відносин, засновник консалтингової фірми "Терпелюк і партнери».

Богдан Футей (народився 1939 р. у с.Бучач, Тернопільська область) – суддя федерального суду в США, доктор юридичних наук, член Американської колегії адвокатів та Української Асоціації юристів Америки, консультант Міжнародного фонду виборчих систем.

Барт Ступак (1952 р. народився в родині українських іммігрантів) – державний діяч, доктор юридичних наук, член Демократичної партії, член Палати представників Конгресу США.

Осип Мороз (народився 1926 р. у м.Підгайці, Тернопільська область) – доктор економічних наук, кібернетик, аналітик, член Світової асоціації футурологів, автор книги "Модерна нація: українець у часі і просторі".

Адріан Сливоцький (1951 р. народився в сім’ї українських іммігрантів з Івано-Франківщини) – економіст, автор світових бестселерів з питань стратегічного управління, один з найбільш впливових вчених сучасного менеджменту, автор численних фундаментальних праць у галузі стратегічного планування бізнесу, зокрема найбільш відомої в світі праці "Міграція капіталу".

Юрій Шевельов (1908-2002; уродженець Харкова) – лінгвіст, літературознавець, громадський діяч. Професор в університетах Гарварда, Колумбії, Швеції, Українського Вільного Університету (Мюнхен, ФРН), іноземний член Національної Академії наук України (1991). Автор 17 книг, фундаментальних наукових праць: «Передісторія слов'янства: історична фонологія слов'янських мов" (1965), «Історична фонологія української мови» (1979), «Нарис сучасної української мови». Активний учасник в науковому та культурному житті української діаспори – віце-президент Асоціації українських письменників «Мистецький український рух", головний редактор журналу "Сучасність", член Американського лінгвістичного товариства, Інституту Мистецтв і Наук.

Феодосій Добжанський (1900-1975; уродженець м.Немирів, Вінницька область) – біолог-генетик, зоолог, ентомолог, еволюціоніст, основоположник американської популяційної генетики, за свої наукові дослідження нагороджений 9 медалями пошани, почесний член 20 університетів світу. Вчений був наставником для своїх численних послідовників, у тому числі таких  генетики-еволюціоністи Wolles, J.Mur, R.Levontin, F.Aralu, D.Marinkovich, K.Krymbas, E.Beziger. Науковець ніколи не забував про Україну, допомогав українським вченим, пристрасно цікавився життям на батьківщині.

Як в ніякій іншій країні світу, у США добре розвинена система українських організацій: громадських, релігійних, культурних, освітніх, молодіжних, жіночих, кожна з яких може стати предметом окремого дослідження і популяризації серед широкого загалу – як українського, так і світового.

Фото з uk.wikipedia.orgwww.library.ukma.kiev.ua

   

  • Інтелектуальна карта України|Історія і "Я"|Маршрут №1|Сімейний альбом України|Музеї онлайн|Інфографіка|NB!|TOP-книг|Інтелектуальний календар