Пострiли на Кракiвськiй вулицi - Україна Incognita
Україна Incognita » Історія і "Я" » Пострiли на Кракiвськiй вулицi

Пострiли на Кракiвськiй вулицi

Дмитро Вєдєнєєв

У березні 2016 року виповнюється 70 років Львівському церковному собору, що оформив 8—10 березня 1946 р. ліквідацію Брестської релігійної унії 1596 р. і возз’єднання з Православ’ям Української греко-католицької церкви (УГКЦ). Процес злиття церков пов’язаний з діяльністю «Ініціативної групи» на чолі зі священиком і видатним богословом Гавриїлом Костельником, чия особистість досі перебуває в центрі досліджень і суспільних дискусій.

БУНТІВНИЙ БОГОСЛОВ

Гавриїл Теодорович Костельник народився 1886 року на землях майбутньої Югославії (земля Воєводина), де проживало чимало вихідців з України. Батько його був греко-католицьким (уніатським) пастирем. Сама ж церква мала великий авторитет у жителів Західної України (на рівні буденної свідомості навряд чи усвідомлювався складний історичний контекст впровадження Брестської церковної унії 1596 р.). Власне, це була духовна і світоглядна віддушина часів володарювання Австро-Угорщини і правління шовіністичного режиму Пілсудського, частина національної самоідентифікації.

Ставши доктором філософії в Швейцарії, Гавриїл Костельник прийняв священицький сан. Заснував Українське наукове богословське товариство, здобувши репутацію церковного дисидента. Захопився вивченням симбіозу Православ’я і католицизму, зблизився з групою уніатського духовенства, що домоглося створення незалежної від Ватикану «Української народної церкви» на чолі з братом предстоятеля УГКЦ — архімандритом Климентієм Шептицьким. Цікаві спогади про батька Гавриїла залишив його учень, видатний історик Ярослав Дашкевич. На його думку, виступаючи 1945 року натхненником створення «ініціативної групи», Г.Костельник навряд чи пішов на це під тиском НКДБ, оскільки з юності вбирав «наївне простонародне москвофільство, незважаючи на безумовно щирий український патріотизм... Він був людиною, зачарованою Сходом, реальним відродженням Святої Русі в Україні».

ПОМРУ, АЛЕ НА ВЕРБУВАННЯ НЕ ПІДУ

До 1939 р. влада і НКВД в УРСР майже реалізували «останню безбожну п’ятирічку»: діяло 3% від дореволюційних православних храмів, не залишилося жодного відкритого костелу і монастиря. Лише в серпні-листопаді 1937 року в республіці заарештували майже 32 тисячі «церковників і сектантів». Настала черга УГКЦ. 31 грудня 1939 р. контррозвідка УНКВД Львівської області відкрила агентурну справу «Ходячі» на митрополита Андрея Щептицького і духівництво греко-католицької церкви. Проходив у справі і Г.Костельник. Заарештований екс-депутат Сейму Володимир Целевич підготував доповідь «Про діяльність церковників на Західній Україні» (березень 1940 р.), де Г.Костельник характеризувався як «людина дуже здібна, хороший оратор і публіцист, великий ворог західного напряму греко-католицької церкви... Думаю, що Костельник очолив би роботу, спрямовану на незалежність греко-католицької церкви від Ватикану». Автор дав зрозуміти чекістам: «За традицією, греко-католицька церква є національною церквою галиційських українців у тому розумінні, що лише українці належать до цієї церкви і що зміна віросповідання рівносильна зміні національності».


ОТЕЦЬ ГАВРИЇЛ КОСТЕЛЬНИК. ТРАГІЧНІ КОЛІЗІЇ ЙОГО ЖИТТЯ ВІДОБРАЖАЮТЬ ДРАМАТИЧНІ ПОВОРОТИ УКРАЇНСЬКОЇ ІСТОРІЇ ХХ СТОЛІТТЯ / ФОТО З САЙТА ZBRUC.EU

Спочатку спецслужба передбачала мобілізувати на створення опозиції серед греко-католиків священиків, які ще до 1914 р. перебували на так званих москвофільських позиціях, були в’язнями концтабору «Талергоф» і виступали за возз’єднання з РПЦ: ними було написано відповідний лист священикам-уніатам Львівської області. Проте варіант з групою сільських священиків похилого віку навряд чи мав перспективу. Інші можливості відкривала особистість Г.Костельника, що мав авторитет і серед єпископату.

