Результати пошуку за авторами - Україна Incognita
Завантаження
Про проект | Контакти | Мапа сайту
Інтелектуальна карта України|Історія і "Я"|Маршрут №1|Сімейний альбом України|Музеї онлайн|Інфографіка|NB!|TOP-книг|Інтелектуальний календар
Україна Incognita » Історія і "Я" » Результати пошуку за авторами

Результати пошуку за авторами

«Перемогти хамство кругом себе і перш за все в собі»

27.04.2012
За радянських часів про В’ячеслава Липинського (1882 ­ 1931) в Україні воліли не згадувати. Взагалі хотіли стерти пам’ять про цю людину. Навіть його могилу в селі Затурці Локачинського району Волинської області було по-варварськи знищено. Занадто шкідливою для комуністів-інтернаціоналістів була ідеологія цього теоретика. Щоправда, були на Волині та й загалом в Україні люди, які знали про цю особистість, більшою чи меншою мірою були знайомі з його поглядами. Знали про нього й українські емігранти, які жили в країнах Заходу. Там, хоч і невеликими тиражами, виходили у світ твори ідеолога українського консерватизму, зокрема його головна політологічна праця «Листи до братів-хліборобів» (1926). Д. Чижевський вважав В. Липинського одним із найвидатніших українських філософів ХХ ст.
Автор: Петро КРАЛЮК  0

Як вивчати свою історію

29.02.2012
Свого часу Володимир Винниченко кинув крилату фразу: мовляв, українську історію не можна читати без брому. Цю фразу в нас люблять повторювати, натякаючи: мовляв, бачите, яка складна, трагічна наша історія. На перший погляд, ніби й так. Але давайте задумаємось, а хіба мало трагічних, драматичних моментів було в історії інших, зокрема, європейських народів? Хіба не драматичною була Реконкіста в Іспанії, Столітня війна у Франції, релігійні війни в країнах Європи, завоювання Балкан турками… Цей список можна продовжувати.
Очевидно, справа не тільки і не стільки в реальній історії, подіях, що відбулися, а в їхньому прочитанні. У написаній історії так чи інакше відображена свідомість народу, його ментальність, зрештою, поширені серед нього стереотипи й міфи. Але писана історія, в певному сенсі, це - «вчителька життя». Вивчення її формує світогляд людини, націлює на певний тип поведінки. Культура, за великим рахунком, передається людям не біологічно, а історично, і саме вона націлює спільноту, в ім'я чого жити і як жити. У залежності від того, як трактуємо минуле, так ми сприймаємо сучасне і намагаємось моделювати своє майбутнє.
Автор: Ігор ПАСІЧНИК, професор, ректор Національного університету «Острозька академія», Петро КРАЛЮК, професор, проректор Національного університету «Острозька академія»  0

Улас Самчук - про Олену Телігу

22.02.2012
«Це було десь двадцять третього року, - пригадую, казала вона, - як ми з мамою йшли з Києва до Польщі. Нас переводила якась контрабанда... І це не була лише границя, особливо для мене. Мені п’ятнадцять років, я ж народжена у царстві імператора всіх росів, вихована на мові Пушкіна і враз, перейшовши границю, опинилася не лише в Польщі, що здавалася мені романом Сенкевича, не лише «в Європі», але й в абстрактному царстві Петлюри, що говорило «на мові» і було за «самостійну». Ви це ледве чи можете зрозуміти... Уявіть собі великодержавного, петербурзького, імперіяльного шовініста, який з перших дитячих років звик дивитися на весь простір на схід, захід і південь від Петербургу, як на свою кишенькову власність. І якого не обходять ні ті живі людські істоти, що той простір заповняють, ні ті життьові інтереси, що в тому просторі існують. От така собі Богом дана Русь, у якій всі ті «полячішкі і чухна» лише «дрянь», яка кричить, що їй «автономія нужна»...
Автор: Петро КРАЛЮК  0

