Зворотній зв'язок - Україна Incognita
Україна Incognita » Зворотній зв'язок

Зворотній зв'язок

На мою думку, Фотовиставка "Дня"-2013, що нині експонується в Луцьку, цікава й професійна, таке враження, що  дивишсяфото з Reuters. Дуже класно, що є люди, які організовують такі речі, адже українські фотографи надзвичайно талановиті, і це треба показувати. Це своєрідний зріз часу, нашого суспільства, життя в ньому. Мені сподобалось багато робіт: український світ можна побачити на світлинах, зроблених Оленою Шовкопляс під час збирання урожаю яблук чи на фотознімку Євгена Малолєтки «Приготування бринзи». Не залишили мене байдужими фото Ганни Корбут «Сади Семіраміди», де старенька бабуся іде по старому покриттю, біля вікон, з пляшкою води, щоб полити свої рослинки. Вона ледве іде, притримуючись другою рукою за стіну. Для мене — це найкраще фото, я навіть за нього проголосувала. Досить цікавими є портретні знімки — «Разом» Василя Пилипюка та «Шахтар» Олексія Фурмана. Цікаво, що на експозиції представлено багато світлин з життя не лише українців. Зокрема, можна побачити фото Мстислава Чорнова з протестів у Туреччині, від яких аж мурашки по шкірі. Ну і, надзвичайно цінними є фото з Євромайдану. Особливо мені сподобалися світлина чоловіка з голубами, ну і, звичайно ж, сивочолого фотографа аж з трьома камерами на шиї.

Сьомий рік поспіль фотовиставка "Дня" відбувається у нашому університеті й стала вже доброю традицією. Кожне фото — частина історії нашої держави. Разом із масштабними подіями на світлинах влучно відображено дрібні деталі. До прикладу, фото зливи у рідному Луцьку сьогодні сприймається інакше і змушує задумуватися над тими проблемами, які є у місті. Воно може слугувати своєрідною мотивацією до більш скоординованої роботи комунальних служб. Не дивно, що зібрання фотографій, виданих газетою «День», сприймається не лише як художні роботи для задоволення естетичних потреб, а й як історії для роздумів. Вони спонукають мислити і працювати над собою.

Я щороку відвідую фотовиставки «Дня». І щоразу дивуюся майстерності авторів. Кожна мить, схоплена на світлині, сповнена глибоких смислів. Чи це кадри з повсякденного життя, чи з певних подій. Не думаю, що фотовиставка "День"-2013 кого-небудь залишить байдужим. Особливо вражають фотопортрети людей старшого віку. На їхніх зморених важкою працею обличчях можна прочитати історію всього нашого народу. Коли споглядаю такі світлини, то пригадую маленькі руки моєї бабусі: сухі, у зморшках, але такі теплі й лагідні, і вони так пахли свіжоспеченим хлібом... Серію «Підривна література» повинен прочитати кожен мислячий українець. А ще, на мою думку, за цими книжками наші представники політикуму і влади мали би складати іспити. Ще в університеті доводилося читати щоденник Тараса Шевченка, він справив на мене незабутнє враження. Неодмінно перечитаю його знову.

Як майбутній журналіст, я переконана, що формат фотовиставки, яку щороку проводить "День", — це справді діалогічно ефективний засіб, щоб пробудити людську свідомість: люди бачать фото, обговорюють їх. Психологи стверджують: людина краще сприймає інформацію візуально, тому інколи влучна світлина краща за абзаци тексту. Фотовиставка «Дня» відбувається уже не перший рік, і це одна з родзинок газети, яку чекаєш: а що ж вони запропонують нам цього разу? Фотовиставки потрібні суспільству, щоб демонструвати грань соціальних проблем крізь призму фотомистецтва.

Щодо книжок газети «День», то серія «Підривна література» з’явилася вчасно, саме тоді, коли наша розбурхана свідомість готова її сприйняти, і це дійсно чудово, коли розумієш, що вся (маю на увазі тематично об’єднана) «вибухова» публіцистика вмістилась у 15 книжечок. Найбільше мені сподобався «Щоденник» Тараса Шевченка тому, що це література, яка буде актуальною завжди. У Шевченка багато облич: шкільний Шевченко, живописний Шевченко, університетський Шевченко, літературний Шевченко, і от «щоденник» Кобзаря відкриває нам оту незвідану раніше сторону — Шевченко-Людина. Так, такий самий, як і ми з вами, в житті якого теж були переживання, обурення, злети й падіння, який творив і жив в Україні. Тому ця книжка займе особливе місце на моїй книжковій полиці.

«Мають свою долю книжки», — писав Іван Огієнко, а я скажу, що мають свою долю і фотовиставки, які щороку презентує «День». Оглядаючи шедеври, підсумовуєш і особисті пережитки, і ситуацію в країні, і мистецький потенціал авторів. Виставка "День"-2013 емоційна, справляє враження робота «По той бік»: наче повертаєш в дитинство — з підводою, як справжній фурман, зі стомленими від бігунців ногами, але там, за огорожею, тебе, малого і безтурботного, чекає не така уже й проста реальність. Символічно через дріт часу і поступу бовваніють серп і молот... А ще «Старі ляльки» — пророча світлина! На сторінках «Дня» натрапила на неї незадовго перед кривавими подіями революції. Здалеку — наче квіти на бруківці Героям, а ближче підійшовши — ринок, ляльки, сила-силенна ляльок — і європейський прапор. Є така заповідь: треба бути готовим, готовим до старих і до нових Ляльок.

