Результати пошуку за тегами - Україна Incognita
Україна Incognita » Історія і "Я" » Результати пошуку за тегами

Результати пошуку за тегами

Польсько-українським відносинам під час Другої світової війни надали чіткої форми могутні сили, які змінили долі націй внаслідок глобального характеру змагання за владу й панування, а також спадщина українсько-польського конфлікту, який мав історичні корені, але поглибився внаслідок зростаючих антагонізмів міжвоєнного періоду. Цей конфлікт зростав протягом 20-х років і після заснування Організації українських націоналістів (ОУН) у 1929 р. призвів до конфронтації між польською та українською громадами.
Слід зазначити, що хоча в 30-х роках помірковані елементи українського політичного спектра пристали б на автономний статус в рамках Польської держави, лідери ОУН не схвалювали нічого іншого, як тільки незалежну та суверенну Українську державу. Своєю репресивною й антидемократичною політикою проти українського населення польський уряд мимоволі лив воду на млин радикальних українських елементів.
Автор: Тарас ГУНЧАК, професор історії Раттгерського університету (США)  0
Були люди, які вважали, що Сталін і Гітлер здійснили акт злочинної змови. Я перечитав багато інформаційних повідомлень НКВД напередодні і на початку Другої світової війни про настрої різних прошарків українського суспільства. Це цікавий матеріал. Наприклад, один із мешканців Одеси казав: «Наш уряд змінив політику. Всюди ми кричали, що чужої землі нам не потрібно, а самі перейшли польський кордон». А ось як висловлювався один iз киян: «Захоплення Радянським Союзом Західної України і Білорусії було узгоджено з Німеччиною ще у момент укладання угоди (йдеться про нацистсько-більшовицьку угоду від 23 серпня 1939 року. — Ю.Ш. ). Це не надання братерської допомоги, а захоплення чужої території».
Окрема тема — сприйняття тих подій українцями Західної України, які намагалися зберегти свою ідентичність. Вони добре пам’ятали жорстку політику режиму Юзефа Пілсудського, антиукраїнську «пацифікацію» (тобто репресії українського населення Галичини восени 1930 року із застосуванням принципу колективної відповідальності), а відтак прагнули рішуче деполонізуватись.
Автор: Юрій ШАПОВАЛ, професор, доктор історичних наук  0
Річниця початку Великої Вітчизняної війни на фоні останніх подій у світі примушує повірити в те, що «історія нічому не вчить». Знову з’являються тривожні симптоми. Сита, задоволена і об’єднана Європа упевнено повертає у бік правого радикалізму: Йорг Хайдер в Австрії, Ле Пен у Франції, покійний Пім Фортайн у Нідерландах, Анджей Леппер із сусідньої (!) Польщі. Радикали перемагають на виборах в Ірландії, вони вшановують пам’ять Гітлера у Німеччині, громлять синагоги та мечеті у Франції, марять про «Велику Румунію»... Навіть у США, цьому оплоті демократії, з’явилися такі собі «арійці», які реанімують ідею «білої Америки». Про те, що відбувається за межами західної цивілізації, краще не згадувати. Мусульманський екстремізм і перманентна війна на Близькому Сході свідчать про те, що конфлікт цивілізацій — це далеко не вигадка.
Автор: Олександр КАРПЕЦЬ, Київ  0
Автор:  0
17 вересня 1939 року, за наказом Й. Сталіна Червона Армія перейшла радянсько-польський кордон і почала просуватися на захід. В перший день операції війська Українського фронту заглибились на 70 — 100 км, оволоділи містами Рівне, Тернопіль, Чортків. Наступного дня вони зайняли Луцьк, Станіслав, Галич, а 19 вересня 1939 року частини Червоної Армії вийшли на околиці Львова. Вступ Червоної армії на територію Західної України викликав неоднозначну реакцію у місцевого населення: хтось сприймав її, як панацею, а хтось — як окупацію. Значна частина польських державних службовців: офіцерів, інженерів, лікарів, адвокатів та члени їх сімей з перших днів подалися в еміграцію. Лише до окупованої німцями частини Польщі, за приблизними оцінками, перебралося від 20 до 30 тисяч українців і поляків. Переважно це були молоді люди.
Але все ж таки значна частина населення Західної України, в тому числі середній технічний персонал, торговельно-промислові службовці переважно вичікували, як далі розвиватимуться події
Автор: Зоя СКОРОПАДЕНКО, Львів  0
Автор: Клара ГУДЗИК, «День»  0
   
  • Інтелектуальна карта України|Історія і "Я"|Маршрут №1|Сімейний альбом України|Музеї онлайн|Інфографіка|NB!|TOP-книг|Інтелектуальний календар