Ігор ЛОСЄВ, публіцист, автор «Дня» - Україна Incognita

Ігор ЛОСЄВ, публіцист, автор «Дня»

Промоутер колективної провини. Алгебра заложництва

На жаль, мої статті не завжди викликають адекватну реакцію, і в тому немає нічого дивного, адже скільки людей, стільки й думок. А думки можуть бути самими екзотичними і дуже далекими від суті сказаного тим, кого критикують. Ось і якийсь мало мені відомий Андрій Портнов вибухнув викривальним памфлетом під назвою «О моральных и политических смыслах извинения за исторические провинности». Це реакція на мою публікацію в «Дні» з приводу звинувачень С. Шустера на адресу українського народу, який нібито був учасником Холокосту. На сайті ZAXID.NET пан Портнов із Шустером цілком солідаризувалися. Виявляється, українці, на його думку, це злочинці, які проводили нацистську політику «остаточного рішення» єврейського питання.

Зрозуміло, ніяких доказів щодо «злодіянь» українського народу пан Портнов не наводить, позаяк таких не існує. А спроба зробити певну кількість негідників і мерзотників, які є у будь-якому народі, обличчям української нації настільки програшна, що обвинувач, мабуть, інстинктивно це відчуваючи, знову схопився за старий, неодноразово вже засуджений принцип колективної відповідальності. А на ньому тримається злочинний інститут заручництва, коли ціла спільність має відповідати за дії якогось свого члена. Це коли підриває міст хтось, а розстрілюють тебе. А якщо особа якоїсь національності скоює кримінальний злочин, то всі інші особи цієї ж самої національності повинні каятися і згорати від сорому. Якась середньовічна логіка в тозі суперсучасного європейського гуманізму. Чому скромна бібліотекарка-єврейка, яка ледь виживає на свої жалюгідні копійки і все життя прожила чесно, повинна брати на себе моральну відповідальність за всі неподобства мільярдера-олігарха тільки тому, що він теж єврей?

Чому Портнова так нервують «зрівнялівські» формулювання про те, що «були серед українців негідники, які вбивали євреїв, і були серед євреїв негідники, які вбивали українців»? Чому його так жолобить сама можливість розгляду українців і євреїв як двох рівноправних та рівноцінних народів? Чому констатацію факту наявності певної кількості мерзотників серед українців він сприймає як належне, а серед євреїв – як щось непристойне і неприпустиме? Між тим такі «зрівнялівські» формулювання, як витончено висловлюється пан Портнов, вживали і Арнольд Марголін, і Володимир (Зеєв) Жаботинський. Ці два видатних діяча вважали, що шкала оцінок має бути однаковою для всіх народів, хоча як віруючі іудеї цілком могли визнавати богообраність єврейського народу.

Мене дуже зворушила «метода» ліберала і гуманіста А. Портнова, яка підозріло нагадує методу слідчих НКВС, що полягала в об'єднанні в одній кримінальній справі речей несумісних (згадаймо знаменитих «українсько-німецьких» націоналістів). Ось і мене Портнов об'єднав з якимось Г. Богуславським з газети «2000», мимохідь звинувативши у незнанні деяких фактів (зокрема, трагедії у польському містечку Єдвабно). Мушу розчарувати пана Портнова: мені ці факти відомі. Як і багато інших. Але якщо Портнову так хочеться, щоб його опоненти були дурніші за нього, то воля його...

У кращих традиціях минулих ідеологічних кампаній слабкість і непереконливість аргументів Портнов компенсує зубодробильною критикою: «стилістичне мракобісся», «ксенофобська риторика», «самовпевнені виступи» тощо. Це зразок їх «політкоректності» і ставлення до інакомислячих. Усі повинні думати так, як ці носії «абсолютної істини» в кишені. А якщо інакше, то ату їх! Лібералізм совкового розливу... Портнову дуже хочеться (і це відчувається у кожному фрагменті тексту) за будь-яку ціну пришпилити українців до ганебного стовпа і змусити відповідати за чиїсь гріхи. Але ж і нацистська пропаганда у III Рейху реальні та вигадані гріхи німецьких олігархів єврейського походження приписувала всьому єврейському народу. Дивовижні збіги у самій логіці обґрунтування колективної відповідальності... Утім, протилежності притягуються.

Портнова дратує і формула українсько-польського примирення «Прощаємо і просимо вибачення», оскільки вона ставить у рівне положення учасників етнічного конфлікту і не дозволяє зробити виключно українців козлами відпущення. Сумно, що ерудит Портнов не знає, що це також є формулою польсько-німецького примирення. А якщо знає, то чому вона не обурює його у такому ж точно варіанті?

Український народ можна привітати з появою ще одного прокурора, немилосердного обвинувача в особі А. Портнова. А в глобальному сенсі відтепер нації будуть поділятися не на «вищі» і «нижчі», а на «обвинувачені в історичних гріхах» та «історично безгрішні». Але не слід забувати, що крім прекраснодушних теоретичних викладок мого опонента є ще реальне життя. І його «благі наміри» мостять нам дорогу саме туди, куди вони часто приводили (незважаючи на суб'єктивні бажання) чергових «сліпих вождів сліпих». Не знаю, чим насправді керуються А. Портнов і С. Шустер, але їхні інвективи проти українського народу здатні лише спровокувати зростання антисемітських настроїв у нашій країні. Я, звичайно, далекий від думки, що це і є справжньою метою їхньої старанності не за розумом... А втім, хто знає...

Історику ж А. Портнову дуже рекомендую уважно ознайомитися з теоретичною спадщиною В. Жаботинського. Однак боюся, що пан Портнов звинуватить «єрусалимського лева» в антисемітизмі.

2011-11-17 21:21:00

   
  • Інтелектуальна карта України|Історія і "Я"|Маршрут №1|Сімейний альбом України|Музеї онлайн|Інфографіка|NB!|TOP-книг|Інтелектуальний календар