Результати пошуку за тегами - Україна Incognita
Україна Incognita » Історія і "Я" » Результати пошуку за тегами

Результати пошуку за тегами

Автор: Леонід КУЦЕНКО, професор кафедри української літератури Кіровоградського педагогічного університету імені Володимира Винниченка  0
Автор: Професор Джеймс МЕЙС, журналіст газети «День» (1997-2004)  0
Злочинна народовбивча політика Москви в Україні не була таємницею для українців Західної України, які жили під польським пануванням. Навпаки, вони все знали, оскільки жертви ґеноциду переходили через кордон і розповідали людям про траґедію українського народу — штучний голод 1932 — 1933 років. Українці Галичини, Волині, Закарпаття і Буковини, а також західної діаспори, не тільки оплакували «страхітливе положення наших братів над Дніпром», вони створили центральні громадські організації, метою яких було зібрати продукти харчування і переслати їх на Східну Україну. Другим завданням було заманіфестувати перед світом трагедію України.
Iніціативу до широкої громадської організації дала Українська Парламентарна Репрезентація, яка 25 липня 1933 року створила Комітет Рятунку України. Того ж дня Комітет видав Відозву, яку підписали представники всіх українських організацій міста Львова. Першими підписали цей документ посли (депутати) Сейму Дмитро Левицький та Дмитро Великанович. Представники всіх організацій підписувались і ставили печатки. Відозва починається драматичним закликом: БИЙМО У ВЕЛИКИЙ ДЗВІН НА ТРІВОГУ!
Автор: Тарас ГУНЧАК, професор історії Ратґерського університету (США)  0
Безумовно, що з цього приводу сказано багато. Втім, зрозуміло, ні написані кров’ю серця публіцистичні «Набої для розстрілу» Гелія Снєгірьова, ні дуже грунтовна наукова праця «Справа «Спілка визволення України: невідомі документи і факти» Володимира Пристайка та Юрія Шаповала, теми не вичерпують. Оскільки «справа СВУ» – не просто таке собі «зібрання фальшивок у 237 томах», а щось набагато значуще для долі всього українського народу. Правляча верхівка робила своєрідну спробу пошуку виходу на нове пекельне коло репресій. Тоді, 9 березня 1930 року, в столичному Харкові на лаву підсудних посадили 45 українських науковців, літераторів, учителів та студентів. Але, крім цього «ядра», твердять науковці, всього до слідства залучили 474 особи! До вищої міри покарання було засуджено 15, ув’язнено в концтабори – 192, вислано за межі України – 87, умовно засуджено – 3, звільнено від покарання – 124 особи.
Безпідставним репресіям піддали колишніх представників небільшовицьких партій та Української автокефальної православної церкви
Автор: Федір ШЕПЕЛЬ, Кіровоград  0
Чотири велети духу, чотири атланти, що, заступивши своїх великих попередників, на рубежі XIX—XX століть взяли на свої плечі духовне небо України — Михайло Грушевський, Володимир Винниченко, Сергій Єфремов, Іван Огієнко. Життя зводило їх і розводило, розкидало по різних куточках землі, щоб по завершенні ХХ століття навічно повернути до рідного народу. Їхня спадщина має непересічну цінність для національного відродження. Зі стародруків, із зарубіжних видань, із архівних матеріалів, розкиданих по всьому світу, постали перед нами монументальна «Історія України-Руси» М. Грушевського в десяти томах і його ж шеститомна «Історія української літератури», книжкові полиці бібліотек прикрасили двотомник і кілька окремих збірників творів В. Винниченка, завдяки невтомній подвижницькій праці професора Миколи Тимошика вийшли в світ і фундаментальні твори І. Огієнка (митрополита Іларіона). На цьому тлі особистість і доробок Сергія Олександровича Єфремова (1876–1939) були репрезентовані дещо скромніше
Автор: Леонід КОРЕНЕВИЧ, член Національної спілки письменників України  0
Люди є такі — пестунчики долі, до яких вона ставиться прихильно, веде їх по життю все вгору та вгору, піднімаючи до вершин професіональних, до заколисуючого щастя сімейного, до спокійної забезпеченої старості. А є у долі й падчерки, яким тільки й випадає тяжка праця, гнітюча самотність та пекучий біль у серці...
