Результати пошуку за авторами - Україна Incognita
Україна Incognita » Історія і "Я" » Результати пошуку за авторами

Результати пошуку за авторами

Автор: Сергій ГРАБОВСЬКИЙ  0
Зараз село Кисилин (інша назва - Киселин), що в Локачинському районі Волинської області, не належить до знаних населених пунктів України. Не примітне воно господарськими чи культурними здобутками. Будучи віддаленим від транспортних магістралей, Кисилин не став туристичним осередком. Хоч міг ним стати. Навіть сьогодні в селі зберігається старовинна Михайлівська церква, яка має оригінальну архітектурну композицію. Побудовано її ще 1777 р. Зберігаються тут і руїни колишнього католицького монастиря й костелу кармелітів, збудовані ще 1720 р.
Зараз у Кисилині мешкає близько трьохсот жителів. Хоч у другій половині 1960-х років тут жило в півтора разу більше людей. А сто років тому Кисилин вважався містечком, де мешкало понад тисячу людей. Чому так сталося, можна довго говорити. Були на це різні причини. Але особливо трагічними й немилосердними для села були події Другої світової війни.
Автор: Петро КРАЛЮК  0
Автор: Петро КРАЛЮК  0
Автор: Петро КРАЛЮК, доктор філософських наук  0
Польський месіанізм мав одним зі своїх наслідків появу специфічного польського слов’янофільства. Так, у «Книгах польського народу і пілігримства» Адама Міцкевича, яка стала своєрідним маніфестом польського слов’янофільства й водночас мала вплив на діячів українського Кирило-Мефодіївського братства, полякам, як одному зі слов’янських етносів, відводилася провідна роль у справі облаштування світу. Однак уже А. Міцкевич, який походив із литовських (білоруських) земель, дотримувався думки, що Польща без Литви не зможе реалізувати цю свою високу місію. У середовищі польських політичних емігрантів, котрі походили з України, визріває думка, що поляки мають у своїй боротьбі опертися на українців-русинів і на інші слов’янські народи. Загалом ця думка не була новою. Вона поширювалася перед польським повстанням 1830 — 1831 рр., знаходила відображення в художній літературі, особливо у творах Тимка Падури.
Автор: Петро КРАЛЮК, доктор філософських наук  0
Автор: Петро КРАЛЮК  0
Про Гуго Коллонтая, одного з найвидатніших представників польського Просвітництва, правника, філософа, політика, на жаль, в Україні майже не знають. І це при тому, що його життя було тісно пов’язане з Україною.
Гуго Коллонтай народився в 1750 р. у волинському містечку Великі Дедеркали (зараз село Шумського району Тернопільської області). Незважаючи на українське походження (принаймні територіальне), Г.Коллонтай сформувався в лоні польської культури. Його батьки належали до дрібної польської шляхти. Це був не чисто польський, а, радше, мішаний рід, де поєднувалися польські й українські елементи. Вважається, що рід Коллонтаїв (чи Калатаїв — так могло звучати це прізвисько в первісному варіанті) свій початок вів від брянських бояр. Початкову освіту він здобував удома, де його навчала матір. Потім навчався в Піньчові, вищу освіту отримав у Краківському університеті, в якому вивчав філософію й теологію.
Автор: Петро КРАЛЮК, доктор філософських наук, проректор Національного університету «Острозька академія»  0
Автор: Петро КРАЛЮК  0
Свого часу Володимир Винниченко кинув крилату фразу: мовляв, українську історію не можна читати без брому. Цю фразу в нас люблять повторювати, натякаючи: мовляв, бачите, яка складна, трагічна наша історія. На перший погляд, ніби й так. Але давайте задумаємось, а хіба мало трагічних, драматичних моментів було в історії інших, зокрема, європейських народів? Хіба не драматичною була Реконкіста в Іспанії, Столітня війна у Франції, релігійні війни в країнах Європи, завоювання Балкан турками… Цей список можна продовжувати.
Очевидно, справа не тільки і не стільки в реальній історії, подіях, що відбулися, а в їхньому прочитанні. У написаній історії так чи інакше відображена свідомість народу, його ментальність, зрештою, поширені серед нього стереотипи й міфи. Але писана історія, в певному сенсі, це - «вчителька життя». Вивчення її формує світогляд людини, націлює на певний тип поведінки. Культура, за великим рахунком, передається людям не біологічно, а історично, і саме вона націлює спільноту, в ім'я чого жити і як жити. У залежності від того, як трактуємо минуле, так ми сприймаємо сучасне і намагаємось моделювати своє майбутнє.
Автор: Ігор ПАСІЧНИК, професор, ректор Національного університету «Острозька академія», Петро КРАЛЮК, професор, проректор Національного університету «Острозька академія»  0
«Це було десь двадцять третього року, - пригадую, казала вона, - як ми з мамою йшли з Києва до Польщі. Нас переводила якась контрабанда... І це не була лише границя, особливо для мене. Мені п’ятнадцять років, я ж народжена у царстві імператора всіх росів, вихована на мові Пушкіна і враз, перейшовши границю, опинилася не лише в Польщі, що здавалася мені романом Сенкевича, не лише «в Європі», але й в абстрактному царстві Петлюри, що говорило «на мові» і було за «самостійну». Ви це ледве чи можете зрозуміти... Уявіть собі великодержавного, петербурзького, імперіяльного шовініста, який з перших дитячих років звик дивитися на весь простір на схід, захід і південь від Петербургу, як на свою кишенькову власність. І якого не обходять ні ті живі людські істоти, що той простір заповняють, ні ті життьові інтереси, що в тому просторі існують. От така собі Богом дана Русь, у якій всі ті «полячішкі і чухна» лише «дрянь», яка кричить, що їй «автономія нужна»...
Автор: Петро КРАЛЮК  0
   
  • Інтелектуальна карта України|Історія і "Я"|Маршрут №1|Сімейний альбом України|Музеї онлайн|Інфографіка|NB!|TOP-книг|Інтелектуальний календар