Результати пошуку за тегами - Україна Incognita
Завантаження
Про проект | Контакти | Мапа сайту
Інтелектуальна карта України|Історія і "Я"|Маршрут №1|Сімейний альбом України|Музеї онлайн|Інфографіка|NB!|TOP-книг|Інтелектуальний календар
Україна Incognita » Історія і "Я" » Результати пошуку за тегами

Результати пошуку за тегами

Інший Богдан

06.08.2015
Гетьман Богдан Хмельницький був, є і буде одним із найяскравіших героїв вітчизняної історії. Для нас він — видатний український політик, талановитий полководець, вельми близький до віковічних прагнень українського народу. Але був ще й інший Богдан Хмельницький — суворий, часом — деспотичний правитель, який не жалів крові своїх земляків для збереження і ствердження того варіанта самостійної української держави, який він вважав найкращим, але це суперечило поглядам українців на те, яке має бути життя в новій, козацькій державі.
Восени 1649 року королівська Польща і Україна уклали так званий Зборівський договір, який ознаменував закінчення першого етапу українського національно-визвольного руху під керівництвом Богдана Хмельницького. Цей договір мав компромісний характер і, як це нерідко буває з компромісами, повністю не задовольнив жодну зі сторін.
Автор: Володимир ГОРАК, кандидат історичних наук  0

Воєнно-історичні сторінки біографії Леоніда Бронєвого

09.10.2012
Днями у Києві пройшли гастролі московського театру «Лєнком», кожна вистава якого традиційно завершалася аншлагом. Утім, один з членів трупи, мабуть, вирішив затриматися на своїй малій батьківщині…
Так, мало які ЗМІ днями не повідомляли про те, що після гастролей до міського центру серця потрапив провідний актор театру і кіно, широко відомий вітчизняному глядачеві за роллю досвідченого «Мюллера» із культового серіалу Тетяни Ліознової «Сімнадцять миттєвостей весни» та інших, Леонід Бронєвой. На щастя, усе обійшлося.
А справа в тому, що Київ для Л. Бронєвого є рідним містом.
Навчався Леонід у музичній десятирічці при Київській консерваторії (по класу скрипки) у професора Давида Соломоновича Бертьє. Мама Леоніда Броньового була бухгалтером, а батько, отримавши юридичну освіту, поступив на роботу в економічний відділ НКВС України.
Автор: Павло КОЗЛЕНКО, кандидат філософських наук, Сергій СОКОЛЮК, кандидат історичних наук, Валентина ДЕРЕЧІНА, Головний спеціаліст відділу науково-довідкового апарату Державного архіву Одеської області  0

Уроки міського управління

09.08.2012
Нещодавні події, які розгорнулися навколо Гостинного двору на Контрактовій площі Києва, перегукуються з реаліями XVI-XVII ст. Історичні паралелі – справа цікава й корисна для аналізу. Як виявляється, віки проходять, влада змінюється, але її пріоритети залишаються такими ж, хоча й набувають усе витонченіших форм для прикриття своєї справжньої сутності.
Історія одного з міщанських родів XVI-XVII ст. показує, як нестримне бажання розбагатіти та досягти владного становища змушує окремих людей переступати не лише закон, а й таке поняття, як совість. Перспектива перетворення Гостинного двору на ще один торгівельно-розважальний комплекс не дуже потішила київську громаду. Після того, як Верховна Рада вилучила цю будівлю з переліку пам’яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації, активісти створили Гостинну республіку з щоденними виставками, майстер-класами, концертами.
Автор: Тарас САМЧУК  0

