Зворотній зв'язок - Україна Incognita
Україна Incognita » Зворотній зв'язок

Зворотній зв'язок

Прочитавши політичний заповіт В'ячеслава Липинського "Листи до братів-хліборобів", опублікований у зюірці «Дня» «Бронебійна публіцистика», можна бачити і розуміти самого автора по-різному. Зрештою, йому не звикати, ще за життя Липинського називали утопістом-романтиком, а ідеї мислителя здавалися химерними сучасникам. Дивні й неоднозначні вони й для нас. Однак це не свідчить про їхню хибність, швидше про нашу неготовність прийняти це. Якщо б і нині ми послуговувалися тими політичними категоріями, які створив Липинський, можливо, нам вдалося б вибудувати сильну Українську державу із громадянським, активним, а головне, згуртованим суспільством. Автор апелює до всіх кращих представників кожної верстви, наголошуючи на провідній ролі еліти та хліборобів, тих, хто творить "костяк держави". Липинський пропонує свою концепцію навернення до українства і витворення власної держави, що має бути основана на територіальному патріотизмі й українському консерватизмі. Тобто на принципі "я живу на українській землі - я українець", без розмежування на наших і ворожих, на панів і бідняків, на націоналістів і соціалістів. Кожен навіть неетнічний українець може збагатити нашу культуру тим кращим, що є у його народу.  Консерватизм у свою чергу не означає застарілості,  швидше він передбачає дисциплінованість та організацію правління, яка так необхідна у державі. Класократія, форму якої Липинський бачив в Україні, - це свідоме суспільство із сильним і мудрим очільником, що так потрібно і сьогодні.   Ніхто не подарує нам власної держави, її треба витворити нам самим, адже ми "самі себе побили". Правдивість цих слів доводить наша історія неодноразово. Серед ідей Липинського є як утопічні, так і чітко окреслені завдання сучасності. Слова та теорії його актуальні й для нас.

Сьогодні можна з певністю стверджувати, що популярна щоденна всеукраїнська газета «День» - це не лише засіб інформування української спільноти про перебіг життя в країні та світі, але й справжній літописець історії. Історії, яку творять і професійні журналісти, і дописувачі - досвідчені й ще зовсім юні. Такий сплав молодого запалу і досконалої виваженості робить газету «День» однаково цікавою як для зрілих читачів, так і для молоді, яка тільки робить перші кроки на шляху суспільної соціалізації. Недарма ж кожний її новий номер миттєво розлітається по усіх куточках нашої держави, навіть у найвіддаленіших селах вона знаходить вдячних і вдумливих читачів.

Нинішній склад редакції газети «День» під мудрим керівництвом Лариси Івшиної випускає не тільки популярну щоденну всеукраїнську газету, а й англомовний тижневий дайджест «The Day». В активі видання - веб-проект «Україна Incognita» з надзвичайно вагомими для українців рубриками «Маршрут № 1» і «Сімейний альбом України», «Музеї онлайн», «Інтелектуальна карта України», «ТОР-книг», «Nota Bene», «Інтелектуальний календар», унікальні видання, здійснені в рамках серії Бібліотеки «Україна Incognita». Усе це робить газету «День» цікавим і чесним співрозмовником, мудрим порадником, осередком, у якому б'ється бурхливий пульс українського та міжнародного життя.

Щоденна всеукраїнська газета «День» не є чужою для Житомирського державного університету імені Івана Франка, Вона служить науковим працівникам вишу і юним франківцям. «День» їх вихователь і повірений друг, який допомагає у навчанні, живильне джерело нових ідей, ініціативних справ.

Хочу побажати й надалі такого ж переконливого слова, читацького визнання, натхнення й невпинного руху вперед! А ще зичу кожному міцного здоров'я, творчої наснаги й нових звершень у вашій відповідальній і почесній праці!

Шановні друзі!

Щиро вітаю вас із відкриттям XV Фотовиставки «День-2013», яка присвячена 17-му Дню народження газети.

Завдяки професіоналізму та кропіткій щоденній праці ваше видання стало одним із найбільш шанованих серед читачів та колег, а фотографії «Дня» стали еталоном вітчизняної фотожурналістики.

Упевнена, що ви й надалі будете дотримуватися найвищих журналістських стандартів та принципів свободи слова.

Бажаю усьому колективу міцного здоров'я, творчого натхнення та успішного втілення всіх задумів.

Незабаром на державному рівні відбудеться відзначення 70-ї річниці, як написано на плакатах і говорять по радіо, «звільнення України від фашистських загарбників». Такі речі виглядають абсурдними. Адже, на перший погляд, «термінологічна» дискусія щодо Другої світової і Великої вітчизняної війни розділяє людей, що особливо видно на рівні поколінь. А такі проекти як «Україна Incognita» допомагають досягти, на мій погляд, найголовнішого – розуміння позицій усіх сторін, що має завершитися порозумінням. Саме в цьому, як на мене, головна роль таких проектів, окрім суто пізнавальної і просвітницької. Це укотре засвідчує, що знати й усвідомлено інтерпретувати історичні події вкрай важливо. У кожної української родини є своя правда війни, свої спогади і трагедії, але водночас зараз ми, ті, хто цього не відчував безпосередньо, все одно можемо відрізнити фальшивий пафос від правди переживань.

