Результати пошуку за тегами - Україна Incognita
Україна Incognita » Історія і "Я" » Результати пошуку за тегами

Результати пошуку за тегами

Автор: Володимир ПРОНЕНКО, член Національної спілки журналістів України, спеціально для «Дня»  0
Знищення Польської держави у вересні 1939 року означало утворення спільного кордону між Німеччиною та Радянським Союзом від Балтики до Карпат. Ця подія мала лише один безпосередній наслідок: допомогла двом тоталітарним державам зійтися між собою в смертельному герці. Чому утворення сучасного українсько-польського кордону, або, висловлюючись інакше, возз’єднання Західної України з УРСР не можна пов’язувати з секретним протоколом до укладеного 23 серпня 1939 року Договору про ненапад? Хоча б через те, що в пакті Ріббентропа-Молотова фігурував інший кордон. Стаття 2 цього документу проголошувала, що німецька й радянська «сфери інтересів» розмежовуються по Нареву, Віслі й Сану. Це означало, що до Радянського Союзу мали відійти не тільки Західна Україна, Холмщина, Підляшшя, Посяння і Лемківщина, але й уся територія країни аж по Віслу. Гітлер відступав Сталіну майже дві третини території Польщі. Ніхто з тих, хто розробляв і підписував пакт, спеціально не думав про українські, білоруські та литовські землі, що входили до складу радянської «сфери інтересів». Вони потрапили в цю «сферу» тільки тому, що були розташовані у східній, а не в західній частині Польщі
Автор: Станіслав КУЛЬЧИЦЬКИЙ, доктор історичних наук, професор  0
Злочинна народовбивча політика Москви в Україні не була таємницею для українців Західної України, які жили під польським пануванням. Навпаки, вони все знали, оскільки жертви ґеноциду переходили через кордон і розповідали людям про траґедію українського народу — штучний голод 1932 — 1933 років. Українці Галичини, Волині, Закарпаття і Буковини, а також західної діаспори, не тільки оплакували «страхітливе положення наших братів над Дніпром», вони створили центральні громадські організації, метою яких було зібрати продукти харчування і переслати їх на Східну Україну. Другим завданням було заманіфестувати перед світом трагедію України.
Iніціативу до широкої громадської організації дала Українська Парламентарна Репрезентація, яка 25 липня 1933 року створила Комітет Рятунку України. Того ж дня Комітет видав Відозву, яку підписали представники всіх українських організацій міста Львова. Першими підписали цей документ посли (депутати) Сейму Дмитро Левицький та Дмитро Великанович. Представники всіх організацій підписувались і ставили печатки. Відозва починається драматичним закликом: БИЙМО У ВЕЛИКИЙ ДЗВІН НА ТРІВОГУ!
Автор: Тарас ГУНЧАК, професор історії Ратґерського університету (США)  0
Безумовно, що з цього приводу сказано багато. Втім, зрозуміло, ні написані кров’ю серця публіцистичні «Набої для розстрілу» Гелія Снєгірьова, ні дуже грунтовна наукова праця «Справа «Спілка визволення України: невідомі документи і факти» Володимира Пристайка та Юрія Шаповала, теми не вичерпують. Оскільки «справа СВУ» – не просто таке собі «зібрання фальшивок у 237 томах», а щось набагато значуще для долі всього українського народу. Правляча верхівка робила своєрідну спробу пошуку виходу на нове пекельне коло репресій. Тоді, 9 березня 1930 року, в столичному Харкові на лаву підсудних посадили 45 українських науковців, літераторів, учителів та студентів. Але, крім цього «ядра», твердять науковці, всього до слідства залучили 474 особи! До вищої міри покарання було засуджено 15, ув’язнено в концтабори – 192, вислано за межі України – 87, умовно засуджено – 3, звільнено від покарання – 124 особи.
Безпідставним репресіям піддали колишніх представників небільшовицьких партій та Української автокефальної православної церкви
Автор: Федір ШЕПЕЛЬ, Кіровоград  0
Чотири велети духу, чотири атланти, що, заступивши своїх великих попередників, на рубежі XIX—XX століть взяли на свої плечі духовне небо України — Михайло Грушевський, Володимир Винниченко, Сергій Єфремов, Іван Огієнко. Життя зводило їх і розводило, розкидало по різних куточках землі, щоб по завершенні ХХ століття навічно повернути до рідного народу. Їхня спадщина має непересічну цінність для національного відродження. Зі стародруків, із зарубіжних видань, із архівних матеріалів, розкиданих по всьому світу, постали перед нами монументальна «Історія України-Руси» М. Грушевського в десяти томах і його ж шеститомна «Історія української літератури», книжкові полиці бібліотек прикрасили двотомник і кілька окремих збірників творів В. Винниченка, завдяки невтомній подвижницькій праці професора Миколи Тимошика вийшли в світ і фундаментальні твори І. Огієнка (митрополита Іларіона). На цьому тлі особистість і доробок Сергія Олександровича Єфремова (1876–1939) були репрезентовані дещо скромніше
Автор: Леонід КОРЕНЕВИЧ, член Національної спілки письменників України  0
Автор: Ігор СЮНДЮКОВ, «День»  3
Не підлягає сумніву, що ця дата багато змінила в історії СРСР. Як неспростовним є і те, що перемога СРСР над нацистською Німеччиною починалася з інфернальних поразок 1941-го року. Хоч і дозована, але правда про це пробивалася на сторінки різножанрових видань ще за комуністичних часів, а особливо в період горбачовської «перебудови». Поступово стало зрозуміло, скільки взагалі неправди накопичено навколо радянсько-нацистської війни 1941—1945 років. Насамперед про початок війни. Будь-який «класичний» радянський підручник подавав інформацію про раптовий, «без оголошення війни», напад Німеччини на СРСР. Тим часом війну таки було оголошено. 22 червня 1941 року посол Німеччини у Москві фон дер Шуленбург рано-вранці передав В.Молотову документ про оголошення війни — «Ноту міністерства закордонних справ Німеччини радянському уряду».
Автор: Юрій ШАПОВАЛ, професор, доктор історичних наук, спецiально для «Дня»  0
Серед праць узагальнюючого характеру, що вийшли друком у останні роки, варто назвати дослідження Богдана Яроша «Тоталітарний режим на західноукраїнських землях. 30-ті—50-ті роки XX століття. Історико-політологічний аспект», Станіслава Кульчицького «Комунізм в Україні: перше десятиріччя, 1919— 1928», Сергія Білоконя «Масовий терор як засіб державного правління в СРСР (1917—1941 рр.). Джерелознавче дослідження» та інші. Поповнилися новими виданнями теми голоду в Україні початку 20-х і 30-х років, 1946—1947 років, депортацій із України, політики і репресивних акцій щодо національних меншин, культурного життя Західної України у 1939—1953 роках, діяльності Інституту історії України за умов тоталітаризму. Триває видання науково-документальної серії книг «Реабілітовані історією» про репресії в різних областях України, що дає можливість панорамного бачення дій комуністичного режиму, підкреслити специфіку цих дій в різних регіонах. Продовжується розробка проблем, пов’язаних із діяльністю Організації Українських Націоналістів (ОУН) і діями Української Повстанської Армії (УПА)
Автор: Юрій ШАПОВАЛ, професор, доктор історичних наук  0
Автор: Анатолій ВЛАСЮК  0
   
  • Інтелектуальна карта України|Історія і "Я"|Маршрут №1|Сімейний альбом України|Музеї онлайн|Інфографіка|NB!|TOP-книг|Інтелектуальний календар