Велич національного обов’язку

03.08.2012
Національним лідером ніколи не стане людина, яка не є органічним патріотом своєї землі, яка не знає, не любить національної історії, культури, мови, яка свою політичну і державну діяльність не будує на національних пріоритетах і цінностях. І не обов’язково, щоб цими властивостями вона володіла, так би мовити, з колиски матері. І навіть «мова не найважливіша річ», як стверджував ідеолог українського націоналізму Дмитро Донцов. Він говорив: «Для мене генерали української армії російського чи німецького походження, що навіть не навчилися по українськи, є більші патріоти, коли боролися за українську справу, ніж Юрко Коцюбинський чи Дмитро Мануїльський, які, хоч українці з походження, разом із бандами Муравйова руйнували Київ. Так само, як пруський шляхтич полковник Кеніґсек, який боронив перед військом Меншикова мазепинський Батурин, є більший український патріот, аніж Леонтій Кочубей чи Іскра, які Мазепу перед царем зраджували».
Автор: Микола ЖУЛИНСЬКИЙ, академік НАН України, директор Інституту літератури ім. Тараса Шевченка НАН України  0

Велич національного обов’язку

20.07.2012
Йому лише п’ятдесят років. Вік іще не поважний, хоча густа борода робить його набагато старшим. Але поважним і незаперечним є авторитет. Михайло Грушевський - найвидатніший український інтелектуал, патріарх української історіографії. Тож логічно, що перший український революційний парламент - Центральна Рада - обирає Михайла Грушевського головою. Обирає заочно, бо він проживає ще в Москві після повернення із заслання в Симбірську, куди його запроторила російська жандармерія, звинувативши в австрофільстві й причетності до створення січово-стрілецьких військових формувань. Через шість днів після очолення найвищого представницького органу України, а саме 26 березня 1917 р., один із головних ідеологів української національно-визвольної революції.
Автор: Микола ЖУЛИНСЬКИЙ, академік НАН України, директор Інституту літератури ім. Тараса Шевченка НАН України  0

«Процес самоусвідомлення політичної нації триває»

01.12.2011
Двадцять років тому український народ виявив позицію і сказав «так» мріям багатьох поколінь — самостійній державі. Як часто підкреслює перший президент України Леонід Кравчук, за незалежність України проголосували навіть у Севастополі (57,07%, а по Україні загалом — 90,32%), і з цим не можна було не рахуватися — розпад Радянського Союзу був неминучим. Проте за ці 20 років багато що змінилося. На жаль, політики деградували (про що додатково свідчить проведене нами опитування на сайті «Дня»). Це підтверджує нинішня політична «кухня», а головне — настрій людей. Температуру в суспільстві можна відчути за протестами певних соціальних груп, недовірою до влади й політиків з боку громадян, публікаціями у ЗМІ, спілкуванням у соціальних мережах... Що і як змінилося?
Автор: Надія ТИСЯЧНА, Іван КАПСАМУН, «День»  0

«Якби 1991 року я вирішив, що народ не готовий...»

30.11.2011
Тут є важливий момент, пов’язаний із самим референдумом, який дозволяє перекинути «місточок» у сьогоднішній день. Мене часто запитують, чому раптом такий вибух активності? Чому проголосувало 90,32 відсотка виборців? Треба сказати, що в нас було 3, 5 млн. комуністів в Україні, було військо; були такі регіони — такі, як Севастополь, які схилялися не до незалежності, як і весь Крим і Східні області, а проголосували таким чином, що не було — підкреслюю — жодного населеного пункту в Україні, який би проголосував за Акт незалежності менш ніж 50-ма відсотками. Промовиста цифра. І ви правильно сказали, що в цьому відобразились і Голодомор, і репресії, й приниження мови, культури, Церкви. Усе тут — як у фокусі. Але є ще одна річ. А чого ж голосували чиновники, партійці? А тому, що якщо народ був принижений, замучений голодоморами, то чиновники всі ці роки життя в Радянському Союзі були безправними
Автор: Марія ТОМАК, «День»  0

Нестандартний генерал

16.10.2011
У своїх мемуарах він напише: «...Я не думаю, що чуже життя може бути прикладом для інших. Кажен торує свій власний шлях... Якщо те, що я розповів, зможе слугувати комусь матеріалом для роздумів, я буду вважати, що працював недаремно». Нині, з відстані років, особливо чітко зрозуміло, що працював він недаремно, а його життя — урок усім, для кого правда і порядність — не абстрактні поняття.
Навесні 1918 року Григоренко разом з братом Іваном намагались вступити у Бердянську до Червоної гвардії, приписавши собі віку...
Автор: Юрій ШАПОВАЛ, професор  0

РИМСКИЙ ПАПА — хто він такий?