Українцям бракує "консолідованого" погляду на своє минуле. З цього - є потреба в історичних знаннях для кожного з нас.

Через свої візуальні проекти (віртуальні екскурсії, інфографіка), а також колосальний текстовий архів, не вдастся «застрягнути» на певній ідеологемі щодо конкретної проблеми, бо різноманіття та аналіз допомагають читачам зробити власні висновки.

Через динамічний стиль міського життя, часу постійно не вистачає на самоосвіту чи тим паче подорожі ориганільними маршрутами. Мій вихід – заповнювати прогалини під час поїздок у громадському транспорті. Один із найкомфортніших сайтів, контент якого можна сприймати із різних носіїв, - це саме Україна Incognita. Завантажую на планшеті «Музеї онлайн» - і от, я і в Батурині, і в Рогатині, і в Устилузі – причому, на відтстані кількох кліків. Поїхати до цих міст, наприклад, на уікенд мені не видається можливим через незручну інфрастуктуру – потрібен власний автомобіль, якого в мене наразі немає. Тим паче отримати візу до Великобританії, щоб відвідати музей Степана Бандери – це взагалі щось із галузі фантастики.


Ще зручна опція – «Інтелектуальний календар». Щовечора відкриваю його, аби знати, чим цікавий буде наступний день. Ну, і, безперечно, «гуляючи» сайтом, постійно захджу на чергову інфографіку. Це займає в мене хвилину часу – зате, виходячи на наступній зупинці, я знаю, що свою порцію інтелектуальної страви сьогодні івже отримала".

Важливо відкривати маловідоме, особливо, якщо воно українське. "День" дає інструменти для саморозвитку як поколінню наших батьків, так і сучасним школярам та навіть їхнім вчителям. А це неабияк важливо з огляду на радянський інтелектуальний спадок та європейські політичні амбіції українців.

Нещодавно один відомий історик сказав, що українці уже сформувались як політична нація, з чим, щоправда, не погоджуються багато скептиків. У будь-якому випадку, це політичне ще на стадії немовляти, а стрижень - це, найперше, національна, а вже потім економічна ідентичність. Шкода, але нам доводиться долати проблеми, з якими "стара" Європа зіткнулась під час і кілька років після Великої Французької революції. Від нашої специфіки нікуди не дітись, а тому залишається багато працювати, аби змінити ставлення людей до своєї країни, в тому числі і до своєї історії. Чудово, що завдяки проектам, які реалізовує "День", українці мають змогу дізнаватися про країну, але ще потрібно навчитись її любити. А це вже справа за "споживачами" продуктів - поставити лайк чи зробити репост ;)

Сайт «Україна Incognita» цікавий – водночас серйозний і відкритий для «чайників». Можна заглиблюватись у розлогі матеріали професорів, а можна і обмежетись сучасною інфографікою, де інформація і про осіб, події та галузі викладена лаконічно і естетично. Найдоступніші, як на мене, на цьому ресурсі саме «Інфографіка» та «Музеї онлайн», де є, до речі, не просто традиційні музеї. Наприклад, і Дубенський замок, який можна швидко «обійти» і послухати про те, що бачиш і чого роздивитися не можеш. Мабуть, такі екскурсії можна використовувати на уроках у школі – тоді учні не позіхатимуть (як це часом буває), а справді зацікавлено засвоюватимуть інформацію – тут і історичні артефакти, і їх сучасний опис, і взагалі цікава навігація. Загалом, дуже добре. Я відкрив для себе дуже багато нового.

Колись подорожувати не відходячи від комп'ютера здавалось неможливим, а зараз це цілком реально! Є змога відвідати стільки чудових місць і дізнатись інший, альтернативний бік української історії завдяки проекту «Україна Incognita», зокрема «Музеям онлайн». Направду, нині українці не так багато подорожують, як, наприклад, європейці. Через брак часу, чи то пак, свою неорганізованість і брак бюджету, цінні, цікаві місця та люди залишаються поза увагою. «Музеї онлайн» вражають не лише «якістю виконання», позаяк наразі віртуального туру музеєм, та ще й з аудіосупроводом, собі дозволити можуть далеко не всі музеї. З іншого боку, проект дозволяє стерти межі «інтелектуальних» кордонів: тепер можна побувати чи то в музеї Степана Бандери у Лондоні чи зробити собі екскурсію Острозькою академію. А це неабияк допомагає зрозуміти Україну самим українцям і відчути її, наприклад, діаспорі.

