Зворотній зв'язок - Україна Incognita
Україна Incognita » Зворотній зв'язок

Зворотній зв'язок

Газета «День» - це той форпост майданних ідеалів, який тримає в інтелектуальному тонусі, не зойкаючи, не панікуючи, наполегливо робить нам щеплення від безпам'ятства, від боягузтва і ледарства. Є потреба щодня жити з Вашою газетою, звертатися до нею, маючи за прецікаву подругу. З нею кавуєш. Вона - твоя сусідка у метро. Вона - неодмінний атрибут твоєї сумочки. Маючи електронну версію публікацій, ти все одно акуратно їх вирізаєш, не сміючи викидати, і від того папки з  шнурочками та вирізками пухнуть. Ти розкошуєш з «Днем» щоп'ятниці. Обираєш  із ним майбутні твої маршрути. Ти віриш у «День»!  З «Днем» надійніше жити сьогодні, впевненіше!

Дякую Вам, пані Ларисо за Ваш приклад гідної журналістики! 

 

Шановні колеги, дякую за вашу дуже потрібну і цікаву роботу. З сайтом «Україна Incognita» я познайомилася кілька місяців тому і можу сказати впевнено, що ви заповнюєте білі плями у знаннях наших співгромадян, ненав’язливо переформатовуєте їхню свідомість і формуєте людину впевнену і горду за свою країну. Хтось скаже: «це пафосно!». А я переконана, що саме з емоціями і патетикою можна і треба говорити про рідний край. Ми часто чуємо, що програли інформаційну війну Росії. Так давайте не соромитися і запозичувати їхню пристрасть, з якою вони виховують патріотизм у своїх людей. Мені цікаві теми, які ви пропонуєте своїм читачам. Автори пишуть професійно, часом навіть несподівані для мене статті. Хочеться, аби  коло ваших прибічників по всій Україні активно зростало. Ви робите добру справу. У свою чергу дякую кореспонденту «Дня» Іванові Антипенку, що порадив познайомитися з вашим проектом. Особисто я відтепер по можливості виконуватиму роль популяризатора «Україна Incognita» серед моїх друзів на Facebook та в живому спілкуванні. З повагою і побажаннями удачі!

Сьогодні формування здорового простору навколо себе - це одне з першочергових завдань суспільства, яке народжується в Україні. Власне народжується політичний соціум, основа спільності якого - не стільки одна мова чи територія, а єдина мета і бачення майбутнього на одній території, яке разом готові творити. Свідченням таких метаморфоз сучасної України є події в Києві останніх днів. Важливо розуміти, що масшатбні реформи не можливі без ретельної інтелектуальної підготовки і є закономірним наслідком ширшого сприйняття світу навколо, зокрема й з'ясування свого місця в історії. В цьому контексті зокрема газета "День" дає чимало текстового (а останніх кілька років не лише) саме інтелектуального багажу, який є серйозним аргументом чи радше чинником для створення "політичного" українця. Дуже добре, що все це доступно онлайн. Це підгрунтя, без якого в тому числі, не було би процесів створення нової України сьогодні.

Я читаю і ціную «День», ваша газета писала про мене, і, як мені здається, вона багато в чому в кращий бік відрізняється від багатьох інших видань. Ви пишете правдивіше і глибше. Передавайте від мене привіт і найкращі побажання головному редакторові Ларисі Олексіївні і всьому колективу. Ви, можна сказати, теж композитори, тільки матеріал у вас не музика, а інший. І навіть не слово, я б сказав, шматочки життя, частинки правди, складові якоїсь великої істини... 

«День» мене приваблює не тільки барвисто оформленим зовнішнім виглядом, дизайном і змістом, а й тим, що колектив, автори завжди в гущі подій. А крім того - ви робите інші цікаві проекти. Це і випуск «Маршрут № 1», цікавий і барвистий фотоконкурс «Дня»... А які чудові матеріали з'являються весь час у газеті. Витрачаю багато часу на читання і осмислення написаного. Особливо хочеться відзначити матеріали Ігоря Лосєва, Сергія Грабовського, Ігоря Сюндюкова, Лариси Івшиної - цього борця за правду, українськість у ствердженні правдивості історії, культури, Івана Капсамуна, Оксани Пахльовської, Дмитра Десятерика - різноманітність написаних ним тем. Лілію Шевцову з Москви з її об'єктивними, точними і правдивими матеріалами, Дмитра Шушаріна в його правдивості у висвітленні подій, Олександра Прилипка та багатьох інших. Роздуми Ліни Костенко, Оксани Забужко, Євгенія Марчука, Марії Матіос та багато інших. Раджу читати газету сусідам, людям культурно освіченим - передплачувати її

Я буду щира у своїй любові та симпатії до газети «День». Хочу пояснити, чому ми передплачуємо цю газету для бібліотек, шкіл, підтримуємо видання «Бібліотеки газети «День». Причина цьому одна — від часу заснування газети 1996 року це, без перебільшення, єдине видання, яке здійснює послідовну політику, формує гуманітарну ауру нашої нації. Цей вислів Ліни Костенко я не випадково вживаю для означення того, що потрібно в нашому часі. Потрібно не тільки сформувати гуманітарну ауру, яка народжується й плекається розумними людьми, а й разом з тим, зберігаючи духовні основи, зберігаючи менталітет, який в нас складався впродовж багатьох років, ці інтелектуали мають робити щось конкретно у своєму часі. Тому Лариса Олексіївна Івшина як головний редактор, уся її команда, партнери газети, вміють робити конкретні речі щоденно. Найголовніший принцип, який формується в цій газеті, — не тільки знати й цінувати своє минуле, а й робити з нього правильні висновки. Вивчивши свої поразки, не допустити того, щоб ми знову  стали переможеними.

