Олександр Богомазов - Україна Incognita
Андрій Безсмертний-Анзіміров

Есеїст, кінокритик. Проживає в США

Олександр Богомазов

7 квітня 1880 народився, на мій погляд, великий український графік, живописець Олександр Костянтинович Богомазов (1880-1930), педагог, теоретик мистецтва. Був чільним представником українського й світового авангарду. Абсолютно дивовижний художник. Геніальний киянин, пам'ять про якого кремлівська влада намагається повністю забути. Навіть в 60-ті роки його роботи зберігалися в квартирі дружини просто згорнуті в рулон. Увійшов до історії українського мистецтва як один із фундаторів національного кубофутуризму. Автор теорії «якісних ритмів». Жив і працював у Києві. 1918 року брав участь у виготовленні ескізів українських грошових знаків.

Олександра Богомазова називали «українським Пікассо». Вiн пройшов у своїй творчості декілька періодів. Найзнаменитіші - кубофутуризм (1913-1917) та спектралізм (1920-1930). Був не тільки чудовим художником-новатором, але і теоретиком нового мистецтва. У 1913-1914 роках він написав теоретичний трактат «Живопис та Елементи» в якому розглянув взаємодію та ролі Об'єкта, Митця, Картини та Глядача в художньому творі і взаємодію структурних елементів картини у сприйнятті глядачем - точок, ліній, основних геометричних фігур, кольорів, ритмів тощо, а також теоретично обґрунтував пошуки художнього авангарду. В тому ж році разом з Олександрою Екстер організував у Києві мистецьке об'єднання «Кільце», гурток представників кубофутурістичного напрямку.

Олександр Богомазов. Біла ніч. Фінляндія.

«Розглядаючи розвиток елементів в Мистецтві, - писав він у своєму трактаті, - ми помітили, що вони у кожному мистецтві мають спільну природу розвитку - рух. У кожному мистецтві він настільки характерний і важливий, що є тією ланкою, яка тільки й може з'єднати міцно всі елементи Мистецтва між собою. Кожен елемент мистецтва через свою Кількість несе в собі, таким чином, певну ритмічну цінність, яка з'єднується з іншою ритмічною цінністю через рух їх кількостей. Свідоме управління ритмічною цінністю означає пізнання її якості. Отже, розвиток Ритму є розвитком пізнання ознак ритмічних цінностей, тобто від зв'язку несвідомих, найпримітивніших кількісних ознак до найдосконалішого і вільному управлінню якісними ознаками».

«Богомазов-теоретик оперує такими поняттями, як лінія, маса, скелет маси, напруга маси, сфера, пише про нього критик Аліса Любимова в альманасі "Александр Богомазов/ Альманах" (Вып.203, СПб: Palace Editions, 2008), - І лінія, і форма, і маса, кожна у своїй основі, мають свій рух. "Починаючи від Лінії, яка є першою ознакою руху маси, і закінчуючи якістю всієї маси, все несе в собі ознаки руху, тобто способа впливу кількості на наше відчуття". Художник розділяє кількісний рух і якісний, кожен з яких заснований на певних ознаках. Свідоме управління рухом кількості елементів в Картинній Площині Богомазов називає ритмом. "Ось чому в картинах нового Живопису ви бачите змінені форми і порушені відносини в знайомих нам об'єктах". Ці кількості та їхні частини можуть рухатися - на нас, вгору, вниз, назад, вони можуть пропадати, дробитися, проникати в інші частини. Рух, підкріплений такими якісними ознаками, виробляє ще більш сильну зміну кількості».

Народився в Ямполі Харківської губернії в сім'ї бухгалтера. Рано залишився без матері, яка покинула чоловіка й одружилася вдруге. Навчався в гімназії, потім, за наполяганням батька, - у Херсонському земському сільськогосподарському училищі. Заохочуваний рідним дядьком, ходив із ним на етюди. Готувався вступати до Петербурзької академії мистецтв, але наважився 1902 року записатися до Київського художнього училища. Навчався в Олександра Мурашка та Івана Селезньова, відвідував приватні студії в Москві. Працював у приватних майстернях Ф. Рерберга і Юона в Москві. У 1908 відновив навчання в Київському Художньому Училищі. У 1908-1910 захоплення імпресіонізмом, зближення А. Екстер, Д. Бурлюком, М. Ларионовим, участь у виставці «Ланка», Київ. Робота для газети «Київська думка».

