Символіка великої літери - Україна Incognita
Україна Incognita » Історія і "Я" » Символіка великої літери

Символіка великої літери

Ярина МИХАЙЛИШИН

Під час німецької окупації у Франції, втомлена колабораціоністської пропагандою й словесною маніпуляцією, Сімона Вейль визнає, що стало неможливим писати слова «звільнення» і «правда» з великої букви: «Не треба їм заподіювати те зло, яке Петен заподіяв словами Праця, Сім'я, Вітчизна, ні тим паче те зло, яке Третя республіка заподіяла словами Свобода, Рівність, Братерство. Вони не повинні бути гаслами». Капіталізація того чи іншого слова завжди виходила за рамки формального орфографічного припису.

На початку було Слово…

Сьогодні важко сказати де і коли вперше почали використовувати велику літеру. Відомо, що древні греки та римляни всі слова писали великими буквами без пробілів й пунктуаційних знаків. Але вже у Візантійський період (IV – V ст. н.е.) велику літеру застосовують для ідентифікації початку речення та власної назви. Оскільки першими зразками писемності на теренах Європи були переважно християнські тексти,  в латиномовному світі вкорінилась традиція написання слова «Бог» (а також синонімів Господь, Творець, Всевишній та ін.) з великої літери. До цього ряду додали також назви релігійних текстів (Біблія, Євангеліє, Псалтир) й християнських свят (Різдво, Великдень, Водохреща) тощо.  З перекладами латинських й грецьких творів таку традицію перейняли й слов’яни. У одній з перших староукраїнських граматик «Грамматіка словєнска» Лаврентія Зизанія  не було згадки про велику букву, але вже у її наступниці - "Граматіки Славенския правильноє Сінтаґма" Мелетія Смотрицького першим правилом орфографії було написання «власних імен» (Бог, Господь, Ісус, Адам, Єва),  а також «достойних чинів» (Єпископ, Патріарх,  Воєвода) з великої літери. Слово «Бог» писалось з великої букви і в «Русалці Дністровій», і в «Букварі» Шевченка, і «Граматиці» Куліша.  В Росії за дотриманням релігійно-орфографічних канонів особливо ретельно слідкувала церковна і царська цензура. Заборонялося видавати книжки, де займенники «Він», «Його» ( в значенні Бога), слова «Кров», «Тіло» (Христа) писались з маленької літери.  Крім того, недопустимо було писати з великої букви слова не сакрального значення. Свого часу було заборонено видавати казку Олександра Пушкіна «Про війну Мишей і Жаб» й «Вірші про Прекрасну Даму» Олександра Блока. Суворість церковної цензури змінилась ще жорстокішим радянським атеїзмом.  Згідно з «Правилами російської орфографії й пунктуації» 1956 року  назви релігійних свят треба було писати з маленької літери. Слів «Бог»,  «Господь» чи «Біблія» в цьому документі взагалі немає, тим не менш, у всіх радянських словниках того часу вони подавалися з маленької букви. В традиції ісламу таких проблем ніколи не існувало.  «Аллах» та  «Господь» завжди писали з великої літери. Правовірним іудеям забороняється називати ім’я Бога, крім молитви і вивчення  Тори. Вважається, що написане слово «Бог» має певну святість, яка може бути осквернена, якщо текст знищать або пошкодять. Тому на всіх мовах це слово пишеться із заміною голосної дефісом (Б-г)  та з великої букви.

Революційна орфографія

У періоди революцій й політичних рухів існувала практика написання з великої букви слів-гасел. «Свобода, Рівність, Братерство!» - вигукувала Французька революція. «За Віру, Царя і Вітчизну!» - гриміло в Росії в 1917 році. «Я, воїн Української Повстанської Армії, взявши в руки зброю, урочисто клянусь своєю честю і совістю перед Великим Народом Українським, перед Святою Землею Українською, перед пролитою кров'ю ycix Найкращих Синів України та перед Найвищим Політичним Проводом Народу Українського», - звучала присяга воїнів УПА починаючи від 1944 року. «Yes We Can» («Так, Ми Можемо»), - переконував Барак Обама під час своєї президентської кампанії в 2008 році. В оригіналі Конституції США теж багато слів було написано з великої букви. Нею удостоїли навіть такі слова як «податки», «обов’язки»,  «захист» й «добробут». Навмисне уживання великої літери критикувала французький філософ Сімона Вейль, наголошуючи, що тогочасний світ, затьмарений оманливими ідеологіями, лише кристалізує таким чином фантоми абстрактних понять, через як потім на смерть йдуть тисячі людей. «Наша цивілізація затьмарює своїм блиском сучасну інтелектуальну деградацію. Нам здається, що ми не залишаємо для забобонів ніякої обмеженої ділянки, подібно до грецької міфології, але марновірство платить помстою, прикриваючись абстрактним словником, захоплюючи весь смисловий простір». Сама ж Сімона нерідко в своїх текстах гралася з великою і маленькою літерами, в черговий раз підкреслюючи підміну понять тогочасними тоталітарними режимами.

Німецька суперечка

В сучасній німецькій мові всі іменники пишуться з великої літери. Мало кому відомо, що таке незвичне рішення  сягає своїм корінням часів Реформації. В період Середньовіччя на території Німеччини, як і більшості католицьких країн, існувала традиція написання з великої букви лише слів сакральної конотації. Згодом окремого визнання для себе почали вимагати королі, герцоги й князі. В часи Реформації орфографічне трактування стало більш демократичним: з великої літери почали писати назви професій та соціальних прошарків. В першій половині XVIII століття філолог Йоган Готшед запропонував таким чином  писати всі іменники. Півтора століття навколо цього питання точилась запекла суперечка. Проти інновацій Готшеда виступав Йоганн Вольфґанґ фон Ґете  та Якоб Грімм. Стандартизація написання іменників з великої букви відбулася лише в 1901 році, коли на конференції німецьких лексикографів Конрад Дуден таки визнав право іменників на їхню велику літеру. Але цим дебати німецьких лексикографів не закінчились. З кінця ХІХ століття велась жвава дискусія щодо вживання великої «ецзет» - ß. Раніше замість неї використовували подвійну «S». Але з 2010 написання великої «есцет» стало обов’язковим в офіційні документації при написанні географічних назв. 

Дякую Тобі

Займенники – частина мови, де написання слів з великої літери особливо популярне. В англійській мові  «я» («І») традиційно пишуть з великої букви. Існують припущення, що ця традиція з’явилась в Середньовіччі, коли слово губилось серед писаного рукою тексту. «І», яке в данській мові означає «ви» теж пишуть з великої літери, але тільки для того, щоб відрізняти від прийменника «і» («в»). Ввічливу форму «Ви» з великої букви пишуть італійці, німці, росіяни, серби, хорвати, словени,  болгари й українці. Поляки, словаки, чехи й латвійці в кореспонденції навіть займенник «ти» (та його форми) пишуть з великої букви. В українській лексикографії верифікація написання займенників вперше з’явилась в «Руській граматиці» Степана Смаль-Стоцького й Федіра Гартнера. Тоді українцям також рекомендували вживати велику літеру в кореспонденції для усіх присвійних займенників, що стосуються адресата. 

Теги:
2012-11-19 07:00:00
   

  • Інтелектуальна карта України|Історія і "Я"|Маршрут №1|Сімейний альбом України|Музеї онлайн|Інфографіка|NB!|TOP-книг|Інтелектуальний календар