Зворотній зв'язок - Україна Incognita
Україна Incognita » Зворотній зв'язок

Зворотній зв'язок

Важко переоцінити внесок, що робить газета "День" в загальноукраїнську справу, — справу розвитку нашого суспільства, його громадянської складової. Цілий ряд прекрасних серій і окремих книжок - "Україна Incognita", "Сила м'якого знаку", "Бронебійна публіцистика", "Підривна література", глянець "Маршрут №1", щоденні видання. Загалом хотів би привітати усю редакцію газети з тим фактом, що ви маєте прекрасний і фаховий колектив — і головний редактор, його помічники, журналісти і фотокори. Ви — прекрасна команда і насправді важко виокремити когось особливо, бо ви всі дієте як один прекрасний "організм". Щиро вдячний за вашу політику щодо наповнення змістом видань — і про політику, і про етику, і про мистецтво... Важко порівняти вас з кимось, хто прикладає стільки зусиль, щоб захистити право людини отримувати різну інформацію, не викривлену цензурою, не насиченою бажанням окремих суспільних сил нав'язати загалу певну думку, точку зору.

 

«Дня» 

Здатність «Дня» приваблювати  читача в наш непростий час людяністю, серйозними  та якісними матеріалами і проектами, підтримкою національних пріоритетів  – це одна з найдорожчих позитивних якостей моєї улюбленої  газети. Минулорічні новинки вже встигли набути чималого розголосу. Редакції вдавалося упродовж  року винаходити інтелектуальну вибухівку, здатну здетонувати більш-менш масовий попит. Блискучий проект - «Бібліотека газети «День» - поповнився 2013-го «Підривною літературою». Добре, що свій розвиток продовжила така оригінальна вишукана  цікавинка,  як «Маршрут №1».  В галереї «Лавра» справжнім  подарунком для широкого загалу  громадськості стала   оформлена в стилі сучасного дизайну модерна виставка за підсумками XV Міжнародного фотоконкурсу «Дня». Потішило й те, що торік новими екскурсіями збагатився  безпрецедентний проект віртуальних музеїв на сайті «Україна Incognita». Знаковою подією вважаю також запуск нового масштабного проекту «101 причина любити Україну», який  за допомогою стислої та впорядкованої мови Інтернета покликаний створити новий графічний образ нашої країни.  Це, за задумом його організаторів,  дозволить   створити «місце, де кожен українець світу, або той, хто цікавиться Україною, знайде потрібні знання». Доцільність розробки відповідної інфографіки в редакції так пояснюють: «Ми хочемо зробити Україну відомою!»  Словом,  у цієї розробки, думаю, хороші перспективи.

Особливо хочу виділити наступні публікації, що  побачили світ у  газеті «День»: «Про «політичний капітал»: Про новітню історію та актуальні теми – з перших  уст в інтерв'ю з Євгеном Марчуком», Оксана Пахльовська «Тарас Шевченко – письменник XXI століття» , Дмитро Десятерик «Самовбивча  благодушність»,  Вадим Лубчак «Українська література  - на піднесенні»: Відомий літературознавець Юрій Ковалів самотужки взявся видавати авторську історію літератури в десяти томах»,  Лілія Тулупенко «Про свободу і відповідальність» ( Іван Дзюба: «Страх і байдужість – різні сторони громадянської неповноцінності»). Вдумливий поціновувач газети, мабуть, не оминув увагою  серію матеріалів про організацію навчання в Літній школі журналістики, а також про роль українців, присвячених 60-річчю  повстання  політичних в’язнів у Норильському концтаборі, які своїм мужнім  спротивом похитнули сталінський  режим.  Торік  вирізнялися й чимало інших змістовних статей,   заміток, фоторепортажів, чому архів газети містить багато прикладів.

Кожен випуск «Дня» має щось неповторне та повчальне, має власну «родзинку». Коли аналізуєш уміщену на газетних шпальтах  інформацію, що стосується історії, економіки,  науки, культури України, відчуваєш повагу, подив і захоплення землею, на якій живеш. Ми навіть не уявляємо всієї величі нашої країни та складності й проблемності її суспільства. Похвально, що редакція прагне об’єктивно підходити до висвітлення  різних явищ в багатостраждальній історії українців.

