Результати пошуку за тегами - Україна Incognita
Україна Incognita » Історія і "Я" » Результати пошуку за тегами

Результати пошуку за тегами

Автор: Сергій ГРАБОВСЬКИЙ  0
Автор: Сергій ГРАБОВСЬКИЙ  0
Справжня, правдива історія Другої світової війни ще тільки пишеться - в цьому вкотре переконуєшся, коли звертаєшся до її найтрагічніших сторінок. Зокрема, до цієї, про яку досі воліють не згадувати, хоч війна закінчилася давно і Радянського Союзу вже немає. Але відлуння минулого чутно й сьогодні. Наприклад, ось:
«Цілий день відбивали атаки німців. Патронів мало. Згори допомагав станковий кулемет з якогось іншого підрозділу. Залишилося живими сім-вісім людей. З’явилися німецькі танки. Гранат нема, патронів нема. Організовано відійшли на височину позаду нас. Хтось крикнув: «Німці!». Нічим стріляти. Почали згори камені котити. Вони відійшли. Прорватися не вдалося... Полон». Сьогодні мова піде про останні дні оборони Севастополя улітку 1942 року. Побудована ця розповідь буде переважно на спогадах учасників цієї оборони - рядових і офіцерів, які донедавна були далеко сховані у спецархівах.
Автор: Сергій ГРАБОВСЬКИЙ  0
Партизани, підпільники - невловимі народні месники, які не дають спокою окупантам. Перетворюють життя солдатів ворога на суцільний жах, на нескінченне очікування смерті - справедливої відплати за всі злочини, коли за кожним поворотом дороги, за рогом кожного будинку, біля кожного дерева чи куща в тебе може влучити куля повстанця. Діяльність партизанів у глибокому ворожому тилу надає безцінну допомогу регулярній армії: знищуються комунікації, летять під укіс ешелони з технікою та живою силою, ведеться розвідка, підпільники перетворюються на «очі й вуха» своєї армії, надаючи безцінну інформацію. Також провадиться робота серед населення, яке залишилося на окупованій території: листівки дають змогу виявити реальний стан справ на фронті, вдалі диверсійні акти доводять, що опір триває, що народ не зламаний, що «ворог буде розбитий і перемога буде за нами».
Автор: Костянтин НІКІТЕНКО, кандидат історичних наук  0
На перший погляд, така постановка питання може видатися абсурдною: адже Червона армія була створена більшовицькою партією, просякнута її ідеологією та очолювана високопоставленими членами ВКП(б). То ж навіщо її треба було приборкувати, якщо вона апріорі являла собою один із головних інструментів здійснення більшовицької диктатури всередині СРСР і втілення комуністичних утопій на зовнішньополітичній арені? Відповідь і проста, і складна водночас: саме тому її й треба було вкоськувати. Адже за панування деспотизму, за відсутності громадянського суспільства, за пріоритетної ролі силових структур, які отримають і фінанси, і матеріальні ресурси, і найкращі кадри поза чергою, ці самі силові структури - «живі інструменти» влади - починають обстоювати власні інтереси, в них невпинно зростають апетити, вони прагнуть брати безпосередню участь у поділі бюджетного «пирога». І, звісна річ, вони зацікавлені в тому, щоб «нагорі» стало якомога більше «своїх», а не пропагандистів чи господарників.
Автор: Сергій ГРАБОВСЬКИЙ  0
Трагедія у Новочеркаську — момент істини для Хрущова. 1961—1964 роки — воістину унікальний, більше ніж своєрідний період в історії радянського суспільства. На офіційному рівні — під впливом невгамовного реформатора і утопіста, керівника КПРС і уряду СРСР Микити Хрущова — звучали такі обіцянки фантастичного «світлого майбутнього», що навіть і в деяких «тверезих умів», навчених життям скептиків, бувалих «морських вовків» починала (зовсім злегка!) йти обертом голова (хоча слід одразу сказати, що явна більшість радянських людей поставилася до такої ідеологічної «чудотворності» Хрущова, як мінімум, з глузливою іронією, а то і з презирством, хоча «чудеса» ці проголошувалися тоді на вищому рівні, в десятках, сотнях виступів балакучого Хрущова, як мінімум, з глузливою іронією, а то і з презирством, хоча «чудеса» ці проголошувалися тоді на вищому рівні, в десятках, сотнях виступів балакучого Хрущова...
Автор: Ігор СЮНДЮКОВ, «День»  0
Автор: Ігор СЮНДЮКОВ, «День»  0
Автор: Станіслав КУЛЬЧИЦЬКИЙ, професор  0
Ім’я талановитого українського письменника, великого майстра художнього слова, одного з найінтелігентніших наших літераторів, без творчого доробку якого історія української літератури виглядає неповною, по-справжньому лише починають для себе відкривати на його Батьківщині. Хоча Валер’ян Підмогильний зовсім молодим, тридцятичотирирічним, був вилучений із літературного процесу та з життя, в літопису українського письменства 20-30 років ХХ століття він полишив свій помітний слід. Здобуток письменника - чималий, багатогранний і неповторний - є значним надбанням в національній літературній скарбниці. Має рацію авторитетний літературознавець і критик Юрій Шерех (Шевельов), стверджуючи: «Серед свого покоління Підмогильний вирізнявся особливою твердістю світобачення. Він був одним, може, єдиним, справді великим українським прозаїком».
Автор: Юрій КИЛИМНИК, кандидат філософських наук  0
Автор: Сергій ШЕВЧЕНКО  0
   
  • Анна Левчук

    Сергій Грабовський

    Андрій Безсмертний-Анзіміров


    Інтелектуальна карта України|Історія і "Я"|Маршрут №1|Сімейний альбом України|Музеї онлайн|Інфографіка|NB!|TOP-книг|Інтелектуальний календар