Олександр Богомазов. Сінний ринок. Київ.

1913 - одружився із київською художницею Вандою Монастирською, яка була музою творчості митця. Саме їй присвятив він свій, написаний у Боярці, новаторський трактат «Живопис та елементи» (1913–1914).

У 1917-1918 викладав художні дисципліни в Золотоніському Комерційному Училищі, Київській Художньо-ремісничій школі-Майстерні Печатки, Боярській Вищій Початковій Школі. 9 червня 1918 року виступив на з'їзді діячів українського мистецтва з програмною доповіддю «Основні завдання розвитку мистецтва живопису в Україні». 1919 - співробітник Всеукраїнського відділу мистецтва Народного комісаріату освіти УРСР, керував оформленням революційних свят у Києві.

У 1919-1920 - один із засновників Кустарного Товариства та Першої Артілі Художників, перший секретар Профспілки художників Києва. Завідувач відділом Художньої Освіти у Всеукраїнському Комітеті Художнього Мистецтва: розробка положень про Реформу художньої освіти на всіх рівнях і виступ з програмною доповіддю «Про реформу художньої освіти» на З'їзді художників-педагогів (15 липня 1919). Оформляв революційні свята. Брав участь у роботі Агітаційно-санітарного поїзда у складі 12-ї армії (відповідальний художник). Викладав художні дисципліни в Будаєвскій Залізничній 4-класній школі (Боярка). У 1920-і роки разом з В. Татліним і В. Меллером викладав у Київській художній академії. 1920-1922 - малював плакати, ілюстрував дитячі книги.

Олександр Богомазов. Абстрактний пейзаж

1922–1930 — професор Київського художнього інституту (нині Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури). Серед учнів Петро Сабадиш. «Мистецтво - нескінченний ритм, митець - його чутливий резонатор», — казав Олександр Богомазов своїм студентам у Київському Художньому Інституті, професором якого він був у 1922–1930 рр. Свій викладацький досвід Олександр Богомазов використав для написання своєрідного педагогічного подовження свого трактату у 1928 р., де писав: «Відчувати, значить не тільки бачити, а й відчувати. У цьому різниця між людиною і фотографічним апаратом, який теж бачить, але не відчуває».

Олександр Богомазов. Монтер

З 1923 - загострення туберкульозу, який здобув у роки революцій. Помер у Києві від туберкульозу. Практично відразу після смерті А.Богомазов був викреслений з історії радянського мистецтва. Наступили 33 роки заборони і забуття.

Під час окупації Києва німці примусово виселили Ванду Вітольдівну з дому. Вдова завантажила всі картини, малюнки та документи чоловіка на візок-тачку і повезла їх за 15 кілометрів до родичів, які жили в київському передмісті Святошино. Після закінчення боїв все було повернуто назад.

Олександр Богомазов. Міський пейзаж. Київ

Лише в середині 1960-х років під час хрущовської «відлиги» його ім'я і творча спадщина були заново відкриті групою молодих київських мистецтвознавців (Дмитро Горбачов, Леонід Череватенко та інші). Після тривалого забуття перша виставка Богомазова відбулася в 1966 році в Києві в Республіканському Будинку літераторів. Потім знову - мовчання на довгі роки. Останні десятиліття про творчість Богомазова писали українські дослідники - Едуард Димшиц, Дмитро Горбачов, Олена Кошуба. Дочка художника написала спогади про батька. У 1991 році в Тулузі відбулася персональна виставка з каталогом французькою мовою. Великий живописець, якого спробували віддати забуттю за його талант, повернувся не тільки в рідну Україну, а й всьому світу.

2015-04-08 10:43:11
   


  • Інтелектуальна карта України|Історія і "Я"|Маршрут №1|Сімейний альбом України|Музеї онлайн|Інфографіка|NB!|TOP-книг|Інтелектуальний календар