Результати пошуку за тегами - Україна Incognita
Україна Incognita » Історія і "Я" » Результати пошуку за тегами

Результати пошуку за тегами

Автор: Олексій ЯСЬ, кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Інституту історії України НАН України  0
Дитинство майбутнього президента минуло в родинному маєтку Гайд-парк у ста кілометрах від Нью-Йорка. До 14 років він діставав лише домашню освіту, встигнувши вивчити німецьку та французьку мови. З 10 років записки матері писалися лише німецькою. 1944 р. на церемонії передачі Франції есмінця президент виголосив промову французькою мовою, продемонструвавши добру вимову. Генерал де Голль понад годину розмовляв без перекладача з Рузвельтом взимку 1943 р. Щоправда це не додало їм взаємної симпатії. Знання іноземних мов виділяло ФДР із ряду багатьох американських президентів, які часто не відзначалися достатньою письменністю. За легендою, сьомий президент США Ендрю Джексон ставив на документах свій підпис зі скороченням О.К. повністю впевнений, що це відповідає першим літерам слів all correct — згоден. Кажуть, що саме звідти пішло знамените американське okay. Незабаром після народження сина батьки купили невелику ділянку на канадському острівці Кампобелло. На березі холодного бурхливого океану було побудовано літній будиночок
Автор: Юрій РАЙХЕЛЬ  0
«У нього були найщиріші бажання здійснити корінні перетворення в державі, створити новий її устрій, який би найбільше відповідав тодішнім вимогам суспільства, культури та освіти, як і дати свободу народам Росії». Так про Олександра І писав О. Пипін, академік Петербурзької академії наук. Чому імператор не скористався своїм шансом, хоча усвідомлював необхідність реформ та їхнє значення для майбутнього держави? Це питання хвилювало й продовжує хвилювати істориків, які намагаються з’ясувати, чому Олександр І, маючи альтернативу, блискуче розпочавши зміни, не зміг їх завершити...
Вихованням Олександра займалася сама Катерина ІІ, ізолювавши його від батьків, намагалася наслідувати педагогічні методи Ж.-Ж. Руссо та ідеї його твору «Еміль». У дитинстві, незалежно від походження, діти мусять зростати, спілкуючись з природою. Після вступу на престол Павло І призначив Олександра військовим губернатором Санкт-Петербурга
Автор: Валентина ШАНДРА, доктор історичних наук  0
Багато хто помилково вважає, що посада губернатора привнесена в Україну з російської управлінської традиції. Її свого часу запозичив Петро I чи то у Франції, чи то у Швеції. Достеменно відомо, що у Франції ця посада (gouverneur) була запроваджена у XVI столітті, коли король направляв у провінції свого представника, якому доручалося іменем короля управляти місцевими військами і бюрократією. У 1708 р. Російська держава вперше поділилися на вісім губерній, однією з яких була Київська з 56 повітами. Європейський взірець вдало прижився в Росії, як і на українських землях імперського періоду, неодноразово шліфувався російською дійсністю і проіснував до переломного 1917 р. Тепер він знову реанімувався, набув певного престижу. Тривалість цієї владної структури вимагає до неї прискіпливої увагу, аби зрозуміти, в чому полягала її сутність, які завдання нею виконувалися та наскільки її діяльність була ефективною. Вага посади губернатора для українського життєпростору значно зміцнилася внаслідок поширення законодавчого документу «Учреждения для управления губерний Российской империи» 1775 р., на основі якого ліквідовувалися залишки колишніх державних утворень.
Автор: Валентина ШАНДРА, доктор історичних наук  0
Гулак-Артемовський, майбутній композитор, майбутній автор широко відомої опери «Запорожець за Дунаєм» — щасливе відкриття в Україні Михайла Глінки, тоді капельмейстера Придворної співочої капели. Володар красивого й широкого за діапазоном голосу брав у М. Глінки уроки співу. Пізніше, за його сприяння, три роки навчався в Італії, співав на оперній сцені Флоренції. До приїзду Поліни-Гарсії Семен Степанович входив уже в елітне коло визнаних, обраних долею оперних співаків. Відомому артисту з оперної трупи Дж. Рубіні, з яким Поліна виступала разом у Парижі й Лондоні, випала нагода особистого знайомства і спілкування зі співачкою. Йому, вірогідніше всього, й належала ідея портретування Віардо і вибір художника, виконання задуму. Замислена зустріч автора «Кобзаря» з його поетичною славою і статусом вільного художника та європейської знаменитості вигляділа б справді царським дарунком другові. План Гулака цілком міг викликати й прихильне ставлення Поліни
Автор: Василь ЧУПРИНА, кандидат філософських наук, доцент  0
У 27-річному віці Наталя Кобринська (до заміжжя — Озаркевич) залишилася вдовою. Її чоловік Теофіл Кобринський, талановитий співак, музикант і фольклорист, помер рано, і для молодої жінки це стало подвійною трагедією, оскільки Теофіл був не тільки господарем дому, а й «щирим повірником» її думок. Тепер їй нічого не залишалося, як покинути Снятин, де минуло п’ять щасливих років подружнього житя, і повернутися в Болехів.
А перед тим життя Наталі довгий час видавалося безхмарним. Атмосфера в домівці отця Івана Озаркевича була вельми сприятливою для духовного розвитку дітей. У «Автобіографії» 1893 року Н. Кобринська писала, що значною мірою її сформували книги з батькової бібліотеки. Спочатку то було безсистемне читання. Польські повісті, які формували «салоново-романтичний смак», Шевченків «Кобзар» і повісті Квітки-Основ’яненка, Житія святих і сповнені фантастики та легенд «Листи з Кракова» філософа й мистецтвознавця Юзефа Кремера, — юна попівна читала «все підряд». Аж поки не настав час позитивістської літератури, яка, власне, й спричинила світоглядні зрушення. Першою в цьому, новому для себе, ряду Наталя Кобринська згадала працю Г. Т. Бокля «Історія цивілізації в Англії», яку їй дав прочитати знайомий священик.
Автор: Володимир ПАНЧЕНКО, професор Національного університету «Києво-Могилянська академія»  0
Ця унікальна людина протягом багатьох десятиліть будувала «мости» між цивілізаціями й культурами — між рідною українською та багатющою культурою народів Сходу (арабів, тюрків, персів, жителiв Індії). Водночас цей видатний учений ХХ століття зробив неоціненний внесок в українську філологічну науку — адже саме він є автором таких основоположних праць, як «Украинская грамматика» в двох томах (1907—1908 рр.), «Филология и погодинская гипотеза» (1898—1899), «Древнекиевский говор» (1906), «Українська мова, звідкіля вона взялася і як розвивалася» (1922), «Нариси з історії української мови» (1924); саме він очолював Правописну комісію Всеукраїнської академії наук, яка створила перші офіційні «Найголовніші правила українського правопису» (1919—1920 рр.)... А ще він — історик, філософ, письменник, блискучий перекладач, поліглот (знав принаймні 16 живих та класичних мов), визначний організатор науки, незмінний секретар Всеукраїнської академії наук у 1918—1928 роках. І це далеко не вичерпний перелік
Автор: Ігор СЮНДЮКОВ, «День»  0
Автор: Ігор СЮНДЮКОВ, «День»  0
Автор: Ігор СЮНДЮКОВ, «День»  0
Автор: Ігор СЮНДЮКОВ, «День»  0
   
  • Інтелектуальна карта України|Історія і "Я"|Маршрут №1|Сімейний альбом України|Музеї онлайн|Інфографіка|NB!|TOP-книг|Інтелектуальний календар