«День» - «інтелектуальна газета», а не лише «газета для інтелектуалів». У всіх проектах видання вдало поєднано високе інтелектуальне з доступним естетичним. Завдяки інфографіці, віртуальним турам чи, врешті, широко відомому фотоконкурсу, справді якісний контент досягає свого читача і споживача. Саме проблема якості преси наштовхує на думку, що час знову повернутись до актуальної публіцистики, яка зібрана, наприклад, у «Підривній літературі» чи «Екстрактах». Нині це неабияк актуально. «Україна Incognita» закладає фундамент для поширення справді ґрунтовного знання і, головне, розуміння української самобутності.

Я завжди ставлю «День» за приклад своїм учням — це журналістика, на якій справді можна вчитися. Звертаю увагу на матеріали молодих авторів, які формують обличчя сучасних медіа. А Бібліотека «Дня» економить час для пошуку цікавих і вартісних книжок. До мене часто приходять як діти, так і студенти з проханням дати почитати ці книги. А ті учні, які готуються до вступних іспитів з історії, активно користуються книгою «Україна Incognita». Також у планах проводити відкриті обговорення прочитаного. Але «День» — це газета не тільки для молодих. Наприклад, моя мама працює у музеї і завжди з цікавістю читає статті, присвячені музейній тематиці. Вона впровадила нові інтерактивні методи роботи з відвідувачами за публікацією «Дня». Також показували дітям музеї України через спеціальний проект «Дня» «Музеї онлайн» — для них це надзвичайно захопливо. Черпаю багато ідей для себе з «Маршруту №1». Дізналася для себе багато нового із номеру про український сад і тепер готую матеріал про наші сади у місті Сміла. Саме з минулорічного «Маршруту №1» дізналася про програму святкування Різдва у Львові, тож ми поїхали туди з сім’єю на вакації, а я, як журналіст, ще й написала про свою подорож до газети «Сміла».

На мою думку, дуже грамотно у своїй системі обдумана сама ідея сайту "Україна Incognita"  – рубрики, які у ньому є, ніби вторять друковані варіанти, але вони поглиблюють вже той віртуальний вимір і надзвичайно цікаво співіснують.

Надзвичайно по-сучасному знайдений спосіб популяризації наукових знань про Україну у найрізноманітніших вимірах і засобами новітніх технологій, що дуже активно спрацьовуватиме на молодіжні середовища, які надають перевагу саме такому – інтернетному читанню.  А в межах цього Інтернету знайдений спосіб поглиблення сприйняття цього матеріалу через такі засоби, як, наприклад, «Музеї онлайн» чи «Інфографіка».

Я знаю про цей проект – пані Лариса Івашина давніше його презентувала. Але я побачив, наскільки широко і цікаво розбудована сама тематика і саме представлення тих тем по інфографіці. Це для мене – просто вражаюче. Воно дуже дієво, бо дуже сконцентровано, акумульовано і чітко засвоюється будь-яким читачем, будь-якої категорії, різного ступеня підготовленості до цього.

Надзвичайно успішна ініціатива – віртуальні музеї. Справді, дуже багато людей не встигає побувати у музеях із різних причин – або не знає, або має занедбані уявлення про те, наскільки ми багаті різноманітними збірками. Я особисто ніби й спостерігаю за музейницьким процесом, але для мене тут теж чимало відкриттів і з величезною приємністю ходжу по тих експозиціях, вивчаючи цей матеріал.

Всі інші рубрики, наприклад, «Історія і «Я», маю можливість відстежувати весь час у друкованих варіантах, тобто вони мені відомі. Але у структурі цього розділу вони дуже доречні і дозволяють стереоскопічно осмислювати історію і культурну самобутність українства. І, що дуже важливо, у широких зв’язках – і історичних, і міжкультурних… Тут немає й натяку на якусь замкнутість національну – тут, навпаки, є така відкритість і діалогічний характер української культури в історичній проекції і в сучасності.

Мені видається, що дуже вдала рубрика й «Інтелектуальний календар», бо дає можливість виходити на нові й нові зрізи, нові зацікавлення. Я зрозумів, що ці дані дуже поповнюються  новими матеріалами – не так, як часто буває, що календарі передруковуються з року в рік і повторюються матеріали. А тут є багато свіжого, яке є вже результатом нових наукових досліджень.

Підсумовуючи, зазначу, що  "Україна Incognita" – дуже і дуже велика справа. Фактично це є справа великої культурологічної інституції. Такою інституцією був і залишається «День». У даному випадку я дуже захоплений як фахівець, який має можливість весь час наснажуватися і мотивувати свої наступні дослідницькі зусилля.  Мені сайт "Україна Incognita" дуже багато дає. 


   
  • Останні коментарі

    Інтелектуальна карта України|Історія і "Я"|Маршрут №1|Сімейний альбом України|Музеї онлайн|Інфографіка|NB!|TOP-книг|Інтелектуальний календар