Жінка, про долю якої піде мова, і була такою падчеркою. Вже 44 рік, як її немає на світі. Лежить вона на кладовищі села, якому віддала майже 25 років свого життя. Села, в якому її пам’ятають і навряд чи коли й забудуть, адже хоч її перші учні вже й переступили поріг вісімдесятиріччя, але вони й сьогодні з благоговінням вимовляють її ім’я, розповідають про неї онукам, а ті колись поведуть своїх внуків на її скромну могилку. Ім’я цієї жінки Варвара Семенівна Довженко. Так, так, саме Довженко... І вона не просто однофамілиця Олександра Петровича Довженка. Вона — його перша дружина, його перша любов, яку йому не пощастило зберегти на все життя. Варя Крилова народилася 1900 року в м. Сміла на Черкащині.
Автор: Валентина ОСИПОВА  0
Автор: Iржи ПЕГЕ  0
Не підлягає сумніву, що ця дата багато змінила в історії СРСР. Як неспростовним є і те, що перемога СРСР над нацистською Німеччиною починалася з інфернальних поразок 1941-го року. Хоч і дозована, але правда про це пробивалася на сторінки різножанрових видань ще за комуністичних часів, а особливо в період горбачовської «перебудови». Поступово стало зрозуміло, скільки взагалі неправди накопичено навколо радянсько-нацистської війни 1941—1945 років. Насамперед про початок війни. Будь-який «класичний» радянський підручник подавав інформацію про раптовий, «без оголошення війни», напад Німеччини на СРСР. Тим часом війну таки було оголошено. 22 червня 1941 року посол Німеччини у Москві фон дер Шуленбург рано-вранці передав В.Молотову документ про оголошення війни — «Ноту міністерства закордонних справ Німеччини радянському уряду».
Автор: Юрій ШАПОВАЛ, професор, доктор історичних наук, спецiально для «Дня»  0
Ліберали і соціалісти XIX століття цілком щиро (і, як виявилося, наївно) вірили в те, що після завершення процесу національного визволення поневолених націй та державного возз’єднання націй розділених (Німеччина, Італія) націоналізм як політико-духовний напрям і спосіб дії «зникне», «відімре», «буде викинутий на смітник через непотрібність». Але хід історії спростував ці самовпевнені прогнози. XX століття, особливо його перша половина, пройшло «під знаком націоналізму»; століття, що почалося, можливо, буде ще більшою мірою націоналістичним. Українське суспільство стоїть, отже, перед нагальною необхідністю «дозріти» (не виробити, не сконструювати, А САМЕ так: дозріти, і то якнайшвидше, бо виклики часу є занадто грізними!) до своєї, органічної національної ідеї, яка була б адекватною реаліям сучасного світу. Англійський філософ і соціолог Ісайя Берлін цілком справедливо писав про націоналізм: «У сучасному світі це один із наймогутніших, а подекуди — наймогутніший з нинішніх рухів, і частина з тих, хто не спромігся передбачити його еволюцію, поплатилася за це волею і життям. Бо перед нами не лише абстрактна доктрина, а й могутній засіб дії»
Автор: Ігор СЮНДЮКОВ, «День»  0
Створена в 1929 році, ОУН ставила собі за мету боротьбу за визволення України від усіх окупантів. Про цю мету говорять документи Конгресу ОУН 1929 р., де, між іншим, підкреслюється, що «націоналісти вважають своєю честю служити Українській Нації, укріплювати Українську державу». Їх маршова пісня говорила: «Не хочемо ні слави, ані плати, заплатою нам радість боротьби, в боях нам краще жити і вмирати, ніж в путах жити, мов німі раби...». Важливим є ствердити, що від 1940 р. існувало дві ОУН, одна під керівництвом Степана Бандери, друга під проводом Андрія Мельника. Мета цих двох окремих ОУН була одна — боротьба за Українську незалежну державу, але стратегія і тактика — різними. Згідно з загальнолюдськими засадами і законами справедливості, кожна з цих організацій відповідає за свою діяльність, тобто ОУН(Б) не може відповідати за діяльність ОУН(М), і навпаки. Також звинувачувати ці організації за діяльність, колабораціонізм, злодіяння осіб, які не були членами цих двох ОУН, не можна. Однак відомо, що радянська комуністична пропаганда приписувала «ОУН» всі злодіяння будь-яких осіб. Імперіалістичні Берлін і Москва з політичних мотивів не розрізняли двох ОУН
Автор: Володимир КОСИК, доктор Сорбонни (Париж) і Українського Вільного Університету (Мюнхен)  2
   
  • Інтелектуальна карта України|Історія і "Я"|Маршрут №1|Сімейний альбом України|Музеї онлайн|Інфографіка|NB!|TOP-книг|Інтелектуальний календар