TOP-книг, які варто прочитати - Україна Incognita
Україна Incognita » TOP-книг, які варто прочитати

TOP-книг, які варто прочитати

Був 1918 рік. Властиво, кінець його. Грудень. Гетьманські війська вже покинули були Київ, ще обсаджений німцями. Я повернувся на Україну, маючи за собою 4 роки вигання на Архенгельщині. Чотири роки відірваності від культурного життя. Чотири роки серед сніжних полів, дрімливих лісів ялинових з білими літніми ночами і довгими зимовими, в яких тремтіли миготливі блиски північного сяйва...
Ця книга - не спогади. Це - щокількаденні записки, роблені похапцем, часто вночі, в 1918 році в Києві, про зустрічі, епізоди, події та акції політичного характеру - чисто припадково збережені до цього часу. Це доривочні фрагменти, написані, подекуди телеграфним стилем, бо на детальний опис не позволяв скажений темп тодішнього життя.
Літо для нас, повстанців, було звичайно найсприятливішою порою року. Густий ліс був тоді для нас найгостиннішою і найбезпечнішою хатою. Оброблені поля і городи селян були запорукою, що вони поділяться з нами плодами своєї землі. Та літо 1947 року було не таке.
Південна Волинь з її Крем'янеччиною та Дубенщиною, що стала темою цього «Записника» - це лише один із численних прикладів, як виростала доба. Обмеження опису подій лише одним закутком нашої землі дає рельєфнішу картину того, що саме мається на увазі. Вслід за цим обмеженням території приходить також і обмеження опису періоду боротьби, який в основному стосується початків повстанського руху в 1942-1943 роках, бо в той час судила мені доля бути живим свідком фактів і подій.
Жодна європейська держава не відзначала в 1914 році століття перемоги над генієм війни Наполеоном. Ця перемога знайшла своє завершення у Віденському Конгресі 1814 року. А через сто літ, саме в ту річницю, світ знову пішов у танець. На руїнах старого ладу творилися нові форми правління. Творилося нове життя. І український нарід, всупереч сподіванням своїх сусідів, використав цю нагоду для віднови своєї держави.
Українські стрільці були легіонерами (добровольцями), тому в їх рядах здебільшого воювали українці, які не підлягали мобілізації – віком до 18-ти та після 50-ти років. На думку німецького командування, усусуси були «найкращим відділом усієї айстро-угорської армії». Окрім бойової звитяги, стрільці залишили по собі величезний пласт культурної спадщини – музичної художньої та літературної. Перебуваючи поза Галичиною, створювали театри, осередки «Просвіти», засновували школи.
Було це у 1921 році. Видіставшись із Холодного Яру за кордон, я попав із табору до одного галицького міста. Яке місто, як і чому попав - це хіба не цікаво. Була там читальна «Просвіти» що містилася в одному будинку з помешканням отця пароха. Сходилися туди і молодь, і старші. Поважніші пани сідали звичайно круг стола і починали сперечатися про те, чия політика «правильніша»: чи диктатора Петрушевича - чи в п. отамана Петлюри...
Ледви чи є на світі, крім українського народу, другий народ, якому довело ся би вести боротьбу за своє народнє імя, якому важив ся би хтонебудь заперечувати права до його народного імени. А бореть ся наш народ за своє імя не від нині та й від учора: се боротьба цілих століть, цілих людських поколінь...
Один із найвидатніших картографів XVII ст. Боплан створив перший варіант генеральної карти України 1639. Ця рукописна карта Tabula Geographica Ukrainska (Українська географічна карта, 44,5×62,5 см, масштабу 1:1500000) міститься в рукописному атласі Ф. Ґетканта і на ній відображено 275 назв населених пунктів, 80 назв річок, 4 острови, 13 порогів, 4 лісів, 2 назви морів. Нині зберігається у Військовому архіві у Стокгольмі. Перше видання генеральної карти України Delineatio Generalis Camporum Desertorum vulgo Ukraina...
Наприкінця свого життя Іван Лисяк-Рудницький виношував ідею написати книгу «Формування української нації: історія та інтерпретації». Хронологічно ця робота мала обіймати весь історичний розвиток України - від античності аж до післявоєнної (після 1945 р.) доби. Події української історії у ній мали бути поміщені в загальний східноєпровейський та євразійський контексти... Центральною темою мала бути формування новітньої української нації, з оцінкою соціальних, політичних та інтелектуальних факторів, які визначали цей процес.

   
  • Останні коментарі

    Інтелектуальна карта України|Історія і "Я"|Маршрут №1|Сімейний альбом України|Музеї онлайн|Інфографіка|NB!|TOP-книг|Інтелектуальний календар