TOP-книг, які варто прочитати - Україна Incognita
Україна Incognita » TOP-книг, які варто прочитати

TOP-книг, які варто прочитати

Книга розповідає про коротку, сповнену стереотипів та міфів, але важливу віху Української революції 1917-1921 рр. Книга – не про історію, а про болісні проблеми сьогодення. Адже і ті виклики, що 100 років тому постали перед Українською державою Гетьмана Скоропадського, і ті здобутки та успіхи, що їх досяг Гетьман лише за 75 місяців правління, і його прорахунки та невдачі – все це має прямий стосунок до сучасної України.
Василь Нагорний на Волині є не просто відомою людиною, а людиною, можна сказати, легендарною. За 5 років неоголошеної українсько-російської війни він допоміг тисячам, без перебільшення, бійців та їхнім родинам. В одному з інтерв’ю для газети «День» він уже розказував, що його волонтерство почалося вже навесні 2014 року, коли після журналістики знову повернувся на адвокатську роботу
Цінність цієї книги подвійна. По-перше, це вдала спроба відомого сучасного мислителя здійснити ґрунтовний аналіз пастирських послань одного з найбільших моральних авторитетів XX століття щодо розвитку Церкви, міжконфесійних відносин, розбудови держави та економічного добробуту. Завдяки титанічній діяльності великого Митрополита Українська греко-католицька церква потужно засяяла справжньою діяльною Христовою вірою, чим спричинилася до здійснення чуда: в умовах австрійської та польської окупації за неповних півстоліття з однієї найбідніших у світі народностей була створена висококультурна і заможна християнська спільнота — українська Галичина!
Сльози, ворота пам’яті, які відкривають нам двері до Вічності, бо правдою, лише правдою має думати, жити людина. Важить не те, скільки людина прожила, а як чинила і чи було її життя доброчинним та доброчесним. Сльозою боротьби, силою слова боролася поетеса за свободу для прийдешніх поколінь. Вона перемогла, всіх перемогла, і зоря її горить непереможно у Вічності... Тепер же на моєму робочому столі — «Біблія» пам’яті про нищівні часи комуністичної системи, про тих, хто поклав своє життя на кін боротьби за нашу свободу.
«Чинили опір розкуркуленню, примусовій колективізації і в моїм Куражині. У селі навіть поширювали журнал «Тризуб» у 1920-х. Татів вітчим, колишній доброволець Петлюрівської армії, дід Данило Косташ, на зборах висловлював незадоволення існуванням комун. Мамин тато, дід Яків, пам’ятаю з його вуст, публічно виступав проти закриття церкви в селі. Вуйко Василь Василашко на знак протесту проти голоду порушив кордон, перейшов у Румунію. Мама Ганна, хоч була в комсомолі, відмовила владі зрікатися тата, церковного дяка Якова, зневажила тиск влади та обіцянки відзначити її як передову ланкову державною нагородою. І це лише в одній родині, що, звісно, не минуло безкарно...
Беручись за написання книжки, автор мав кілька цілей. Насамперед, він вважає, що в нинішній англійській спільноті почали забувати людину, яка, на його думку, врятувала не лише Великобританію, а й усю Європу від нацистської навали. Яка доля чекала б на Об’єднане Королівство, якби Черчіллю так і не вдалося змінити думку парламенту щодо укладання мирної угоди чи оголошення війни Третьому Рейху? Чи закінчилася б Друга світова війна з позитивним результатом, якби саме Вінстону Черчиллю не вдалося втягнути США у глобальні збройні конфлікти, в яких на завершальному етапі брали участь понад шістдесят країн світу?
Велич і масштаб людини вимірюються незгаслою в її свідомості «іскрою добра». Люди, котрі близько знали Тараса Шевченка, свідчать: попри тяжкі випробування, які геть не кожен витримав би, приниження, неволю, підірване здоров’я, занепад фізичних сил — геніальний Поет до останніх хвилин життя зберігав дитячу доброту, довіру до тих, з ким спілкувався. Поневіряння не озлобили його, не зробили байдужим до горя й страждань ближніх (може, саме звідси — і ненависть, шалений гнів до «неситих», які теж є невід’ємними його рисами).
Це — перша книга такого роду, підготовлена й видана в Україні. Вона присвячена одній із найбільших техногенних катастроф в історії людства — Чорнобильській. Є речі, що про них просто не можна, неприпустимо писати відсторонено, з холодним серцем. Чорнобиль і війна на сході України — тут найперші. Проте хоча видання, про яке ми стисло розповімо, за жанром формально є величезним, фундаментальним збірником документів (1200 сторінок!) з чорнобильської проблематики за 1986—1991 рр., але немає жодних підстав стверджувати про «байдужість» упорядників й укладачів цієї книги.
Що єднає Київ та Софію? Перше, що спадає на думку – віра та азбука. Буква Аз із створеної Кирилом та Мефодієм болгарської глаголиці набуває значення символу. Адже вона має у основі хрест. Це спонукає шукати глибше, де з’ясовується що собор Софії у столиці Болгарії, подібно до Ая-Софії в Константинополі, є хрестоподібною базилікою, і таким чином є ніби двоюрідною сестрою Софії Київської. Тож Аз не випадковий, а цілком закономірний символ на початку відновлення нашої родинності із Болгарією.
Історія України розпочинається не 25 років тому і навіть не з 1654 року, в чому намагалась переконати нас колоніальна історіографія. Книга «Корона, або Спадщина Королівства Руського» має на меті переосмислити витоки і саму природу української державності. Це наша спроба поставити надважливе питання – з якого етапу Україна починає своє «літочислення»? Можливо, від київського князя Святослава, який у 971 році уклав мирний договір з візантійським імператором Іоанном Цимісхієм?

   
  • Останні коментарі

    Інтелектуальна карта України|Історія і "Я"|Маршрут №1|Сімейний альбом України|Музеї онлайн|Інфографіка|NB!|TOP-книг|Інтелектуальний календар