Фотовиставка газети «День»-2013 відрізняється від усіх попередніх найперше настроєвими регістрами. Вдалі ракурси, які ловлять миті щоденного життя, акцентуючи увагу на деталях і відтінках емоцій. Тепер уже галерея поповнилась знімками з Майдану. Поруч з ними - світлини з кадрами революції в Туреччині. Та й загалом більшість фото експонатів сприймаються тепер дещо під іншим кутом зору. Про події в країні та необхідність осмислення українцями гуманітарної політики розповіла Лариса Олексіївна нещодавно на зустрічі зі студентами СНУ ім. Лесі Українки. Головний редактор сформулювала свій інформаційний меседж до молодих науковців просто і зрозуміло. З її виступу найбільше запам’ятались заклики до внутрішньодержавної інтеграції, активізації національних ресурсів та посиленого студіювання історико-культурних джерел. Об’єктом обговорення на зустрічі стали книги з серії «Підривна література». Окреме спасибі редакції за «Гуманітарну ауру нації» Ліни Костенко, яка вийшла друком поруч з працями Юрія Шевельова, Михайла Грушевського, Єжи Гедройця…

Інтелектуальний простір шпальт газети і виданих «Днем» книг націлений на те, аби мінімізувати ризики культурних та політичних впливів на українців. Фотовиставку, на мою думку, найкраще смакувати після прочитання окремих видань газети (в детальну рекламу не вдаватимусь); в неоднозначних сюжетах знімків та книг здебільшого помітний зв’язок концептуального наповнення.

 

На прикладі багатовекторності газети «День» розумієш, наскільки універсальним має бути сучасний журналіст, якими професійними навичками він повинен володіти. Цього вимагає сьогодення. Але так само важлива якість роботи і розуміння відповідальності. Адже нині ми часто зустрічаємо маніпулювання людьми через ЗМІ.

Донедавна мало знав про «Бібліотеку «Дня», тому з радістю відкрив для себе цей бік газети. Я поділяю позицію «Дня» в тому, що журналістові необхідна якісна історична освіта. Сьогодні важливо знищувати віджилі стереотипи, які в’їлися в голови українців. А без знання своєї історії це зробити дуже важко. За період незалежної України, мабуть, недостатньо було створено якісних історичних праць, в яких би переосмислювалася наша спадщина. Тож у цьому плані «Бібліотека «Дня» заповнює прогалини в історичних знаннях.

 

Газету «День» наша кафедра передплачує вже не перший рік, адже це приклад дійсно якісного видання, яке базується на україноцентричних поглядах. Нам цікаво читати і розбирати «День» на практичних заняттях: у плані контенту, верстки, особливості жанрів і як приклад успішного конвергентного ЗМІ. Знаючи, що в Херсоні є власкор «Дня», ми вирішили скористатися цією нагодою, аби більше розповісти студентам про проекти видання безпосередньо. Адже не секрет, що молоду людину-практика майбутнім журналістам інколи слухати цікавіше, ніж лекцію викладача-теоретика. Зустріч пройшла в теплій атмосфері, хтось для себе відкрив нові проекти «Дня», зокрема в Інтернеті. Бачила також увагу молоді до книжок «Дня» і глянцевих додатків. Цікавим і актуальним був перегляд майстер-класу Лариси Івшиної. Майже наживо ми поспілкувалися з редактором, яка очолює всю цю креативну команду, що творить якісну, елітарну журналістику. Адже «День» часто піднімає серйозні, глибокі теми, які мало представлені в інших ЗМІ. Зокрема подорожі Україною, невідомі сторінки історії, забуті імена відомих українців... Я думаю, що і студенти, і викладачі вийшли з аудиторії з меседжем Лариси Івшиної про те, які моральні й етичні принципи сьогодні потрібні українським журналістам, які знання необхідно засвоїти вчасно, щоб не робити помилок у житті. Особливо це важливо сьогодні, з огляду на події в країні.

Важко спостерігати за подіями в Україні і душа болить за померлих у боротьбі за свободу в Києві. У європейській історії є багато прикладів, коли об'єднували країну зі зброєю. Для прикладу - Італія чи Німеччина. Об'єднання в Україні - символічне, оскільки люди не лише на заході, але й на сході вийшли на майдани своїх міст: це ознака того, що ніякого поділу країни немає. Сьогодні події в Україні - не лише народження політичної нації, але й одразу кілька тестів для неї. З іншого боку - здобутки "революції" - це тест для нової генерації. Наприклад, події у Криму - своєрідний лакмусовий папірець, забарвлення якого і визначить правдиву якість останніх подій. Попереду ще багато роботи і дуже добре, що після зміни однієї влади іншою, поборники світлого без ейфорії від перемоги, продовжують і далі відстоювати свої права. Сьогодні праця українців заради України не може обійтись без засвоєння історичного підгрунтя, популяризації культурної складової та шанування своїх, різних, героїв. Чітка позиція, вміння знаходити компроміси у дражливих питаннях своєї історії - це теж виклик, з яким ще доведеться зустрітись. 

З-поміж тисяч сайтів доволі важко виокремити кілька десятків, які візьмеш за правило читати постійно. Екстракт новаторського і цікавого на одному-двох ресурсах - потужний стимул не витрачати час на пошуки іншого, менш важливого. Концентрація завжди актуальних фідбеків щодо інформаційних викликів дуже корисна справа. Україна переживає сьогодні нелегкі часи і одним з кроків, аби перейти від однієї якості держави до іншої, є освічченість населення, а особливо історичні знання. Вони дають поштовх до самоідентифікації і таким чином нам легше вияснити своє місце в країні, а головне - консолідувати сили для створення нової якості держави. Без сумніву, всі проекти газети "День" є доброю базою для навчання, але головне - хотіти вчитись кожному окремо.


   
  • Останні коментарі

    Інтелектуальна карта України|Історія і "Я"|Маршрут №1|Сімейний альбом України|Музеї онлайн|Інфографіка|NB!|TOP-книг|Інтелектуальний календар