Результати пошуку за тегами - Україна Incognita
Україна Incognita » Історія і "Я" » Результати пошуку за тегами

Результати пошуку за тегами

Коли у 2006 році автор цих рядків взявся за написання роботи «Ставлення ОУН до євреїв: формування позиції на тлі катастрофи», то не звернув особливої уваги на ситуацію довкола звинувачень проти «Нахтігалю». «Як свідчить спроба звинуватити бійців «Нахтігалю» у розстрілах польської та єврейської інтелігенції у Львові у 1941 році, — читаємо тут, — ці закиди мають яскраво виражений політичний характер і — як показали найновіші дослідження науковців — не відповідають дійсності». Оце й усе. Тоді цих слів разом з посиланням на ряд авторитетних істориків з України, Польщі та Німеччини видавалося достатньо, а будь-яка додаткова дискусія із цієї проблеми беззмістовною. Проте через рік після виходу книги тема звинувачень проти «Нахтігалю» знову зазвучала в Україні та світі на повний голос. Про них писала чи не вся світова російськомовна преса. У спробі звинувачення Романа Шухевича маємо не тільки перекручення фактів, а й попрання загальних принципів права чи логіки.
Автор: Володимир В’ЯТРОВИЧ  0
Націонал-демократи у своїй більшості зайняли двоїсту позицію, за влучним висловом В’ячеслава Чорновола, конструктивної опозиції. Це була вже не опозиція, а щось аморфне. Більшість Української Республіканської партії сліпо й безапеляційно стала на підтримку Кравчука. І, по- перше, це якось відбило людей, які були налаштовані більш реалістично й радикально, які розуміли, що потрібна сильна опозиція. Але в результаті вони були відсунуті цим «політичним болотом» на узбіччя. По-друге, це передавалося й українцям, тому поступово втрачався оптимізм і підтримка націонал-демократів. Я згадую осінь 90- го року. Авжеж, зрозуміло було, що склалася ситуація така, що націонал-демократи не мали більшості у Верховній Раді, але нам багато вдавалося зробити тому, що була масова підтримка поза стінами парламенту. Але так завжди бути не могло, й, власне, тому я брав участь у студентській акції на Майдані, й головна мета, яку я намагався тоді відстоювати, — домогтися переобрання Верховної Ради і, передусім, місцевих рад.
Автор: Лариса ІВШИНА, Наталія РОМАШОВА, «День»  0
Автор: Варлам ШАЛАМОВ  3
За радянських часів модно було говорити про всесвітньо-історичне значення Жовтневої революції. При цьому, природно, ніколи не згадувалося, що все це всесвітньо-історичне значення значною мірою було зумовлене фінансовою підтримкою з Москви. Створювалися партії й організації з поширення комунізму. Не гребувала Країна рад і збройною агресією. А зовсім поруч із Закавказзям і на південному березі Чорного моря відбувалася справжня революція, що дійсно мала всесвітньо-історичне значення. Де тепер комунізм і його створіння — СРСР? Уже виросло покоління людей, які ніколи в ньому не жили й не завжди розуміють радянські реалії. І бажаючих реставрувати радянську країну знаходиться дедалі менше. А ось приклад створення сучасної турецької держави після століть відсталості та напівколоніального існування для багатьох залишається гідним наслідування. У великої справи завжди знайдуться послідовники, і ніякі гроші їм для перемоги правої справи не потрібні
Автор: Юрій РАЙХЕЛЬ  0
Автор: Ніна БОЙКО  0
Ще за життя Леніна Троцький — один із найближчих у революційні роки ленінських соратників — виступив із дуже жорсткою критикою керівництва ЦК РКП(б), яке, на його думку, забюрократизувалося і втратило зв’язок із масами. Ці ідеї знайшли підтримку серед частини романтично налаштованої студентської молоді та певних груп партійних кадрів, які прагнули до швидкого здійснення світової революції. Після смерті Леніна Троцький зазнав поразки у боротьбі за владу всередині керівництва Російської компартії та Комінтерну і був крок за кроком усунутий з усіх посад. Виключений з партії у листопаді 1927 року, він був висланий до Алма-Ати, а через два роки — за кордон Радянського Союзу. У 1930-х практично всі, хто був запідозрений в антирадянських настроях, звинувачувалися в СРСР у «троцькізмі» — зазвичай у поєднанні з тими чи іншими різновидами «контрреволюційної діяльності». Сам Лев Троцький в еміграції переїздив з місця на місце, роблячи це не за власним бажанням — Сталін вимагав від урядів західних держав, щоб ті не допускали проживання на своїй території «небезпечного заколотника».
Автор: Сергій ГРАБОВСЬКИЙ  0
Автор: Святослав ЛИПОВЕЦЬКИЙ, історик, журналіст  0
Микола Арсенич народився 27 вересня 1910 р. в с. Березів-Нижній на Івано-Франківщині в багатодітній селянській родині. Навчається в Коломийській гімназії, де вступає до «Пласту», який незабаром заборонить польська окупаційна влада. 1929 року створюється Організація українських націоналістів, яка змінить історію України — організує відновлення незалежності (акт 30 червня 1941 року), створить Українську повстанську армію, візьме участь у творенні підпільного парламенту воюючої України — Української головної визвольної ради. Військові відділи УПА та підпільна мережа ОУН відчайдушно воюватимуть на два фронти — проти гітлерівської Німеччини і сталінської Росії. Визвольний рух контролюватиме цілі території, впровадить українські школи і медичну опіку, прориватиме інформаційну блокаду «залізної завіси» рейдами на Захід
Автор: Володимир В’ЯТРОВИЧ, Центр досліджень визвольного руху, Олександр ІЩУК, Галузевий державний архів СБУ  0
Автор: Олена ЯХНО, «День»  0
У Парижі, де Михайло Бойчук та його послідовники вперше заявили про себе, їх називали нео-візантистами. Михайло Бойчук справді спрямовував свою роботу на оновлення візантійського мистецтва, оскільки у візантизмі вбачав національні українські корені. Але разом із тим він говорив своїм учням: «Ми постільки є школою візантійського відродження, поскільки наша культура була під її впливом. «Нео-візантизм» — це лише термін для полегшого розуміння... У себе вдома ми називатимемось інакше!» І справді, в Україні цей мистецький напрям отримав назву «бойчукізм» — за ім’ям свого засновника. А сам Михайло Бойчук називав своє творіння школою українських монументалістів. Монументалізм Михайла Бойчука з його іконами та фресками для великих будівель звертався до італійського мистецтва Кватроченто. Разом зі своїми учнями він створював новий мистецький стиль — синтетичний, монументальний за характером мислення художника, який водночас ѓрунтувався на традиціях національної культури
Автор: Вікторія СКУБА, «День»  0
   
  • Анна Левчук

    Сергій Грабовський

    Андрій Безсмертний-Анзіміров


    Інтелектуальна карта України|Історія і "Я"|Маршрут №1|Сімейний альбом України|Музеї онлайн|Інфографіка|NB!|TOP-книг|Інтелектуальний календар