Робити собі передноворічні подарунки почав з річної передплати «Дня». Протягом року слідкував за проектами газети, бачив успіх «Бронебійної публіцистики» і «Підривної літератури». В херсонській книгарні «ЦУКОР» це одні з найзатребуваніших видань. Навіть якщо люди не беруть книги повними збірками, то поступово розбирають по книжечці. Особисто я раджу всім, хто ще не знайомий з цими «підривними» ударами по незнанню своєї історії, обов’язково почитати Юрія Шевельова, Віктора Петрова, Андрія Сахарова, Ліну Костенко та інших авторів, представлених у бібліотеці «Дня».

Також окремо хотів би відзначити, що вже цілий рік «День» більше пише і про наш регіон. Дуже приємно і важливо, що всеукраїнське видання звертає увагу на такі міста як Херсон. Наприклад, перебуваючи у Львові, я купую газету «День» і показую друзям: ось у нас відбулася така подія або ось це про нашого художника написано і так далі. Або якось я побачив на варшавському вокзалі тіточку, яка продавала українську пресу. Серед іншого, знайшов там і «День», також розповідав знайомий про наші краї з допомогою цієї газети. Тож бажаю «Дню» тримати рівень високоякісної преси, а всій редакції – наснаги на успішні проекти і нових читачів!

 Свою історію треба знати. Це аксіома, яка вкотре підтверджується останніми подіями. Ми маємо засвоїти уроки, врахувати усі позитивні і негативні риси усіх наших «майданів», яких у нашій історії було дуже багато. Щиро вболіваючи і підтримуючи українців, які нині у столиці відстоюють Євромайдан, бажаю їм і всім нашим громадянам вийти з цієї історичної ситуації переможцями. А для цього треба читати товсті і тонкі історичні книжки, слухати розумних людей і відвідувати сайт «Україна Incognita». Я родом із Чигиринщини, старовинного і славетного краю, тому з інтересом читаю краєзнавчі матеріали, а так само і всі ті, які містять або дозволять провести аналогії між перипетіями минулих століть і сучасністю. Історичне просвітництво – важлива і шляхетна робота, яку варто всіляко вітати і підтримувати.

 Дуже люблю відвідувати різноманітні місця України – і всілякі пам’ятки природи, і музеї та галереї. Але взимку далеко не завжди можна мандрувати – часом і погода не дає, а часто просто не хочеться залишати теплу домівку. От тоді, мабуть, якраз і стане у пригоді сайт «Україна Incognita» - тут запросто і нагулятися, і надивитися на всілякі цікавинки і важливі артефакти. Дуже цікава ідея «Музеїв онлайн» - можна крутити «поглядом» на всі боки і обдивлятися зали музеїв у різних куточках України, у багатьох із яких я взагалі досі не була – і в Полтаві, і у Дубно… Це чудова можливість розширити свої горизонти, ще й безкоштовно, за що дякую авторам цього сайта. А ще мені дуже сподобалося, що в «Маршруті №1» є дуже цікаві матеріали про Одещину!

З великим інтересом чекаю та читаю статті Лариси Івшиної, у яких кожне слово просякнуте повагою і любов'ю до героя матеріалу. Відзначу також донеччан Катерину Яковленко та Олександру Чернову, які розповідають всій Україні про культурні події нашого краю. Взагалі, всьому колективу газети «День» велике СПАСИБІ за працю.

Всіх читачів і журналістів улюбленої газети вітаю з найказковішим святом – Новим роком! Нехай ваші мрії, маленькі і великі, обов'язково збудуться, для цього потрібно лише вірити!

 

Газета привертає увагу розглядом важливих питань суспільно-гуманітарної сфери: історія, політика, культура, релігійна тематика. Цікавими є літературознавчі, мистецтвознавчі розвідки та інтерв’ю з рубрик «Культура» та «Українці - читайте!», публікації історичної тематики Станіслава Кульчицького, Євгена Чернецького, Володимира Ятченка зі сторінки «Історія та «Я», а також статті дискусійного характеру.

Не менш цікавими є статті краєзнавчого спрямування Івана Антипенка та пізнавальні Вадима Лубчака, Лариси Осадчук, Віталія Селика з тематичних сторінок «Маршрут № 1» . Загалом за ІІ півріччя наша бібліотека отримала 26 примірників газети «День» та 5 кольорових тематичних додатків «Маршрут № 1», з яких було зроблено понад 150 аналітичних записів до електронного каталогу.