16.10.2011
Що таке «римський папа» («батько», «наставник»)? Це, по-перше, глава Римо-католицької церкви, найбільшої церкви світу, яка налічує понад мільярд віруючих. Одночасно папа є верховним правителем Ватикану — мікроскопічної суверенної держави, що знаходиться на пагорбі Монто Ватикано в центрі Риму й з усіх сторін оточена високою кріпосною стіною. Титул «папа» (відповідає православному «патріарх») існує в Західній церкві з IV століття; а до того глава Західної церкви іменувався «єпископом». Римські папи мають довгий офіційний титул, який включає такі назви духовної посади, як «Єпископ Риму і намісник Ісуса Христа», «Наступник Св. Петра, князя апостолів», «Патріарх Заходу», «Монарх Ватикану», а ще — «Раб рабів Божих». Папа Іван Павло II — 263-й папа в майже 2000-літній історії Західної церкви.
Майбутній Папа — Кароль Войтила народився у Польщі, в містечку Вадовіце недалеко від старовинного Кракова...
Автор: Клара ГУДЗИК  0

У руках Хроноса

15.10.2011
Можна без перебільшення сказати, що розуміння важливості відліку часу, а також створення календарів — то одне із найдавніших наукових (інтелектуальних) занять людини. Занять, які вимагали неабияких знань математики, астрономії, а також — надзвичайного терпіння у проведенні спостережень за рухом небесних тіл. Літочислення і календарі завжди були прерогативою релігії, мали сакральне значення і регламентувалися канонами (церковними правилами). Достатньо сказати, що той календар — так званий григоріанський — за яким і сьогодні живе переважна частина людства — було розроблено і введено в обов'язкове використання Католицькою церквою (про це трохи нижче). Старовинні календарі, які всюди й завжди регламентували річний цикл церковного життя, забезпечували життєво необхідною інформацією також сільськогосподарський цикл та різні типи літописання. Те і те було сакральним, те і те керувалося богами, Сонцем і зоряним небом над головою.
Автор: Клара ГУДЗИК  0
   
    • Архів розділу
  • 2019 (49)
  • 2018 (51)
  • 2017 (51)
  • 2016 (49)
  • 2015 (42)
  • 2014 (60)
  • 2013 (101)
  • 2012 (180)
  • 2011 (94)
  • 2010 (12)
  • 2009 (11)
  • 2008 (36)
  • 2007 (27)
  • 2006 (39)
  • 2005 (36)
  • 2004 (36)
  • 2003 (35)
  • 2002 (43)
  • 2001 (29)
  • 2000 (55)
    • Останні статті
    «Театр європейської історії» початку XVIII ст.-3
    15.11.2019
    «Театр європейської історії» початку XVIII ст.-2
    08.11.2019
    «Театр європейської історії» початку XVIII ст.
    01.11.2019
    Вибір «червоного князя»-2
    25.10.2019
    Вибір «червоного князя»
    18.10.2019

    Колонки авторів

    Анна Левчук

    Сергій Грабовський

    Андрій Безсмертний-Анзіміров

    Улас Самчук


    Інтелектуальна карта України|Історія і "Я"|Маршрут №1|Сімейний альбом України|Музеї онлайн|Інфографіка|NB!|TOP-книг|Інтелектуальний календар
    © 2011, ПрАТ "Українська прес-група"
    © Ідея Лариси ІВШИНОЇ, головного редактора всеукраїнської газети "День"
    © Концепція дизайну й розробка сайту веб-редакції всеукраїнської газети "День", Фото на логотипі з The Library of Congress
    Матеріали, опубліковані на сайті "Україна Incognita" є власністю видавця, захищені міжнародним і українським законодавством і не можуть бути відтворені у будь-якій формі без письмового дозволу видавця. При використанні публікацій з сайтів всеукраїнської газети "День" та сайту "Україна Incognita" гіперпосилання на них обов'язкове.
    bigmir)net TOP 100 Google PageRank Checker