«Тут починається Донбас...» - Україна Incognita
Україна Incognita » Маршрут №1 » «Тут починається Донбас...»

«Тут починається Донбас...»

Природна краса індустріальної Луганщини
Аліса ОСТРОВА, Луганськ, Фото Костянтина ПРИЛЕПСЬКОГО

Луганську область історично вважають краєм шахт, териконів і безкраїх степів, тож назвати її туристичною зважиться далеко не кожен. Дійсно, про визначні пам'ятки Луганщини часто не знають не тільки жителі інших регіонів, а й самі жителі Сходу України. З чим пов'язана така необізнаність – питання непросте та суперечливе. Та як би там не було, «Дню» вдалося знайти людину, яка не чекає гідів, а сама намагається пізнавати красу та історію рідної землі.

Костянтин Прилепський – автор луганського проекту «Походушки» – обійшов власними ногами більшу частину Луганської області і відкрив не лише для себе, але й для читачів його інформаційного ресурсу багато невідомого, незважаючи на те, що воно практично лежить під ногами. Важко потім навіть уявити, як про це можна було не знати. «Почалося все з того, що знайомий запропонував: «Давайте кудись підемо на вихідні з ночівлею». Він знайшов в інтернеті всього два абзаци про Королівські скелі і єдину фотографію. Спробували пошукати, що це таке, але жодних відомостей не знайшли. Тому вирішили піти й розвідати», – розповідає Костянтин.

Баранячі лоби (Новоайдарський район)

Непоінформованість щодо своїх визначних пам'яток – одна з причин, чому українці вважають, що в Луганській області немає нічого особливого. «Одного разу запитав приятеля з північної частини області, що в них є цікавого, куди можна піти. Відповідь була досить передбачувана: «Нічого у нас немає – степ і байбаки, взагалі глухомань». Те ж саме мені відповіли ще двоє з тих місць. Тобто люди навіть не знають, що знаходиться за 5–10 кілометрів від них, я вже не кажу – на іншому кінці області. Людина дивиться кудись далеко, намагаючись знайти щось велике і гарне, а на те, що під ногами, не звертає уваги», – розповідає луганський мандрівник.

Доходить до того, розповідає Костянтин, що, коли він розміщує фотографії в інтернеті, люди думають, що він їздив у відпустку за кордон. «У Луганській області є свої маленькі і не дуже гори. Весь Перевальський район у різних геологічних знахідках. Наприклад, той же Краснодонський район з їхньою «Краснодонською Швейцарією»: ти потрапляєш неначе в справжню гірську казку. Крім того, усі знають, що є Королівські скелі. Усі знають, що там дуже красиво, але в інтернеті можна знайти лише декілька фотографій. Тому що добиратися до них – це ціла проблема: потрібно або своїм ходом, або їхати відразу на декілька днів. А поруч з Королівськими скелями – Провальський заповідник. Велику територію займає природа: практично не видно ліній електропередач, там і поле, і гори, і річка. Якщо людина не хоче далеко їхати – будь ласка: краснодонські гори, якщо є можливість подалі – Королівські скелі», – ділиться Костянтин.

Крейдяні «гори» – неподалік від «лобів», буквально декілька кілометрів вище за течією Айдара

Минулого літа Луганськ став відомим завдяки офіційним розкопкам Преображенського скіфського монастиря, побудованого в XVII–XVIII столітті. «Коли його відкопали в черговий раз, багато хто здивувався, що, виявляється, не обов'язково їхати до Київської лаври – у нас теж щось є», – зауважив Прилепський.

Те, що в Луганській області мало офіційних туристичних маршрутів, дійсно, так і є. Тому й місцеві мандрівники досліджують область хто як може. В основному до певного населеного пункту добираються на громадському транспорті, а далі – пішки. «На машині незручно – не скрізь проїдеш, а залишати її посеред поля і йти далі теж не хочеться. Якщо ж на велосипеді, то будуть моменти, коли цей велосипед потрібно нести на собі. Тому ми скрізь ходимо пішки – ти ні від чого не залежиш, хіба що необхідно знати, коли і куди потрібно прийти, щоб потім повернутися на громадському транспорті до Луганська», – розповідає головний луганський «походушник».