         Матеріали вирізняються значним фактичним матеріалом, детальним аналізом, різними поглядами на події та явища, тому можуть бути використані в навчальному процесі, у виставковій та соціокультурній роботі бібліотек. Бажаємо успіхів «Дню» в подальшій роботі!

Я поважаю вашу газету. Поважаю за те, що Ви не звертаєте увагу на політичну кон’юнктуру. Завжди своя позиція. Це також і моя позиція – завжди речі називати своїми іменами. Розумію, як складно витримувати такий формат: без «джинси», без замовних матеріалів. У той же час, ви є комерційним виданням і маєте надскладне завдання – витримати фінансово та морально. Із задоволення читаю «Nota Bene», «Прес-клуб», «Україна Incognita».

Користуючись можливістю, хочу ще раз подякувати колективу газети і особливо її шефу Ларисі Олексіївні Івшиній за повагу до Сум. За чудові Дні «Дня» у Сумах. За можливість побачити яскравий громадський проект «Дня» – найкращі роботи XV фотоконкурсу газети. За неперевершений «Маршрут №1, «Суми – небуденна історія». Так про Суми, дійсно, ще ніхто не писав, стільки уваги Сумам ще ніхто не приділяв! Суми – місто з характером, добро завжди пам’ятає і газету шанує, тож бажає своїм партнерам успіху, процвітання, нових читачів і проектів!

Мені дуже подобається новий винахід газети "День" – глянцевий "Маршрут №1". Взагалі сама обгортка, зовнішній вигляд є дуже презентабельним та привабливим і просто проситься до рук, тож неможливо пройти повз газетного кіоску і не придбати його. Мені здається, що від дотику до прекрасного може змінитися настрій, звичайно у позитивному напрямку.

Вперше, коли побачила глянцевий додаток "Дня", він мені сподобався візуально, бо завжди приємно взяти в руки щось дуже красиве, блискуче, охайне, вражаюче... Коли ж я познайомилася з ним ближче, то зрозуміла, що він є очікуваним продуктом газети "День", тобто продуктом якісним, тому це  той рідкісний випадок, коли зміст дорівнює формі і навпаки. Для нас це не зовсім звично – бачити глянець змістовним, адже переважна більшість журналів приділяють велику увагу формі, натомість від цього страждає зміст. Газета ж "День" руйнує стереотипи і робить глянцевий додаток привабливим зовні та змістовним й цікавим всередині.

Мені подобаються всі глянцеві додатки, але особливо запам'ятався "Маршрут №1" під номером шість, який розповідав своїм читачам про оперу. Я дуже люблю класичну музику, живу за принципом "ні дня без класичної музики" і намагаюся вранці, перед виходом на роботу прослухати декілька опер для того, щоб почати день спокійно, гармонійно, красиво. Звичайно, до цього намагаюся привчити і моїх учнів, яким по можливості приношу диски з оперною музикою, коли це доречно. Я сама закінчила музикальну школу, тому обожнюю оперу, обожнюю справжнє мистецтво і, напевно, саме тому так мені сподобався глянцевий додаток "Дня". Зазвичай, газети після прочитання я не зберігаю, бо для чого стара інформація, тим паче, що за потребою її можна знайти в архиві "Дня", але цей глянцевий додаток я  зберігаю в шафі, бо на нього приємно дивитися, адже він надихає. 

Хочу подякувати редакції за такий красивий і водночас змістовний "глянець". В майбутньому хотілося б щоб саме в таких глянцевих додатках виходили музеї, палаци та заповідники України, як на мене, то це б була прекрасна нагода рекламувати наші природні та історичні скарби, бо все ж таки, ще не кожна людина сьогодні має вдома інтернет і через це не може побувати на історичному сайті "Дня" Україна Incognita, а от кіоски з глянцевим додатком "Дня" є по всій країні.

Добігає кінця рік 2013-й – складний, у чомусь трагічний, контраверсійний, але, на мою думку, попри всі події останнього часу, оптимістичний, бо засвідчує про початок народження громадянського суспільства в Україні. Думаю, що вагоме слово щодо  народження громадянського суспільства сказала газета «День». У першу чергу, як просвітницький проект.

"Україна Incognita" – це не є додаток до газети. Це, на мою думку, її інтегральна частина, її дуже важливий елемент, бо саме у газеті «День» реалізуються на повну силу системний підхід, про який ми так любимо говорити, про який так часто говорять з малих і високих трибун, але насправді люди не розуміють, що це таке… Газета «День» – яскравий приклад реалізації цього системного підходу, де кожен підпроект є важливим елементом, і всі ті елементи є взаємопов’язані.