МОВОЮ «ТАЄМНИХ РЕФЕРАТІВ»

11 січня 1941 р. Берія доповів Й.Сталіну концептуальні положення поетапного рішення «уніатського питання «План агентурно-оперативних заходів щодо греко-католицької (уніатської) церкви» передбачав організацію керованої течії «за відрив від Ватикану» і створення «незалежної української церкви», усунення колишніх ієрархів і заміну їх «надійними агентами» НКВД, націлював чекістів на цинічні методи досягнення цілей. Так, велелюбна агент «Пісня» повинна була інсценувати спробу її «згвалтування» митрополитом Йосипом Сліпим, щоб розчистити шлях на місце предстоятеля УГКЦ агентові «Філософу». 29 січня 1941 р. начальникові Львівського УНКВД доручили здійснити «План проведення вербування священика Костельника Гавриїла». Священикові висунули «пропозицію щодо співпраці і дали гарантію» звільнення сина Богдана — учасника антирадянської молодіжної організації і розвідника ОУН. Проте дві спроби вербування провалилися, і Б.Костельника розстріляли в червні 1941 р. при «чищенні» львівських в’язниць.

У роки окупації Г.Костельник підтримав акт проголошення незалежності Української держави діячами ОУН, увійшов до Ради сеньйорів і президії Української національної ради. Від імені митрополита Андрея мирив ворогуючі фракції бандерівців і мельниківців. Відомості про це, а також свідчення на Костельника начальника відділу СД і поліції безпеки, гаутштурмфюрера Кнорра, підвищили залежність священика від властей і обмежили його «маневр» у церковно-державних стосунках.

«ХОДЯЧІ» ПОВЕРТАЮТЬСЯ

25 жовтня 1944 р. НДКБ реанімував справу «Ходячі» і розробку Г.Костельника. 1 листопада 1944 р. митрополит А.Шептицький помер, його престол успадковував митрополит Йосип Сліпий, що дотримувався категорично негативної позиції в питанні возз’єднання з Православ’ям.

Отець Гавриїл відігравав провідну роль у делегації греко-католиків, що виїхали до Москви, збираючись «ставити питання» про відкриття крупних єпархій УГКЦ у Києві та Харкові. 26 грудня 1944 р. делегація греко-католиків на чолі з К.Шептицьким зустрілася в будівлі НКДБ на Луб’янці з керівниками профільних підрозділів спецслужби («під легендою» генералів-політробітників). Костельник ознайомив високопосадовців візаві з ситуацією в регіоні: «Народ Західної України зустрів повторний прихід Радянської влади без ентузіазму... Галичани протягом довгих століть перебували під впливом західної культури, за своїм устроєм і політичним світоглядом значно відрізняються від українців східних областей. Звідси зрозумілі їх упередження стосовно Радянської влади, а також сила бандерівського руху». Члени делегації пообіцяли, що «греко-католицька церква вестиме боротьбу з УПА шляхом роз’яснення і проповіді».

ТОВАРИШ СТАЛІН ВИЗНАЧИВСЯ

В середині березня 1945 р. Й.Сталін санкціонував кампанію з ліквідації греко-католицької церкви, в якій влада вбачала небезпечного конкурента насаджуваної офіційної ідеології та «агентуру Ватикану», що прагнув відігравати свою роль у Східній Європі і післявоєнному врегулюванні. Активна допомога УГКЦ руху ОУН і УПА також не була для сталінських спецслужб секретом. Результатом чисельних розмов, повчань і тиску на Г.Костельника з боку чекістів (вони діяли «під прикриттям»), що спеціалізувалися на «церковній лінії», стало створення 28 травня 1945 р. «Центральної ініціативної групи» зі сприяння возз’єднання конфесій на чолі з самим Г.Костельником, у складі деканів (благочинних) Антонія Пельвецького і Михайла Мельника, священика Сергія Хруцького. Підбиваючи підсумки оперативних заходів щодо агентурної справи «Фініш» (розпуск УГКЦ), МДБ УРСР склало доповідну записку «Про ліквідацію греко-католицької уніатської церкви в західних областях УРСР. Ініціативна група (ІГА) звернулася до духовенства і віруючих із закликом відмовитись від унії як від «історичної зради українського народу» і повернутися до «прадідівської віри, в материнське лоно російської православної церкви». Г.Костельник провів 36 нарад з духовенством західних областей, А.Пельвецький — 30 нарад у Станіславській області, в Дрогобицькій області вів агітацію за возз’єднання декан М.Мельник. Г.Костельник видав книгу «Догматичні основи папства» з богословським обгрунтуванням відмови від унії.