 

Свято-Дмитрівський храм (кінець XVII – поч. ХІХ століття). Знаходиться в с. Булавинівка Новопсковського району

Проблема Луганщини в тому, що існує декілька відомих «розкручених» місць, про які знають всі, але набагато більше таких, про які відомо вузькому колу людей. «Так виходить, що у нас окрім музею Молодої гвардії, Кисельової балки і Міус-фронту (Музей бойової слави), люди не знають, що є ще щось. Адже далі крупицями – показали по телебаченню кілька об'єктів, люди про них трохи дізналися, а поцікавитися глибше зважується не кожний».

Прилепський розповідає не про окремі місця, а про цілі маршрути: «Могила Мечетна – вища точка всієї Лівобережної України, там же велика система курганів, а поруч село Іванівка, яке свого часу було великим єврейським центром. Там є синагога – пам'ятник архітектури, від якого майже нічого не залишилося, два старовинні єврейські цвинтарі із давніми письменами. Поруч з Іванівкою – село Маломиколаївка, а між ними чарівна балка і темний ліс, в якому є міфічні печери конокрадів-бандитів. Це не великі печери, але теж цікаво. Правда, їх складно знайти: ми двічі там були і нічого не побачили, аж поки нам не показали».

Інформації про красиві та значущі місця Луганщини дуже мало, але, як зауважує Прилепський, вона є. Так, в області, як і скрізь, існують Федерація туризму і різні відділи краєзнавства, краєзнавчі організації, але часто інформація про них не доходить до мешканців області, а їхня діяльність для багатьох є досить туманною. «Хоча вони не повинні займатися популяризацією, тому що у них інші важливі справи. Виходить, усі займаються тим, чим треба, але утворюється прогалина», – зазначає мандрівник.

Крейдяні скелі під с. Білокузьминівкою

Тому «походушники» радять: якщо ви зібралися відвідати цікаві місця Луганщини, їхати в одне певне місце все-таки не варто. «Адже варто піти у будь-яку сторону – і знайдеш мінімум три цікавих місця, – говорить Костянтин Прилепський і тут же пропонує один із маршрутів. – Наприклад, Перевальський кар'єр, де знаходиться вже досить розкручена скеля Аврора. З неї відкривається дивовижна панорама на кілька кілометрів – у нашому степу це ні з чим не порівнянні враження. Далі буквально півгодини ходьби, і ти опиняєшся біля садиби Мсцеховського, яку називають замком, тому що на території області подібних споруд немає. Ще трохи далі над річкою Білою вивітрені скелі, які Ілля Єсін красиво в «Маршрутах по Луганську» назвав Долиною кам'яних лиць. Причому пройде кілька років, і «лиця» будуть зовсім інші, тому що піщаник швидко вивітрюється».

Фрагмент стародавньої стіни під Краснодоном (період пізньої бронзи)

Тут же згадується інший, не менш цікавий маршрут: «В іншу сторону області поїхати – унікальний Глафіровський тунель, який в минулі часи був режимним і охоронявся. Тепер можна вільно подивитися і усвідомити, що в степу знаходиться підземний тунель завдовжки 700 метрів. А Першозванівські гори – справжні вершини, туди взимку можна брати сноуборд. Далі – село Великий Суходіл, або Великий: з його головної вершини відкривається панорама на десятки кілометрів. Як сказав голова Суходолу, коли ми вийшли на нього, тут починається Донбас, тому що панорама – на декілька кілометрів, причому в одну сторону видно Луганську область, а в іншу – російські степи».

Острів Тіст на річці Сіверський Донець

Після спілкування з такими людьми, як Костя Прилепський, розумієш, що навіть у такому, на перший погляд, голому донбаському степу приховано багато не просто цікавого, а й унікального. Ми не беремося розповідати про всі визначні пам'ятки Луганщини, адже єдине правильне рішення – приїхати і самим побачити.

Храм в селі Весела Гора. «У 1777-му році в селі Весела Гора був побудований дерев'яний храм поміщиком к.н. Юзбашевим. Потім в 1839-му році теж поміщиця Е. Нілус розібрала храм і передала його в інше село, а на цьому місці побудувала цегляний храм", - розповідає отець Дмитро, настоятель Свято-Благовіщенської церкви. За радянських часів колони церкви намагалися повалити трактором, а в храмових стінах зробити склад добрив, а потім музей. Відновлено церкву в 2011 році

2012-06-01 10:24:00
   

  • Інтелектуальна карта України|Історія і "Я"|Маршрут №1|Сімейний альбом України|Музеї онлайн|Інфографіка|NB!|TOP-книг|Інтелектуальний календар