Улас Самчук як європейський мислитель

19.02.2012
Однак його міркування, його «філософія» була і є для нас, українців, дуже важливими. Це було не останньою причиною того, чому в СРСР У. Самчук був під забороною. Улас Самчук (1905—1987) є автором епічних романів-трилогій «Волинь» та «Ост», низки інших прозових великоформатних творів. Хоча стилістично ці твори далеко не досконалі і викликають певний скепсис у літературознавців, однак їхня сила — в проникливій спостережливості автора, а також у своєрідній ідейності, філософії, котрі червоною ниткою проходять через ці твори. Народився Улас Самчук у селі Дермань неподалік від Острога. Це село, незважаючи на різні перипетії, продовжувало зберігати сильні культурні традиції, що в своїй основі були українськими. У Дермані пройшли дитячі роки письменника. Коли йому було вісім років, батьки переїхали в село Тилявку, неподалік містечка Шумськ, оскільки тут могли відносно дешево придбати землю.
Автор: Петро КРАЛЮК, доктор філософських наук, професор Національного університету «Острозька академія»  0

Коріння Хрестителя Русі

16.12.2011
З приводу народження князя існують різні думки. У «Повісті минулих літ» місце його народження не вказується. Зате Никонівський та Устюзький літописи говорять наступне: мовляв, Володимир народився в «Будутинєвєсі». Туди відіслала його матір Малку (Малушу) княгиня Ольга. Як відомо, майбутній хреститель Русі був незаконнонародженим — сином князя Святослава і ключниці княгині Ольги. Із цього ж літописного повідомлення також випливає, що село (вєсь) Будутино належало княгині Ользі, а потім, після її смерті, було подаровано якійсь церкві святої Богородиці
Автор: Петро КРАЛЮК, доктор філософських наук  0

Чому князь Данило прийняв королівську корону?

22.11.2011
Думка про те, що причиною прийняття королівської корони князем Данилом в 1253 р. від папи Iнокентія IV і визнання ним главенства Риму в церковних справах стала необхідність боротьби з татарами, настільки утвердилася в українській історіографії, що не викликає заперечень. Однак наскільки ця «аксіома» відповідає історичним реаліям? I чи не була коронація Данила одним із ходів у непростій дипломатичній грі? Навіть намагання деяких західноукраїнських істориків греко-католицької орієнтації закцентувати в даному випадку увагу на релігійних мотивах не змінює стан справ. Звісно, ця думка має серйозні підстави і грунтується на повідомленні Галицько-Волинського літопису. Тут ми читаємо ось що: «У той же час прислав папа послів достойних, що принесли (Данилові) вінець...
Автор: Петро КРАЛЮК, доктор філософських наук, професор Національного університету «Острозька академія»  0

Князі Вишневецькі в літературі польській та українській

08.11.2011
Князі Вишневецькі посідають особливе місце як в історії України, так і в історії Польщі. Цей князівській рід дав кілька яскравих фігур, котрі й донині займають не останнє місце в символічному світі українців та поляків. Можна згадати Дмитра Байду-Вишневецького, якого багато хто з українців вважає засновником Запорізької Січі, й своєрідну «альтернативу» йому — Ярему Вишневецького, трактованого як «ворога українського народу». Натомість поляки дуже шанували й шанують Ярему. Його син, Міхал-Томаш Корибут-Вишневецький, навіть став королем Речі Посполитої. Фактично це був єдиний випадок в історії Польщі, коли на її престолі опинився представник руської (української) князівської династії. Інша річ, що Міхал Вишневецький не виправдав сподівань, котрі покладалися на нього, й був лише блідою тінню свого батька.
Вважається, що протопластом Вишневецьких стали литовські князі Ольгердовичі, зокрема Корибут-Дмитро, син якого - Зигмунт Корибутович - учасник Грюнвальдської битви та гуситських війн...
Автор: Петро КРАЛЮК  0