Серед проектів «Дня» 2013 р. виділив би передусім серію «Підривна література». Чудова інтелектуальна пропозиція для читачів! Хороші враження маю й від фотовиставки,  утім, так буває практично щороку. На шпальтах газети читаю політичну аналітику, матеріали, що стосуються історії, сучасної літератури, мистецтва. Особливо добре поставлено історичний «лікнеп» — статті про минувшину, як правило, мають виразні проекції на сучасність. Це важливо, тим паче, що й сама наша історія має «звичку» повторюватися.

Я вже писав про газету «День» як про живу енциклопедію народного життя, яка, змальовуючи хроніку поточних подій, підіймається до вершин їхнього історичного осмислення. Тому дуже ціную відділ історії, публікації Петра Кралюка та Ігоря Сюндюкова. Україну в міжнародному житті повноцінно представлено на сторінках газети, яка встигає не лише зафіксувати калейдоскоп подій, а й дати глибокий системний аналіз геополітичної картини світу. Особливо важливим сьогодні є розуміння імперської політики Путіна: публікації Дмитра Шушаріна допомагають глибше зрозуміти ситуацію в російському політикумі й середовищі так званих російських демократів, які щодо України демонструють таку ж зверхність, бундючність та нерозуміння, як їхні опоненти з імперської гвардії Кремля та Луб’янки. Блискучою публікацією останнього часу був переклад виступу сенатора Маккейна щодо «українського питання» та прагнення нашого народу до євроінтеграції. Подяка за це Миколі Сіруку. Взагалі номери газети, присвячені Євромайдану, його людям та його унікальному мистецтву (Дмитро Десятерик), вважаю найвдалішими за останній час. Як і роздуми (не завжди оптимістичні) про опозицію та її роль в сучасній державно-політичній кризі.

Ось це багатоголосся газети «День» у висвітленні історичних подій 2013 року, її бездоганно демократична позиція є, на мій погляд, найціннішим здобутком газети та її головного редактора Лариси Івшиної.

Особливо ціную п’ятничні номери «Дня», читання яких починаю зі статей моїх улюблених авторів — Ігоря Лосєва та Сергія Грабовського — завжди актуальних і мудрих...

Найпомітнішою подією «Дня» в 2013 році для мене стала поява «Підривної літератури». Існувала небезпека – чи не стане вона рімейком «Бронебійної публіцистики», адже повторюватися не можна. Та нова добірка звела нанівець сумніви. Більше того, вона стала не лише ідейним продовженням серії видань «Україна Incognita», але й тим,  що прийнято називати новою якістю, адже поєднала як відомі багатьом речі, так і публіцистичні новели. Колись мій науковий керівник в університеті професор Анатолій Буравченков так пояснював можливості її появи для історичної науки: або необхідно зробити низку фактологічних відкриттів (спираючись на джерела), або ж спробувати дати нову, несподівану, але обґрунтовану інтерпретацію відомого. «Підривній літературі» вдалося пов`язати між собою обидва завдання. Все інше – питання пропорції та смаку. Щодо ж до мене, то найбільшу увагу привернуло нове – публікації Михаїла Хейфеца та Степана Бандери з передмовами Сергія Грабовського та Петра Кралюка відповідно.

Як і будь-який інший, 2013 рік для «Дня» був багатий на цікаві і корисні матеріали. Це для мене цей рік був особливим, бо я приєднався до великої родини газети «День» в дещо невизначеній якості експерта і колумніста з питань безпеки. Тому моя увага до цього видання стала набагато більш прискіпливою і вимогливою.

Мабуть не буду оригінальним, але в першу чергу, безперечно маю виділити оприлюднені матеріали громадських слухань, присвячених Норильському повстанню, які відбулися в КМЦ Києво-Могилянської Академії у травні за присутності Євгена Грицяка та за інформаційної підтримки газети «День». Це знайшло своє відображення і на сторінках газети, і в рамках проекту «України Incognita». Не можна сказати, що це було щось унікальне, що з’явилося лише цього року, ні – матеріали від пана Євгена були в «Дні» і раніше, але цього року слова про непереможну потужність ненасильницького спротиву виявилися напрочуд своєчасними, майже пророцькими.

Окрема велика подяка редакції за публікацію статей політолога Лілії Шевцової. Вона є представником тієї традиції політології, яка на наших теренах майже не представлена, її позиція послідовна, чітка і логічна, вона входить до числа визнаних світових політологів, тому її думка заслуговує на максимальне поширення в українській аудиторії.

Крім того, на мене особисто позитивно вплинули тексти Олександра Прилипка – дивна як на сьогодні можливість інтелектуального аналізу без негативного емоційного навантаження.

І особисто я не можу не відмітити щирі і теплі тексти Юліани Лавриш, що стосуються життя релігійних громад і, навіть, ширше – життя з вірою в нашому секулярному світі. В контексті формування колективної свідомості містичне передує етичному, тому релігійною темою не можна нехтувати при обговоренні соціально важливих питань. Про це писати надзвичайно важко, тож треба побажати їй успіху: розуміння, терпіння і сил.


   
  • Останні коментарі

    Анна Левчук

    Сергій Грабовський

    Андрій Безсмертний-Анзіміров


    Інтелектуальна карта України|Історія і "Я"|Маршрут №1|Сімейний альбом України|Музеї онлайн|Інфографіка|NB!|TOP-книг|Інтелектуальний календар