Результати пошуку за тегами - Україна Incognita
Україна Incognita » Історія і "Я" » Результати пошуку за тегами

Результати пошуку за тегами

Автор: Петро КРАЛЮК  0
Націонал-демократи у своїй більшості зайняли двоїсту позицію, за влучним висловом В’ячеслава Чорновола, конструктивної опозиції. Це була вже не опозиція, а щось аморфне. Більшість Української Республіканської партії сліпо й безапеляційно стала на підтримку Кравчука. І, по- перше, це якось відбило людей, які були налаштовані більш реалістично й радикально, які розуміли, що потрібна сильна опозиція. Але в результаті вони були відсунуті цим «політичним болотом» на узбіччя. По-друге, це передавалося й українцям, тому поступово втрачався оптимізм і підтримка націонал-демократів. Я згадую осінь 90- го року. Авжеж, зрозуміло було, що склалася ситуація така, що націонал-демократи не мали більшості у Верховній Раді, але нам багато вдавалося зробити тому, що була масова підтримка поза стінами парламенту. Але так завжди бути не могло, й, власне, тому я брав участь у студентській акції на Майдані, й головна мета, яку я намагався тоді відстоювати, — домогтися переобрання Верховної Ради і, передусім, місцевих рад.
Автор: Лариса ІВШИНА, Наталія РОМАШОВА, «День»  0
Вчився Михайло Грушевський в Тифлісі, де закінчив гімназію, пізніше в Київському університеті Св. Володимира. Вся його титанічна громадсько-політична діяльність пов’язана в основному зі Львовом та Києвом. У Львові, що належав тодi Австро-Угорщині, минуло 20 років життя видатного вченого. Приїхав він сюди в 1894 році на запрошення Львівського університету для праці на посаді професора кафедри всесвітньої історії з окремим узагальненням історії Східної Європи. Встановив зв’язки з прогресивними галицькими діячами, активно включився в діяльність Наукового товариства ім. Шевченка, де очолив Історико-філософську секцію. Через три роки Михайла Грушевського було обрано головою Товариства і головним редактором його видань. У Львові вчений розпочав свою фундаментальну працю — «Історію України-Руси». Останні роки життя видатного вченого пройшли в Москві.
Автор: Тетяна КОСТЕНКО, мистецтвознавець Львів - Холм - Москва. Фото автора  0
У дослідженнях М.Грушевського про найдавніший український фольклор, старокнижні пам’ятки й ділове письменство одним з важливих компонентів була саме мова. Опираючись поряд з іншими й на мовні риси пам’яток, Михайло Грушевський відкинув теорію Погодіна про те, що в Києві за часів князя Володимира жили великороси, а не малороси, довів, що «Київський період перейшов не у Володимиро- Московський, а в Галицько-Волинський ХIII ст., потім Литовсько- польський ХIV — ХVI ст.». Це означало, що не втрачалися ланцюжки безперервності української мови, і форми старої мови поступово трансформувалися та органічно заступалися новими, що і в давні (княжі) часи, й у нові мова в нас була одна — українська. Спростовуючи теорії про те, що український народ — це «отрасль народа русского», зіпсована впливом Польщі, та що це ніби новий народ, який переселився в ХI— ХVI століттях в Україну, Михайло Грушевський писав, що сучасний українець — прямий нащадок тих людей, які жили на півдні Руси з Х століття
Автор: Любов МАЦЬКО, доктор філологічних наук, професор  0
Автор:  0
Євген Стахів зазнав ґрунтовної еволюції в політиці: від палкого апологета донцовської інтегрально-націоналістичної спадщини (в роки війни він стояв на чолі підпілля Організації українських націоналістів (Бандери) на Донбасі і в Криму) до переконливого демократа вже у перші післявоєнні роки. В цій своїй еволюції пан Стахів не одинокий; наприклад, дуже схожий ідейний шлях пройшли такі відомі діячі національно-визвольного руху, як Данило Шумук і Микола Лебідь. Ще у 1948 році пан Євген остаточно розійшовся у поглядах зі Степаном Бандерою, який, як він вважає, керував організацією яскраво вираженого тоталітарного типу.
Євген Стахів народився у Перемишлі лише за кілька місяців до того, як у листопаді 1918 року постала Західно- Українська Народна Республіка. Після поразки визвольних змагань на Галичині та Волині в 1919 році він разом із батьками опинився у еміграції у Чехо-Словаччині в таборі для інтернованих. Після повернення на Галичину сім’я Стахів на собі відчула жорстокий прес антиукраїнської політики Другої Речі Посполитої. Тож не дивно, що юнаком Євген став активним прибічником націоналістичного руху на «Кресах всходніх»...
Автор: Розмовляли Лариса ІВШИНА, Сергій МАХУН, фото Миколи ЛАЗАРЕНКА, «День»  0
Автор: Михайло ГНАТЮК, доктор філологічних наук, Львів  0
Автор: Марія ТОМАК, «День»  0
Людину, яка вчинила замах, тут же схопили. Це був 24-річний Мордко (Мордехай) Богров, син впливового київського присяжного повіреного з мільйонним статком (за деякими даними, Герш Богров — його батько — одного дня одноразово пожертвував на «добродійні цілі» 85 тисяч карбованців), власника багатоповерхового доходного будинку на Бібіковському бульварі, одного з видних членів Київського Дворянського клубу (цікавий факт: переважна більшість, хоча й не всі, «бомбістів» і терористів початку ХХ століття мала зовсім не робітничо-селянське походження!). Сім’я Богрових досить часто бувала за кордоном, жили, не обмежуючи себе у коштах, у Мордехая і його брата були «персональні» гувернантки, знали мови. Вчився у 1-ій київській гімназії (поруч, на тому ж Бібіковському), швидко захопився — як і багато гімназистів у той час — ліберальними й революційними вченнями. У його розумінні соціал-демократи (київські зокрема) вирізнялися ганебною нерішучістю, обмежувалися лише словами, пропагандою
Автор: Ігор СЮНДЮКОВ, «День»  0
Автор: Ігор СЮНДЮКОВ, «День»  0
   
  • Інтелектуальна карта України|Історія і "Я"|Маршрут №1|Сімейний альбом України|Музеї онлайн|Інфографіка|NB!|TOP-книг|Інтелектуальний календар