Міжнародний інститут освіти, культури та зв'язків з діаспорою  прожив цей рік (як, до речі, і всі попередні роки) під знаком газети «День». І не лише тому, що ми мали кілька знакових зустрічей з колективом газети і особисто її головним редактором Ларисою Івшиною, – це і відкриття фотовиставки «Дня» у Львівській політехніці навесні, і читацька конференція, на обговорення якої було винесено основні питання «Бронебійної публіцистики», це і презентація «Підривної літератури», і активне читання й обговорення як у самому колективі МІОКу, так і серед студентства Львівської політехніки… Але це – й ті основні концепти і смисли, які є дуже важливими для нас.

Важливо, мабуть, сказати і про те, що, реалізуючи цей свій проект,  попри велике різноманіття матеріалів "Україна Incognita", можемо відслідкувати логіку у їх подачі. 2012-й газета «День» оголосила Роком Сандормоху – ця трагічна сторінка історії, яка була мало знана для великого загалу в Україні, чітко і послідовно висвітлювалася на сторінках «Дня», але крапка не була поставлена. Ця ідея реалізовувалася у висвітленні цілої серії матеріалів, присвячених Норильськом повстанню, і фактично всі ті ідеї і смисли, які були доведені до читача, зараз конкретно реалізуються на Євромайдані. Це і ідея євроінтеграції, яка була від самісінького початку у газеті «День», у її матеріалах на найрізноманітнішу тематику – Магдебурзьке право, сторінки нашої історії, і, зрештою, «День» оголосив 2013-й Роком Володимира Мономаха, якого можна назвати не лише великим євроінтегратором, послідовником ідеї України у Європі, яка пройшла через всі ті століття, скільки прожила Україна,  до часу нинішнього.

"Україна Incognita" як Інтернет-портал для мене є логічним продовженням тих ідей, які були започатковані газетою від самих її витоків. Я пригадую, як моя донька, яка навчалася у Сполучених Штатах Америки, а це був 1999 – 2000 рр., багато розповідала про те, що інформацію про Україну вона черпала з Інтернет-ресурсу газети «День». Це була перша ластівка в Україні, і дуже важливо, що та ідея, котра буда закладена 15 років тому, розвивається. Важливо, що газета завжди тримає руку «на пульсі», використовуючи новітні технології, зокрема, реалізуючи проект «Музеї онлайн».

Сама структура "Україна Incognita" є дуже чітка, логічна і взаємопов’язана – попри те, що кожен її елемент має самостійне життя. Це є і «Інтелектуальна карта України», куди ми можемо заглянути і визначити для себе, куди мандрувати і пізнавати Україна Incognita, зробити її для себе близькою і зрозумілою.

Можемо відкрити «Інтелектуальний календар», де кожного дня бачимо Україну в обличчях великих людей, в контексті європейському і світовому.

Відкриваємо рубрику «Історія і Я» і розуміємо, що це – не лише історія, а твоє конкретне місце у цьому проекті, відтак мусиш прочитати, усвідомити, осмислити, щоби краще зрозуміти сьогодення і своє Я у ньому, щоби рухатися далі.

І про інші рубрики "Україна Incognita" можна говорити і говорити. А якщо резюмувати, то прочитання матеріалів "Україна Incognita" дає нам можливість усвідомити свою гідність, а це те, чого нам бракувало і бракує, щоби піднятися на рівень національної гідності.

Окремо хочу сказати про висвітлення на сторінках «Дня» подій Євромайдану. Причому не тільки подій, а й аналізу цих подій. Це є спілкування, дискусія, і, що вкрай важливо, дискусія відкрита, до якої запрошено усіх нас. І це, на мою думку, чергова перемога газети «День».

Дуже мені подобається «Маршрут №1» – це дуже цікавий проект. Важливо, що у ньому озвучені думки головного редактора «Дня» Лариси Івашиної,  які є цікавими водночас і простотою, і глибиною, а це є те, чого нам всім дуже бракує.

Хочу побажати «Дню», щоби той фонтан ідей, котрий втілюється у дуже оригінальні форми,  ніколи не вичерпувався!


   
  • Останні коментарі

    Інтелектуальна карта України|Історія і "Я"|Маршрут №1|Сімейний альбом України|Музеї онлайн|Інфографіка|NB!|TOP-книг|Інтелектуальний календар