Результати пошуку за авторами - Україна Incognita
Україна Incognita » Історія і "Я" » Результати пошуку за авторами

Результати пошуку за авторами

Про Радищева мало хто може сказати, що уважно читав його славнозвісну «Подорож з Петербурга в Москву» або, тим більше, філософські твори «першого російського революціонера» (до речі, це кліше давно і цілком затулило реальний, дуже непростий образ Радищева-людини). Коротше кажучи, його за інерцією шанують, але не читають.
Тим часом, якщо звикнути до своєрідного стилю цього автора (архаїчного, пишного, місцями дуже багатослівного — в дусі XVIII століття) і звертати більше уваги не на форму, а на суть радищевських ідей, то можна виявити напрочуд живе співзвуччя його думок і, головне, кола розроблюваних ним проблем тим питанням, які і нині, і в усі часи хвилювали мислячих людей: влада і закон, свавілля і гідність людини; щастя і гармонія природи; знання наукове і божественне, духовне... Все це турбувало Радищева до самої смерті. І йдучи з життя майже рівно 200 років тому, 11 вересня 1802 року, прийнявши отруту зі словами: «Нащадки за мене помстяться». Російський дисидент XVIII століття заповідав нам невпинні пошуки істини
Автор: Ігор СЮНДЮКОВ, «День»  2
...Увечері 14 квітня 1865 року в театрі Форда у Вашингтоні давали чергову виставу веселої комедії «Мій американський кузен». Це був момент, справді переломний в історичній долі Сполучених Штатів: за п’ять днів до того, 9 квітня, завершилася Громадянська війна між Північчю та Півднем, армія Півдня капітулювала, перед країною, понівеченою чотирма роками кривавої міжусобної бойні, відкрився, нарешті, довгожданий шлях до миру. Люди вірили, що страждання і сльози залишилися вже позаду, високу мету, заради якої велася війна — назавжди покласти край ганебному рабству на Півдні, — досягнуто. Звідси й небувалий громадський підйом тих днів.
Його цілком подiляв зі своїм народом і 16-й президент Сполучених Штатів Авраам Лінкольн. Настрій глави держави яскраво передано у книзі К. Сендберга (ця біографія Лінкольна, написана блискучим стилем, перекладена багатьма мовами світу і вважається найкращою). Автор пише так: «Люди говорили, що ніколи ще вони не бачили президента таким сяючим, як того тижня.
Автор: Ігор СЮНДЮКОВ, «День»  0
Унікальність Кримського в тому, що глибокі сходознавчі студії (назви лише деяких iз сотень його праць: «Історія Туреччини», «Історія Персії та її письменства», «Перський театр», «Історія новоарабської літератури», «Нарис балканського письменства»...) він органічно поєднував із винятково плідною роботою у сфері українознавства. Варто нагадати, що саме Кримський, будучи вже неодмінним секретарем Всеукраїнської академії наук (1918—1928), зробив неоціненний внесок у справу нормативного становлення української мови: саме він заснував «Комісію живої української мови» (1918 р.), видав (разом з С.О.Єфремовим, Г.К.Голоскевичем) багатотомний Російсько-український словник, ще раніше (т. 1, 2, 1907— 1908 рр.) опублікував «Українську граматику» — своєрідний (і перший в своєму роді!) історичний коментар до розвитку української мови і, водночас, аналіз її сучасного стану. Нарешті, воістину неоціненною є заслуга А.Ю.Кримського як укладача перших «Найголовніших правил українського правопису» (1921 р.).
Автор: Ігор СЮНДЮКОВ, «День»  0
Автор: Ігор СЮНДЮКОВ, «День»  0
Автор: Ігор СЮНДЮКОВ, «День»  0
Автор: Ігор СЮНДЮКОВ, «День»  0
1850 рік. 16-річна дівчина Маша Вілінська, красуня, розумниця, романтик і водночас людина, яка вміє міцно стояти на землі, дочка збіднілого дворянина Олександра Олексійовича Вілінського, росіянина родом із Ярославля, живе в Орлі у рідної тітки Катерини Петрівни Мордовіної. Батька давно немає серед живих, тітка багата, турбується про Машу краще, ніж рідна мати (та живе недалеко, на хуторі Катерининському поблизу Єльця — це і є батьківщина майбутньої письменниці, — але бідує і допомогти доньці майже нічим не в змозі).
Якби Маші хтось сказав, що через 7 років вона стане знаменитою українською письменницею, та ще й з викликом підписуватиме свої твори чоловічим псевдонімом «Марко Вовчок» — вона, мабуть, тільки засміялася б. Адже для цього треба хоча б знати українську мову! Вона росіянка, і кавалери, які вже залицяються до неї, всі відзначають її «настоящую русскую красоту». Щоправда, кілька років тому вона навчалась у Харкові в пансіоні, а серед її знайомих є один щирий українець
Автор: Ігор СЮНДЮКОВ, «День»  0
Ліберали і соціалісти XIX століття цілком щиро (і, як виявилося, наївно) вірили в те, що після завершення процесу національного визволення поневолених націй та державного возз’єднання націй розділених (Німеччина, Італія) націоналізм як політико-духовний напрям і спосіб дії «зникне», «відімре», «буде викинутий на смітник через непотрібність». Але хід історії спростував ці самовпевнені прогнози. XX століття, особливо його перша половина, пройшло «під знаком націоналізму»; століття, що почалося, можливо, буде ще більшою мірою націоналістичним. Українське суспільство стоїть, отже, перед нагальною необхідністю «дозріти» (не виробити, не сконструювати, А САМЕ так: дозріти, і то якнайшвидше, бо виклики часу є занадто грізними!) до своєї, органічної національної ідеї, яка була б адекватною реаліям сучасного світу. Англійський філософ і соціолог Ісайя Берлін цілком справедливо писав про націоналізм: «У сучасному світі це один із наймогутніших, а подекуди — наймогутніший з нинішніх рухів, і частина з тих, хто не спромігся передбачити його еволюцію, поплатилася за це волею і життям. Бо перед нами не лише абстрактна доктрина, а й могутній засіб дії»
Автор: Ігор СЮНДЮКОВ, «День»  0
Українська культура XX століття, неймовірно багата на таланти, має, очевидно, одну центральну постать — подібну до Шевченка у столітті попередньому. Чим далі час відносить від нас цей жахливий, невимовно жорстокий і величний XX «атомний вік», тим більшою мірою стає зрозумілим для багатьох, що це — Олександр Петрович Довженко. Світової слави кінорежисер, письменник, Громадянин. І ще — мислитель, практично зовсім ще не прочитаний і не збагненний нами (про що — мова попереду). Філософ і співець краси і добра (ці грані Довженкового дару злиті воєдино, відокремити їх просто неможливо), Олександр Петрович колись сам блискуче сформулював своє творче кредо: «Сила страждання вимірюється не так гнітом зовнішніх обставин, як глибиною потрясіння». Тут — ключ до розуміння довженкiвської творчості. І його мудрості, нерідко схожої на мудрість старозавітних пророків.
Автор: Ігор СЮНДЮКОВ, «День»  0
Автор: Ігор СЮНДЮКОВ, «День»  0
   
  • Інтелектуальна карта України|Історія і "Я"|Маршрут №1|Сімейний альбом України|Музеї онлайн|Інфографіка|NB!|TOP-книг|Інтелектуальний календар