Нарешті Львівський церковний собор 8—10 березня 1946 року, зібравши 216 делегатів-священиків і 19 мирян, оформив ліквідацію унії 1596 року і возз’єднання греко-католиків з РПЦ. У Львівському кафедральному соборі св. Юра оповістили, що ідею підтримали 997 священиків з 1270 (78%). У основній доповіді Г.Костельник виклав історію унії, що налічує 350 років, і обгрунтував необхідність об’єднання церков. Постанову собору про ліквідацію унії затвердили Екзарх України митрополит Київський і Галицький Іоанн і предстоятель Російської православної церкви. Оцінюючи роль Гавриїла Костельника в ліквідації унії як «визначну», МДБ УРСР писав М.Хрущову: «Будучи за своїми переконаннями людиною безумовно антирадянською, але в сфері церковній — безумовно противником Риму, Костельник щиро став на шлях реальної церковної політики, плекаючи мрію увійти до історії видатною особистістю, а ми цю мрію, як один з впливових стимулів, всіляко в нім збуджували».

МЕСНИК ЗІ ЛЬВІВСЬКОГО ПРОВОДУ

Після Львівського собору Г.Костельник став благочинним Львова. Отцю Гавриїлу надали найвищий для «білого» духовенства сан протопресвітера. Проте, за повідомленнями агентури, він виношує концепцію створення «модерністської церкви», працює над рукописами трактату «Сучасність і християнство», маючи намір «громити комунізм». Скаржився агентові «Футуристу», що його «не розуміють ані більшовики, ані націоналісти»: «Я дав ножем у спину Папі, зробив для вітчизни більше, ніж патріарх Олексій, мені слід дати орден золотої зірки, а не митру».

З 1945 р. спецслужба через агентуру в оточенні Й.Сліпого і в ОУН попередила кілька спроб замаху на лідера ІГА. 20 вересня 1948 р., близько 10 год. 20 хв., після богослужіння в Преображенській церкві, Г.Костельник повертався додому. На вулиці Краківській метрів за 10—12 від під’їзду будинку №17 до нього наблизився молодий чоловік і двічі вистрілив з пістолета ТТ. Жертва померла на місці від поранень у голову. Терорист важко поранив робітника Д.Бенев’яка, коли його наздогнали, притулив пістолет собі під підборіддя. Як показала судмедекспертиза, вбивця страждав на хронічну гонорею — Служба безпеки ОУН нерідко підбирала «смертників» і з цієї категорії. До 19 жовтня 1948 р. офіційна версія МДБ УРСР про особу вбивці, по суті, була остаточно «затверджена»: терористом виявився 25-річний Василь Паньків («Яворенко», 1923 р. народження, син селянина, нелегал ОУН з 1944 р.). Безпосереднім ініціатором і організатором ліквідації Г.Костельника виступив керівник Львівського крайового проводу ОУН Зиновій Тершаковець. Документи спецслужби свідчать, що Г.Костельник наївно виношував власні плани, засновані на відриві УГКЦ від Папської курії з подальшим створенням на її основі непідлеглої Москві «української церкви» (незалежної або автономної). При цьому він виявляв непохитність у обстоюванні своєї формальної незалежності від держбезпеки, яка раніше організувала небачений фізичний погром православної та католицької конфесій.

Теги:
2016-03-18 01:15:00
   

  • Інтелектуальна карта України|Історія і "Я"|Маршрут №1|Сімейний альбом України|Музеї онлайн|Інфографіка|NB!|TOP-книг|Інтелектуальний календар