Феномен Степана Бандери

15.10.2011
Степан Бандера і далі залишається в Україні «суперечливою», неоднозначно трактованою фігурою. Хоча, якщо розібратися, то це цілком цілісний, однозначний (для українців — однозначно позитивний) історичний персонаж. І те, що він залишається для більшості з нас «суперечливим», «неприйнятним» — передусім проблема самих українців, зокрема нерозуміння ними справді вартісних моментів своєї історії.
Автор: Петро КРАЛЮК  0

Євангеліє княгині Жеславської

29.08.2011
Пересопницьке Євангеліє, про яке більшість українців чули й знають, є загадковим пам’ятником української культури. Можна навіть сказати — містичним. Витворене в аристократичному середовищі, це Євангеліє стало національним раритетом. І це попри той факт, що наше розуміння національного часто пов’язане з простонародним.
Незважаючи на нестабільність, драматичність української історії ХVІ — ХVІІІ ст., широкомасштабні конфесійні зміни, Пересопницьке Євангеліє як дорога реліквія зберігалося, трепетно передавалася з покоління в покоління. Його тримали в своїх руках Іван Мазепа, можливо, інші козацькі гетьмани (хто зна, можливо, й Богдан Хмельницький). Торкався його й Тарас Шевченко, частково описавши книгу в своїх археографічних замітках. Іноді воно «зникало», вивозилося з України, але потім (дивним чином?) поверталося назад.
У час створення нашої держави Пересопницьке Євангеліє стало національною святинею, на якій присягають Президенти України. Чи випадково це? Напевно, ні.
Автор: Петро КРАЛЮК  0

Звідки пішла Руська земля,

18.03.2011
Проблема походження терміна «Русь» породила масу літератури, якій годі дати раду. Один із дослідників цього питання небезпідставно писав: «Історія світової етноніміки знає мало таких гострих, складних, заплутаних і безнадійно загнаних у глухий кут проблем, як та, що пов’язана з походженням одного з найпростіших східнослов’янських народознавчих термінів — слова «русь» (Русь)». Існують різноманітні, іноді просто фантастичні версії походження цього терміну. Виводять його то зі скандинавських мов, то мов фінно-угорських, слов’янських, балтійських, іранських, тюркських, навіть семітських...
Автор: Петро КРАЛЮК, доктор філософських наук  0
   
    • Архів розділу
  • 2020 (57)
  • 2019 (54)
  • 2018 (51)
  • 2017 (51)
  • 2016 (49)
  • 2015 (42)
  • 2014 (60)
  • 2013 (101)
  • 2012 (180)
  • 2011 (94)
  • 2010 (12)
  • 2009 (11)
  • 2008 (36)
  • 2007 (27)
  • 2006 (39)
  • 2005 (36)
  • 2004 (36)
  • 2003 (35)
  • 2002 (43)
  • 2001 (29)
    • Останні статті
    Українці та культура Росії у XVIII ст.
    23.12.2020
    Біографи України-3
    18.12.2020
    Біографи України-2
    11.12.2020
    Біографи України
    04.12.2020
    Власність і влада-2
    27.11.2020

    Колонки авторів

    Анна Левчук

    Сергій Грабовський

    Андрій Безсмертний-Анзіміров

    Кость Буревій


    Інтелектуальна карта України|Історія і "Я"|Маршрут №1|Сімейний альбом України|Музеї онлайн|Інфографіка|NB!|TOP-книг|Інтелектуальний календар
    © 2011, ПрАТ "Українська прес-група"
    © Ідея Лариси ІВШИНОЇ, головного редактора всеукраїнської газети "День"
    © Концепція дизайну й розробка сайту веб-редакції всеукраїнської газети "День", Фото на логотипі з The Library of Congress
    Матеріали, опубліковані на сайті "Україна Incognita" є власністю видавця, захищені міжнародним і українським законодавством і не можуть бути відтворені у будь-якій формі без письмового дозволу видавця. При використанні публікацій з сайтів всеукраїнської газети "День" та сайту "Україна Incognita" гіперпосилання на них обов'язкове.
    bigmir)net TOP 100 Google PageRank Checker