Соловки. Біль і спокута - Україна Incognita
Україна Incognita » Сторінка авторів » Ірина Виртосу » Соловки. Біль і спокута
Ірина Виртосу

Журналістка Центру інформації про права людини

Соловки. Біль і спокута

«Ти збираєшся на Соловки? Ох доню-доню… Раніше туди виселяли, а ти сама їдеш». Із такими словами випроваджала мене мама у дорогу.

Відверто, я ніколи не думала про поїздку на Соловки. Як на мене, це не те місце, куди мрієш потрапити – за три дев’ять земель, дорого, холодно. Місце, забуте Богом і людьми. Я помилилась.

...Їх зустрічало каміння. І навіть воно до в'язнів було добрішим від того життя, яке їх очікувало. 

300-тисяч – через труд до виправлення. Називають таку цифру в'язнів Соловецьких островів за 19 років. Навіть якщо їх було на 100 тисяч менше – хіба мало болю? Нині на Соловках вкрай важко віднайти колишню велич трудового виправного табору СЛОН. Закривши його, розібрали ледь не до останнього камінця все, що свідчило би про космічних масштабів злочин проти людства. Кого розстріляли в лісі Сандармоху, кого перевели на будівництво гігантів-каналів, хто вмер від голоду, хвороб, виснаження, втрати гідності.

2012 - «Список Сандармоху»

Якою була б цивілізація, якби не Сандармох...

Соловецький кремль

Соловецький кремль

Ніч серед могил у Сандармосі

Куля №188

Заяцький острів

Секирка – гора, на якій розміщувався чоловічий штрафбат, звідки одиницям вдалося повернутися. Заяцький острів – місце жіночого штрафбату: туди відправляли хворих і вагітних...

Соловки – місце, де вперше провели експеримент концентраційного табору, який визнали економічно успішним (тепер нові дослідження кажуть – що ні). Тут виготовляли все – від гудзиків до цегли, тут була прокладена залізна колія.

Таємниці Сікирної гори

Етап смерті

Розстріляні в Сандармосі

Лесь Курбас: «Силу нації не можуть вбити ніякі декрети»

Козацький хрест в урочищі Сандармох

«Українська Карелія»

Жили в бараках, келіях та церквах монастиря. Тепер ніщо не нагадує про колишні потужності. Залізну дорогу розібрали, бараки знесли, стіни церков розмальовують новими фресками. Хіба кілька хрестів та випадкові масові поховання, яких досі не всі відшукали.

На островах Соловецького архіпелагу вчені відшукали кілька десятків дивних лабіринтів. Датованих до нашої ери. Подейкують, ще в Єгипті про піраміди не думали, як уже було виплетено химерну мозаїку каменів... Ще кажуть, що в цих лабіринтах блукають душі померлих.

На Соловках (і в навколишній землі) ніхто не лишився з в'язнів. Хіба що мертвим. Але тут проживають нащадки тюремників. Старше покоління про ті часи не розповідають, діти й взагалі не розуміли, коли їх запитували: а де ж ті Соловки, де залишки табору? В одному з колишніх бараків розташоване сільпо. Хтось із музейних працівників невпевненно вказав на якусь доріжку: «Там якийсь хрест стоїть, може це те, що ви шукаєте?».

Чоловічий монастир у м. Кемь

...У Сандормох ми заїхали випадково. Це ліс, де навіть птахи не співають... Моторошна тиша. На відміну від Соловків, де тисячі паломників щороку відмолюють свої й чужі гріхи, тут ще занадто було мало прочитаних молитов. 

На хрестах, деревах, надгробках фото ще живих людей – переважно молоді, з вірою в людину. Старих тут не знайшла. Підписи під фото як причастя: «…розстріляний 1937 року, реабілітований…1958 року (або іншого). Син, онуки».

Списки Сандармоху: апофеоз «громадянських сутінків»

Тут випадково побачила дерево із фотографіми Леся Курбаса і Миколи Куліша. Ніби на могилі рідних мені людей побувала. Літературу «розстріляного відродження» у школі читала, наче приймала гіркі ліки. Хоч і розуміла, що вони допоможуть мені одужати, але від того ліки «солодшими» не ставали. Так із читанням творів «Жовтий князь» Василя Барки, новел Миколи Хвильового чи п’єс Миколи Куліша. Українську літературу ХХ століття слід вивчати дозовано. Усе в ній занадто. І в свої 16 років я не спроможна була осягнути все те зло й ненависть до людини, яка потрапила під тоталітарний кат.

У Сандормоху, блукаючи поміж дерев, я майже відчувала, як втомлені душі обіймають мене живу. Та хіба могла зменшити їхній біль? Лиш могла ридати за них.  

Сандармох

…Тепер я знаю, що таке Соловки. Тут спокій дорожчий за розваги. Це місце, де хочеться молитися. 

Фото - Ірини Татаріної, Олени Луньової, Ксенії Новікової, Ірини Виртосу

2013-07-23 13:14:00
   


  • Інтелектуальна карта України|Історія і "Я"|Маршрут №1|Сімейний альбом України|Музеї онлайн|Інфографіка|NB!|TOP-книг|Інтелектуальний календар