Результати пошуку за авторами - Україна Incognita
Україна Incognita » Історія і "Я" » Результати пошуку за авторами

Результати пошуку за авторами

Якщо уявити собі всесвітню історію у вигляді колосальної мозаїки, то швидко впадає в око, що є на цій мозаїці фігури особливі, символічні, постаті-«міфологеми», точне знання про якi помітно поступається місцем специфічному «уявленню», «відчуттю». Маємо в даному разі справу не з системою фактів, а з «системою» масок, історичних кліше, які з плином поколінь все більше заступають у сприйнятті народу реальних персонажів минулого з їх часто непривабливими, м'яко кажучи, справами й рисами характеру. Ще більшою мірою сказане стосується тих «творців історії», що з величезною силою вплинули на багатовікові шляхи розвитку кількох народів, бо тут йдеться вже про питання національної честі, свободи та самоповаги. «Священні» стереотипи, «недоторканні» маски охороняються в цьому випадку ще й авторитетом держави. І треба мати відвагу та творчий розмах генія, щоб прозріти правду століть і явити цю правду людям. Таким був Тарас Шевченко.
Автор:  0
Автор: Ігор СЮНДЮКОВ, «День»  0
Минуле кожного народу дає певну кількість високо драматичних, справді показових сюжетів, що допомагають у пошуках відповідей на поставлені вище запитання. В історії України в цьому плані винятково цікавою для вивчення є доба 60—80-х років XVIII століття, коли президентом малоросійської Колегії та генерал-губернатором Малоросії був визначний військовий та державний діяч єкатеринівської Росії, генерал-фельдмаршал, граф Петро Олександрович Румянцев. Роки правління, саме так без перебільшення можна сказати, Румянцева на нашій землі (дещо спрощуючи, їх можна визначити так: 1765— 1768 та 1777—1782 рр.) показові як несхибною імперською волею, що її блискуче виявив цей сановний виконавець наказів імператриці Катерини II, так і майстерним використанням ним суперечностей усередині самого українського суспільства. Але спочатку бодай коротко згадаймо про передісторію подій, що стали останньою крапкою у поглинанні метрополією України.
Автор: Ігор СЮНДЮКОВ, «День»  0
Автор: Ігор СЮНДЮКОВ, «День»  0
Автор: Ігор СЮНДЮКОВ, «День»  0
Доля цієї книги справді дивовижна. Від часу, коли її рукопис (чи рукописи?) став стрімко поширюватися в українському суспільстві й за його межами, вже майже двісті років історики-фахівці прагнуть розкрити численні таємниці, загадки та «білі плями», пов’язані з цим твором. Але і досі ще невідомим залишається ім’я автора «Історії Русів», не визначено точний час її написання; очевидні суперечності у поглядах творця цього «пам’ятника самооборони нації» (Валерій Шевчук) ще багато в чому належить проаналізувати та звести до певної єдності.
А між тим роль такого твору, як «Історія Русів», у самоідентифікації народу через історію, у відкритті українцями себе саме як українців переоцінити неможливо. Аж до 1846 року, коли О. Бодянському вдалося видати одну з рукописних копій «Історії...» спершу в «Чтениях Общества Истории и Древностей Российских», а трохи згодом окремою книгою у Москві...
Автор: Ігор СЮНДЮКОВ  0
Лев Толстой ніколи не був наївним хоча б тому, що вмів розуміти життя у всій його суперечливості. Він чудово бачив грізні ознаки наближення страшної революції. І доказ цього — не тільки слова, наведені в епіграфі, але й, наприклад, такі: «Небезпека того, що терпець народу урветься, зростає з кожним днем, кожною годиною, і вже назріла так, що ми ледве тримаємося у своєму човнику над бурхливим морем, що заливає нас, яке ось-ось гнівно поглине і пожере нас» (1882 р., стаття «То що ж нам робити?»). Або запис у щоденнику 1881 р.: «Революції не може не бути. Ще дивно, що її досі немає». Але Лев Миколайович ніколи не поділяв віри своїх молодших сучасників-революціонерів (ось хто був дійсно наївний!) у рятівничість руйнування старого. Він ставив найпростіше, але головне запитання: добре, зруйнували, а що далі? Провидець з Ясної Поляни був людиною неймовірно складною.
Автор: Ігор СЮНДЮКОВ  1
Ніхто з мислителів XVIII столiття не сказав такого безстрашного, нового та щирого слова своїм приголомшеним сучасникам, як «громадянин Женеви» (так говорив він про себе) і світу, мрійник і романтик, який став учителем для вождів Великої революції Робесп’єра, Марата і Дантона. Учителем, який пояснив шлях до справедливого суспільства. Це був філософ, письменник, соціолог, історик, композитор Жан-Жак Руссо (1712 — 1778). Гасла Свободи, Рівності і Братерства, як вірили Робесп’єр та його соратники, — це творчо розвинуті ідеї Учителя, особливо його трактатів «Про суспільний договір» (1762 р.) та «Про походження та підстави нерівності між людьми» (1754 р.). У свою чергу, ідеї Великої Французької революції (за всіх її терористичних катаклізмiв) стали однією з найбільш міцних основ громадянського суспільства, що зароджувалось у Європі і США (а це — орієнтир і для України). Ось чому, ведучи мову про XVIII столiття, не можна не звернутися до спадщини Руссо.
Автор: Ігор СЮНДЮКОВ  0
Шлях майбутнього митрополита не був усипаний трояндами. Син господаря Молдавії та воєводи Валахії Симеона Могили й угорської князівни Маргарети народився 21 грудня 1596 року. У ХIХ — ХХ ст. чимало істориків дорікали йому за «аристократичне» та «неукраїнське» походження (про м’яко кажучи, не завжди об’єктивне відношення дослідників минулого до Могили ми поговоримо нижче). Але ж життя вже з ранніх років навчило Петра розраховувати не так на впливових родичів, як на себе. А для України цей етнічний молдаванин (до речі, румунська історіографія й досі називає його «своїм») зробив більше, ніж тисячі самозваних «патріотів».
Господар Симеон Могила був отруєний в результаті змови у жовтні 1607 р. А 11-річного його сина Петра, третю дитину в сім’ї, було відправлено вчитися до Львова, у братську школу: слід при цьому взяти до уваги те, що новий молдавський господар вороже ставився до всієї родини Могил за їх пропольську орієнтацію.
Автор: Ігор СЮНДЮКОВ  0
Данте Аліґ’єрі народився наприкінці травня 1265 року у Флоренції в родині потомственого інтелігента середнього статку Аліґ’єро Аліґ’єрі . Сам поет, кажучи про родину, якось визнав: «Убога шляхетність нашої крові», але згодом, кілька разів навіть зводив історію свого роду до Давнього Риму. Зараз, мабуть, вже неможливо точно встановити істину; та справа і не в цьому. Флоренція, де народився Данте, була відома в Італії як місто банкірів і лихварів; поняття «ринкова економіка» було знайоме флорентійцям чудово — це були заповзятливі, пролазливі і всюдисущі люди, настільки всюдисущі, що папа Боніфацій VIII сказав про них: «Світ складається не з чотирьох, а з п’яти елементів: вода, земля, повітря, вогонь... і флорентійці». Додамо, що саме у Флоренції була прийнята одна з найстарших демократичних конституцій Європи — «Установлення справедливості» (1293 р.).
Автор: Ігор СЮНДЮКОВ  0
   
  • Інтелектуальна карта України|Історія і "Я"|Маршрут №1|Сімейний альбом України|Музеї онлайн|Інфографіка|NB!|TOP-книг|Інтелектуальний календар